2. Правові форми використання земель лісового фонду:

1. на праві постійного користування – основна для цієї категорії

На праві постійного користування земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

2. на праві власності

Відносини права власності на ЗЛП нерозривно пов’язані із правовідносинами власності щодо лісових ресурсів.

Ст. 7 ЛК у відповідності зі ст. 13 Конституції України визначає, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

(Загалом акцентувати увагу студентів на уважне опрацювання ст.ст. 7- 15 ЛК щодо права власності на ліси).

ЗК визначає, що ЗЛП можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ч.1 ст.56).

Однак ч. 3 ст. 83 та ч.4 ст.84 ЗК встановлюють що за загальним правилом землі цієї категорії перебувають у публічній (державній або комунальній) власності, і лише як виняток – у приватній.

За загальним правилом, як зазначалось вище, землі даної категорії не можуть знаходитись у приватній власності, за винятком замкнених земельних ділянок лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств, вказаних у ст. 27 ЗК. Ці землі можуть безоплатно чи за плату передаватись громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади (ст.ст. 56, 83, 84 ЗК).

Ця площа може бути збільшена у разі спадкування лісів за законом.

До замкнених земельних ділянок належать такі, які можна чітко відокремити на місцевості від інших масивів лісних угідь природними (болотами, водоймами, пустирями) або протипожежними розривами.

Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення (без обмеження їх площі).

Документом, що посвідчує право приватної власності на ліси, є державний акт на право власності на землю, виданий на відповідну земельну ділянку.

Ліси, отримані у спадщину іноземними громадянами, особами без громадянства та іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року.

З прийняттям нової редакції ЛК України та внесенням відповідних змін до ЗК використання ЗЛГ на орендних засадах не передбачено.

3. Поняття та склад земель водного фонду

До земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів (ст. 58 ЗК).

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Таким чином, ЗВФ включають земельні ділянки, які:

1. зайняті водним об’єктами;

2. є смугами відведення різного призначення;

3. виділені як водоохоронні зони.

Правовий режим земель даної категорії визначається: