Словник термінів і понять

Світове господарство - внутрішньо суперечлива єдність національних економік, пов’язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв’язками.

Міжнародний поділ праці – спеціалізація країни на виробництві певних видів товарів відповідно до їх природно-кліматичних, історичних та економічних умов.

Міжнародна економічна інтеграція – процес зближення та взаємопроникнення національних господарств групи країн, спрямований на створення єдиного господарського механізму.

Інтернаціоналізація економіки – це формування стійких економічних зв’язків між окремими країнами на основі міжнародного поділу праці.

Форми міжнародних економічних відносин - світова торгівля, міжнародних рух капіталів, міжнародні валютно-фінансові відносини, міграція робочої сили, науково-технічне співробітництво.

Торговий баланс – обсяг товарного експорту країни за вирахуванням її товарного імпорту.

Світова ринкова інфраструктура – це міждержавні банки, банки бірж, акціонерних товариств, загально регіональних органів економічного регулювання. До неї перш за все відносять: ЄЕС, МВФ, МБРР, БМР.

Міжнародний золотий стандарт – діюча в XIX – на початку XX ст. міжнародна валютна система, відповідно до якої кожна країна визначала вартість своїх грошових одиниць у певній кількості золота, підтримувала незмінне співвідношення між своїм золотим запасом і масою грошей в обігу.

Бреттон-Вудська система – створена після Другої світової війни міжнародна валютна система, у рамках якої здійснювались заходи регулювання валютних курсів. МВФ сприяв стабілізації курсів іноземних валют, а золото і долар використовувалися як міжнародні валютні резерви.

Валютний курс – курс, за яким валюта однієї країни обмінюється на валюту іншої країни.

Вільно плаваючі валютні курси – валютні курси, які не контролюються, а тому можуть підвищуватись чи знижуватись в залежності від попиту на іноземну валюту та її пропозиції.

Фіксований валютний курс – валютний курс, вільне підвищення чи зниження якого не допускається.

Ревальвація – підвищення раніше встановленої вартості валюти.

Вивіз капіталу – сума витрат, здійснених громадянами і фірмами країни для придбання реальних активів і цінних паперів в інших країнах.

ЄЕС (Європейське економічне співтовариство) – економічна регіональна організація Західної Європи (1957 р.). Мета – інтеграція національних господарств держав-учасниць ЄЕС з метою поступового усунення митних тарифів та імпортних квот у торгівлі між її членами, встановлення загальних тарифів на імпорт товарів із третіх країн, забезпечення вільного пересування у рамках асоціації робочої сили і капіталів.

МВФ (Міжнародний валютний фонд) – фінансова організація із статутом спеціалізованої установи ООН (з 1947 р.). Мета – рівновага платіжних балансів членів МВФ і регулювання курсу їх валют.

МБРР (Міжнародний банк реконструкції і розвитку) – валютно-кредитна організація із статутом спеціалізованої установи ООН (1946 р.). Основне завдання – надання державам довгострокових кредитів, гарантування приватних інвестицій.

БМР (банк міжнародних розрахунків) - валютно-кредитна організація, організована в 1920 р. центральними банками Бельгії, Великобританії, Німеччини, Італії, Франції, Японії, групою банків США для спільного проведення міжнародних фінансових операцій.