Тема 6: Функції,види та форми кредиту:

1. Функції кредиту

2. Класифікація видів кредиту

3. Форми кредиту

Суть кредиту проявляється в функціях,які він виконує,а саме:

1. Перерозподільна

2. Контрольно-стимулююча

3. Функція створення кредитних документів

Саме ці функції дійсно притаманні всім формам кредитних відносин

Перерозподільна функція кредиту полягає в тому,що тимчасово вільні грошові кошти одних осіб,юридичних чи фізичних перерозподіляються на умовах терміновості поверненості платності між іншими особами,у яких не вистачає власних коштів.

Кредиту функції перерозподілу є важливим механізмом перенацілення грошових потоків з метою підвищення функціонування економічної системи, як правило вирізняють три основні форми перерозподілу тимчасово вільних коштів:

1. Територіальна(регіональна) – тимчасово вільні грошові кошти, формуються в одному регіоні, а використовуються в іншому

2. Галузева – тимчасово вільні кошти економічних суб’єктів однієї галузі, стають кредитними ресурсами для господарюючих суб’єктів іншої,як правило кредитні ресурси розподіляються на користь галузей з рентабельністю вище за середню

3. Часова – як правило ця форма перерозподілу тимчасово вільних грошових коштів характерна для вільних відносин за участю фінансово кредитних посередників,які мають можливість трансформувати короткострокові вкладення у довгострокові

Контрольно-стимулююча функція кредиту виявляє свою сутність у двох аспектах:

1. Вона реалізується в процесі перерозподілу кредитних ресурсів і полягає в контролі за цим перерозподілом,а також контролі за ефективним використанням кредиту,більше того саме кредитний контроль не зводиться до перевірки дотримання контрагентами як це загально прийнято,а включає ґрунтовний економічний аналіз та оцінювання стану контрагентів,перед усім кредиту та платоспроможності позичальників. Прогнозування можливого ризику на передодні складання угоди. На цьому ґрунті визначаються відповідні умови кредитування,що включаються в угоду,які самі по собі стимулюють економічну поведінку суб’єктів кредиту як позичальників так і кредиторів.

2. Для кредитора стимулом надання кредиту є отримання прибутку у вигляді відсотка,або ж досягнення певного соціального чи економічного ефекту,у свою чергу для позичальника отримання кредиту є стимулом того,що у разі продуктивного використання буде одержано прибуток на запозичені кошти достатні для розрахунку с кредиторами і задоволення власних потреб,а у разі споживчого використання для забезпечення необхідного для погашення кредиту рівня доходів,для позичальника надзвичайно важливу роль має відігравати факт повернення кредиту. Оскільки в розвинених країнах негативна кредитна історія(прострочення або не повернення кредиту) суттєво впливає на подальші відносини с фінансово кредитними установами.

Податковий кредит розглядають в основному в двох позиціях:

1. Податковий кредит,як форма зміни строку податкового зобов’язання

2. Податковий кредит,як сума,на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду

Державний кредит – це сукупність грошових відносин в яких держава виступає в ролі кредитора,а позичальником є фізичні та юридичні особи

Банківський – надається як центральним,так і кредитними установами ,що виконують відповідну функцію. Позичальником можуть бути юридичні фізичні особи,держава.

Кооперативний кредит надається кооперативними кредитними закладами(кредитними спілками)

Кредити небанківських кредитних установ – особливі види кредитування,використання яких є як правило прерогативою небанківських фінансово-кредитних посередників: факторинг та лізинг.

Факторинг – операція,які постачальник поступається фактору несплаченими борговими вимогами(рахунками,фактурами і векселями),що виникають між контрагентами в процесі реалізації товарів та послуг на умовах товарного кредиту у поєднанні з елементами бухгалтерського,інформаційного,збутового,страхового,юридичного та інших видів обслуговування позичальників.

Лізинг – з економічної точки зору – це операції з розміщення рухомого і нерухомого майна,яке спеціально закуповуються лізинговою компанією,стає її власністю,але здається в тимчасове користування суб’єктам підприємницької діяльності. З правової точки зору – лізинг являє собою зобов’язання лізингодавця набути у власність річ, у продавця(постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її в користування лізингоодержувачу на визначений термін однак не менше одного року за встановлену плату(лізингові платежі).

Міжнародний кредит - кредити ,які надаються супрабанківськими установами.

В залежності від того,хто є позичальником розрізняють такі види кредиту,як:

1. Підприємницький

2. Споживчий

3. Державний

4. Тощо

Підприємницький кредит береться позичальником з метою фінансування підприємницької діяльності.

Основні різновидності підприємницького кредиту:

1. Торгівельно-промисловий

2. Сільськогосподарський

3. Дилерський(однодневний)

Споживчий кредит надається населенню при купівлі предметів споживання і оплаті побутових послуг на умовах відстрочення платежу,має дві різновидності:

1. Кредит по відкритому рахунку(з оплатою всіх рахунків в кінці кожного місяця)

2. Кредит з виплатою по частинам(з оплатою вартості товарів і послуг по частинах в певні інтервали часу)

Державний кредит - сукупність грошових відносин,в яких держава виступає в ролі позичальника,а кредиторами є юридичні та фізичні особи,іноземні уряди,міжнародні фінансово-кредитні організації.

В залежності від терміну кредитування,кредит поділяється на:

1. Короткотерміновий(до 12 місяців,найбільш поширений вид – онкольний-кредит,який погашається за першою вимогою)

2. Середньо терміновий(від 1-7 років)

3. Довготерміновий

Форми кредиту:

1. Вексельна

2. Облігаційна

3. Кредитна лінія

4. Револьверна

5. Тощо

Простий вексель – певна юридична чи фізична особа,або держава приймає на себе безумовне письмове зобов’язання перед іншою стороною(векселедержателем) сплатити визначену суму грошей в точно зафіксований час(окремими частинами або одночасно).

Акцептна,аваль дисконтна ті інші форми.

Акцепт – це кредит,який надається шляхом акцепту тратт виписаними клієнтом банку,надається виключно першокласним клієнтам,оскільки в даному випадку банк здійснює оплату векселя.

Аваль – взяття банком на себе зобов’язання оплатити вексель повністю,або частково,за одну із зобов’язаних осіб,якщо платник не оплатить вексель у строк.

Дісконт – операція купівлі банком векселя за іменним індосаментом у векселедержателя до настання строку платежу.

Облігаційна форма – може емітуватись підприємствами,органами місцевого самоуправління,державою.

Кредитна лінія – це згода кредитора здійснювати надання кредитів в майбутньому у наперед визначених розмірах,без проведення попередніх переговорів.

Бувають овердрафт, контокорент ,сезонно кредитна лінія.

Овердрафт – від’ємне сальдо на рахунку

Контокорент – єдиний рахунок,на якому обліковується усі операції клієнта з банку.

Контокорентий кредит – який надається у межах певної кредитної лінії,і повернення якого здійснюється відповідно до надходжень на рахунок клієнта.

Револьверний кредит – один кредит,який надається по частинах.

Модуль 2

1. Грошова система. Види грошових реформ.

2. Цілі та інструменти монетарної політики.

3. Регулювання процентних ставок та емісія грошей

Грошова система являє собою встановлену державою форма організації грошового обігу в Україні.

Із зміною грошової системи змінюється склад її елементів.

Основні елементи грошової системи:

1. Найменування грошової одиниці та її частини.

2. Види державних грошових знаків,Які мають законну платіжну силу

3. Масштаб цін

4. Валютний курс

5. Порядок готівкової та безготівкової емісії та обігу грошових знаків

6. Регламентація безготівкового грошового обороту

7. Правила вивозу та ввозу національної валюти та організації міжнародних розрахунків

8. Державний орган,який здійснює грошові кредити та валютне регулювання

Законні платіжні засоби – грошові знаки,що випущені від імені держави і які держава законодавчо зобов’язала всіх економічних суб’єктів приймати усі види платежів. Виділяються наступні види грошових знаків:

1. Банківські білети(банкноти)

2. Казначейські білети

3. Розмінні монети

Банківські білети є основним видом грошових знаків,випускаються в обіг центральним емісійним банком країни. Здійснюючи емісію центральний банк збільшує грошову масу у вигляді приросту залишків засобів на рахунках комерційних банків.

Казначейські білети випускаються в обіг при бюджетній емісії,яка проводиться спеціальним органом – казначейством.

Грошова реформа – повна або часткове перетворення(зміна) грошової системи з метою впорядкування та закріплення грошового обігу. Здійснюються різними методами в залежності від економічного і політичного становища країни,а також ступеня знецінення грошей. Розрізняють декілька видів грошових реформ в залежності від їх цілей:

1. Створення нової грошової системи

2. Часткове перетворення грошової системи(порядок емісії,масштаб цін)

3. Відносна стабілізація грошового обігу з метою утримання інфляції

Раніше грошові реформи співпадали з методами стабілізації валют до яких відносяться:

1. Нуліфікація

2. Девальвація

3. Ревальвація

При розробці монетарної політики центробанк переслідує цілі :

1. Стратегічні

2. Проміжні

3. Тактичні

Стратегічні цілі монетарної політики:

• Сприяння економічному зростанню,повній зайнятості та стійкості цін

Стратегічними цілями монетарної політики можуть бути кінцеві цілі загально-економічної політики держави,тобто досягнення такого зростання суспільного виробництва за якого буде забезпечена повна зайнятість,стійкість цін,збалансованих платіжних відносин з зовнішнім світом.

Проміжні цілі монетарної політики – пожвавлення чи стримання ринкової кон’юнктури задля досягнення стратегічних цілей:

• Досягнення такого стану ключових економічних змінних,які сприятимуть досягненню стратегічних цілей,такими змінними є: пожвавлення чи стримання кон’юнктури на товарних і грошових ринках,змінюючи масу грошей та рівень процентної ставки можна регулювати пропозицію грошей і попит на товари,а через них рівень цін,обсяги інвестицій,зростання виробництва та зайнятості

Тактичні цілі – полягають у зміні грошової маси та процентної ставки в напрямку,що забезпечує досягнення проміжних цілей. Тактичні цілі монетарної політики мають короткостроковий оперативний характер і покликанні забезпечити досягнення проміжних цілей.

Всі три групи цілей знаходяться в ієрархічному взаємозв’язку – найвищу займають стратегічні цілі,для досягнення яких необхідна реалізація проміжних,для досягнення яких необхідна реалізація тактичних.

Світова практика виробила такі інструменти реалізації тактичних цілей:

1. Політика відкритого ринку

2. Облікова (дисконтна) та ломбардна політика

3. Політика обов’язкових резервів

\

Політика відкритого ринку полягає у змінах обсягу покупок та продажу цінних паперів центральним банком – це призводить до зміни резервів комерційних банків, а отже і маси грошей в обігу, попиту на товари, пропозиції грошей,рівня % ставок в потрібному для центробанку напрямку.

Покупка та продаж цінних паперів на відкритому ринку вважається найбільш гнучким інструментом грошово-кредитної політики. Центральний банк продає державні цінні папери комерційним банкам за умов коли йому необхідно стабілізувати або зменшити грошову масу в обігу, стримати зростання платоспроможного попиту,знизити інфляцію,Якщо центральному банку потрібно збільшити грошову масу він буде купувати цінні папери у комерційних банків,підприємств,населення.

Власники цінних паперів відгукуються на пропозицію центробанку купити чи продати цінні папери, тому що це пояснюється тим що під впливом попиту та пропозиції змінюються як ринкова вартість(ціна цінних паперів) так і процентні ставки по них тільки в зворотному напрямку. Якщо центральний банк вирішив збільшити покупки облігації державної позики – це підвищить на них попит та рівень ринкової ціни і одночасно знизить рівень процентної ставки по них. Власникам цих облігацій стане вигідно їх продавати не тільки з підвищенням ринкової ціни зараз, а й у зв’язку із зниженням процентного доходу в майбутньому.

Якщо центробанк вирішить збільшити продаж цінних паперів збільшиться їх пропозиція на ринку,знизяться їх ціни,підвищиться ставка процентного доходу. Купівля таких цінних паперів стане привабливою для інвесторів.

Регулювання процентних ставок.

Облікова ломбардна політика базується на функції центрального банку,Як «кредитора останньої інстанції» . Комерційні банки звертаються до нього за кредитом найчастіше при появі тимчасового дефіциту резервів на їх рахунку в центробанку,такі кредити як правило беруть на короткий термін і одержують в порядку обліку комерційних векселів(обліковий кредит) та як заклад інших цінних паперів(ломбардний кредит).

Регулювання центробанком здійснюється двома способами:

1. Зміною ставки облікового процента(облікової ставки)

2. Змінної ліміту обліку комерційних векселів

Тобто підвищуючи свою облікову ставку центробанк робить свої кредити більш дорогими та менш привабливими для інвесторів (КБ),оскільки їм відповідно також доведеться підвищувати ставки процента по своїм кредитам і попит на останні може знизитись .

Знижуючи кредитну ставку центробанк робить свій кредит більш привабливим для комерційних банків,попит на нього зросте і збільшиться банківський резерв,активізується кредитна діяльність,зростуть банківські депозити і вся маса грошей в обігу. Такого ефекту центробанк може досягти збільшенням ліміту переобліку векселів для комерційних банків.

Облікова ставка – це ставка процента,Яку стягує центробанк при наданні кредитів комерційним банкам, подібні регулятивні результати можна досягти зміною процентної ставки та ліміту кредитування по ломбардних кредитах,зазвичай т ломбардні кредити видаються на короткі та більш високі проценти ніж облікові кредити,що робить їх досить ефективним інструментом монетарної політики. В умовах перехідної економіки облікова та ломбардна політика не може використовуватись в повному обсязі,Як інструмент грошово-кредитного регулювання. Цьому заважає недостатній розвиток вексельного обігу а також використання НБУ своїх ресурсів переважно для кредитування уряду,а не комерційних банків. За цих умов НБУ змінює ставку облікового процента не стільки для досягнення цілей монетарної політики,скільки для приведення її у відповідність до рівня інфляції.

Для того,щоб збільшити пропозицію грошей необхідно поторгуватись про зростання надлишків комерційних банків. Це вирішується за допомогою політики дешевих грошей,яка полягає в тому,що :

1. Банки повинні купувати цінні папери на відкритому ринку,ця покупка буде оплачена збільшенням резервів комерційних банків

2. Повинна буде знижена резервна норма,що автоматично переводить необхідні резерви в надлишкові і збільшує розмір грошового мультиплікатора

3. Облікова ставка повинна бути знижена з тим,щоб спонукати комерційні банки до збільшення своїх резервів шляхом запозичення у центральному.

В задачу політики дешевих грошей входить зробити кредити більш дешевими і легкодоступними з тим,щоб збільшити обсяг сукупних витрат та зайнятість.

Зайві витрати ведуть до інфляції,тому загальні витрати необхідно знижувати шляхом обмеження ,або скорочення пропозиції грошей,це вирішується через зміну резерву комерційного банку,за допомогою набору рішень,який називається політка дорогих грошей,тобто її мета обмежити пропозицію дорогих грошей,для того щоб знизити витрати і стримати інфляційний тиск.

Основні аспекти політики дорогих грошей :

1. Банки повинні продавати державні облігації на відкритому ринку для того щоб зменшити резерви комерційних банків

2. Збільшення резервної норми автоматично вивільняє комерційні банки від надлишкових резервів і зменшує розмір грошового мультиплікату.

3. Зростання облікової ставки знижує зацікавленість комерційних банків збільшувати свої резерви шляхом запозичення у центрального банку\

Фіскальна політика держави:

2. Податково-бюджетна система

3. Доходи і видатки держ бюджету

Цілі фіскальної політики:

1. Забезпечення надходжень до бюджетної системи та фондів

2. Регулювання економічної діяльності

3. Фінансування соц. програм

4. Фінансування національної безпеки

Фіскальна політика змінює структурний попит. Відповідно йде регулювання економічного росту(стимулювання, прискорення), оптимізація міжгалузевих пропорцій,що має запобігати економічним кризам та іншим негативним явищам в економіці.

Податкову політику розглядають в вузькому та широкому аспекті. В широкому вона охоплює питання реформування держ доходів за рахунок постійних(податків) та змінних(кредитів). У вузькому аспекті податкова політика охоплює діяльність держави тільки у сфері оподаткування:

1. Встановлення видів податків

2. Платників

3. Об’єктів

4. Пільг

5. Ставок

6. Термінів та механізмів зарахування до бюджету

7. Тощо

Принципи податкової політики:

1. Соціальної справедливості – означає,що держава має встановлювати таку систему оподаткування,яка б враховувала всі соціальні фактори життя суспільства

2. Економічна ефективність,яка виражається: а) яку ефективність дають самі податки б) Ефективність податкової системи

3. Рівнонапруженості – означає,що встановлюються для всіх платників податків з урахуванням їх можливостей та результатів діяльності

4. Стабільність – означає ,що податкова політика повинна дотримуватись певних орієнтирів в розвитку суспільства,змінюватись поступово еволюційним шляхом

5. Гнучкості – передбачає необхідність своєчасного реагування на зміну соціально-економічному житті суспільства

В Україні закони про оподаткування приймаються ВРУ. Укази та закони про держбюджет президента .

Виходячи з податкової політики – формується податкова система. В загальному вигляді податкова система. Являє собою певним чином упорядкованим різноманіттям податків відповідно до різноманіття господарської діяльності та економічних відносин.

Принципи податкової системи :

1. Визначеність податку

2. Зручності

3. Зрозумілості

4. Економічності

5. Законодавче забезпечення податку

Вимоги,що висуваються до податкової системи:

1. Стабільність

2. Розвиненості регулюючої функції

3. Гнучкості

4. Рухливості

5. Антиінфляційна спрямованість

6. Всеосяжність податків

Завдання,які стоять перед податковою системою:

1. Створення умов для мотивації діяльності

2. Стимулювання підприємницької діяльності і трудової активності

3. Обмежити соціально не виправдані доходи

4. Здійснювати обмеження зростання цін та доходів з урахуванням антиінфляційної спрямованості

5. Забезпечити зростання доходної частини бюджету

Фінансові відносини,які складаються в державі з підприємством ,організаціями,установами та населенням – називаються бюджетними!

Специфіка цих відносин заклечається в тому

Тема № 10 Гроші та світова економіка:

1. Типи грошових систем

2. Міжнародні валютні, грошово-кредитні системи

3. Обмінний курс – конвертованість валюти

Грошово-кредитна система:

1. Форма організації грошового обміну

2. Сукупність кредитних відносин та інституції, що реалізують ці відносини, що склалися історично і законодавчо

Типи грошових систем:

1. Саморегульовані: монометалеві(золотий: монетний,злитковий а девізний; срібний) та біметалеві(паралельні, подвійні і кульгаючи)

2. Регульовані:за характером пропозиції грошей(паперово-грошовий обіг; кредитний обіг); за характером економічної системи(ринкова та неринкова); за характером валютних відносин (відкрита і закрита)

Паралельна – коли співвідношення між золотом і сріблом встановлюється на ринку стихійно.

Подвійна коли співвідношення між золотом та сріблом встановлюється державою в законодавчому порядку.

Кульгаюча – коли одна з видів монет карбуються у закритому порядку.

Валютна, міжнародно-грошова кредитна система – це сукупність грошово-кредитних відносин, що склалися в процесі розвитку міжнародних економічних відносин, яка закріплена в міжнародних та національних правових нормах.

Форми розвитку міжнародних валютних систем:

1. Генуезька – 1922 рік, на основі золото-зливкового стандарту, характеризувалась тим,що світ був поділений на дві зони: паундову і доларову

2. Бреттон-Вудська валютна система – 1944 рік, золото-дивізний стандарт

3. Ямайська валютна система – юридично оформлена 1976 році, існує і зараз.

SDR – валюта міжнародного валютного фонду у 1969 р. Її курс визначається за кошиком валют – 42% долара, 45% фунт,франк і дойчмарки. Наш час – 44% долар, 34% Євро,11% Йєна і Фунт

Обмінний валютний курс – це ціна однієї валюти виражена в іншій. Форми валютного курсу:

1. Реальний валютний курс

2. Номінальний валютний курс

3. Офіційний валютний курс

4. Крос-курс

Реальний валютний курс – це курс двох валют визначений на основі співвідношення цін.

Номінальний валютний курс – це курс двох валют,який визначається на основі попиту і пропозиції за результатами торгів на валютній біржі

Офіційний валютний курс – курс валют,який визначається щоденно центральним банком країни

Крос-курс – це валютний курс,Який визначається в результаті співвідношення за допомогою курсу двох інших валют.(номінальний розрахунковий курс)

Конвертованість – це здатність валют обмінюватись одна на одну. За цією ознакою валюти поділяються на :

• Вільно конвертовані

• Частково або обмежено конвертовані

• Неконвертовані

Тема №11 Міжнародні, фінансово-кредитні організації та валютна політика

1. Міжнародні фінансово-кредитні організації

2. Валютна політика держави

3. Котировка валют

До найкрупніших фінансово-кредитних організацій належать:

1. МВФ – Міжнародний Валютний Фонд

2. Група світового банку

3. ЄБРР

4. ЄІП – Європейський Інвестиційний Банк

5. Та інші

Міжнародний валютний фонд створений у 1944 році на основі Бреттонвудських угод. Функціонує з 1 травня 1947 року. Вважається фінансовим закладом ООН. 186 країн членів.

Основне завдання – надання кредитів країнам членам, для вирішення їхніми урядами фінансово-кредитних проблем. Провідна роль – США.

Група Світового Банку:

1. МБРР – створений у 1945 р.; 184 країни учасниці – основний інститут групи світового банку. Вважається, що це кредитний заклад ООН. Сприяє країнам членам їх розвитку через надання довгострокових кредитів та гарантування приватних інвестицій.

2. МАР – Міжнародна Асоціація розвитку – створена у 1960 році; 165 країн членів; займається підтримкою найбідніших країн, дохід на душу населення не перевищує 885$ на рік; кредити безвідсоткові.

3. Міжнародна Фінансова Корпорація – створена 1956 р.; 176 країн членів; працює з країнами, де обмежений доступ до капіталу і де в приватному секторі бракує довгострокових інвестицій; особливість цієї організації кредитує без гарантій уряду

4. Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій – створене 1988 р.; 164 країни члена;

5. Міжнародний центр з регулювання спірних питань щодо інвестицій – створена 1966 р.; 140 країн членів

ЄБРР - травень 1990 року; квітень 1991 року почав функціонувати Лондон; засновники всі Європейські країни окрім Албанії; США,Японія,Канада,Австралія,ЄІП,ЄЕС.

США належить 10% акцій, Франція,Німеччина,Японія,Італія,Британія – 8,5%; Україна – 0,8%; 60 держав усього. Щороку – загальні збори: парні – по країнах членах; не парні – в Лондоні.

Статутний фонд – 20 млрд. євро.

ЄІБ – 1958 році; країни члени ЄС; надає кредити країнам членам ЄС та асоційованим членам. З Україною всі співпрацюють крім ЄІБ.

Валютна політика держави – система заходів спрямованих на регулювання економічного кругообороту шляхом регулювання валютних курсів і валютних резервів. На сучасному етапі перед валютною політикою України стоять наступні завдання:

1. Підтримання стабільності обмінного курсу гривні

2. Формування достатніх валютних резервів

3. Сприяння зростанню експорту і обмеження імпорту

4. Сприяння досягнення позитивного сальдо торгівельного та платіжного балансів України

5. Сприяння інтеграції України в світову економіку

6. Визначають валютну політику України – президент,ВР,КабМін. Реалізує НБУ і МІНФІН.

Лютні угоди мають два основних різновиди – поточні та термінові. Основним різновидом поточних угод – є угоди типу «спот», а також «тудєй» і «тумороу»

Угоди «спот» - це угоди по яким розрахунки здійснюються на другий робочий день після укладання угоди по курсу зафіксованому на момент її подання.

Термінові угоди – це угоди, по яким розрахунки проводяться пізніше ніж через два робочі дні при існуванні інтервалу між часом укладання угоди та її виконанням при курсі валют визначених на певний момент. Найбільш поширеними різновидами термінових угод є форварди, опціони, свопи, ф’ючерси і тд.

Форвардні угоди, в яких фіксується курс, сума та термін виконання, як правило від 1го до 6ти місяців.

Угоди «аутрайт» - вид термінових угод з умовами поставки валюти на визначену дату.

Опціони – вид термінових угод при нефіксованій даті виконання при цьому одна із сторін має право вибору умов виконання угоди на свою користь. За це інша сторона має право одержувати премію, яка залежить від терміну опціону та різниці курсів передбачених . Їх мета обмежити втрати від коливання курсів. В залежності від того,який учасник має право вибору розрізняють опціони покупця, опціон «колл» або угоди з попередньої премії.

Опціони продавця – угоди зі зворотною премією; покупець має право одержати валюту у визначений термі об обумовленому курсу. Він зберігає за собою право відмовитись від угоди з виплатою за це продавцю премії,як відступного. У третьому випадку право вибору терміну здійснення угоди наданому покупцю протягом терміну; має право вимоги здійснення угоди будь-який час по фіксованому курсу. В цьому випадку, премія не є відступними, так як угода повинна бути виконана.

Операція «СВОП» – угоди,які поєднують купівлю, або продаж однієї і тієї ж валюти на умовах спот та форвард одночасно. Термін – до 6ти місяців.

Арбітражні – це угоди … на різниці курсів в короткий термін по валюті або цінних паперах. Розрізняють термінові, просторовий та конверсійний арбітраж.

Грошово-кредитні системи зарубіжних країн.

1. Грошово-кредитна система США

2. Організація грошово-кредитної системи Європи

3. ГРошово-кредитна система Великобританії

1885 році – конгрес США оголосив національною грошовою одиницею Доллар США. У формі банкнот та монет.

Федеральна система і центрабанк. 1919 рік. Структура ФРС – банки члени, рада керуючих, федеральний комітет відкритого ринку. 12 федеральних резервних банків, федеральна консультативна рада.

Основні фінансові посередники, що працюють на ринку США поділяться на 3 групи:

1. Депозитні інститути:

• Комерційні банки

• Ощадні та позичкові асоціації

• Взаємні ощадні банки

• Кредитні спілка

2. Договірні ощадні інститути:

• Компанії страхування життя

• Від пожеж та нещасних випадків

• Приватні пенсійні фонди

• Державні і місцеві пенсійні фонди

3. Інвестиційні посередники:

• Фінансові компанії

• Взаємні фонди

• Взаємні фонди грошового ринку

Європейський Центральний банк був створений 1го червня 1998 року. Штаб Франкфурт-на-Майні. Головні функції:

1. Вироблення та здійснення валютної політики Європейського Союзу

2. Управління офіційними обмінними резервами країн зони Євро

3. Емісія Євро

4. Встановлення основних процентних ставок

5. Підтримання цінової стабільності у Євросоюзі

В структуру ЄЦБ – організація центральних банків країн членів ЄС

Управляє ЄЦБ дирекція в складі 6ти чоловік. Рада керуючих складається з членів дирекції ЄЦБ та управляючих центральних банків. Європейська система центральних банків у складі ЄЦБ відповідає за проведення грошово-кредитної політики Євросоюзу.

Маастрикський договір – підписаний 7 лютого 1992 року – поклав початок ЄС. Вступив у силу першого листопада 1993 року:

1. Дефіцит бюджету не перевищувати 3% ВВП

2. Державний борг не повинен перевищувати 60% ВВП

3. Держава повинна протяг 2х років приймати участь в механізмі валютних курсів і підтримувати курс національної валюти в заданому діапазоні

4. Рівень інфляції не повинен перевищувати 1,5% середнього значення трьох країн членів Євросоюзу з найбільш стабільними цінами

5. Довгострокові відсоткові ставки по держоблігаціям не повинні перевищувати 2% середнього значення відповідних ставок в тих самих країнах з самою низькою інфляцією

Бюджет 2007-2013 роки – 862 млрд. євро. Доходна частина ЄС складається:

1. Власні кошти з ввізних мір, що компенсують різницю в цінах на С/Г продукцію країні, що сортує на зовнішньому ринку

2. Мит по загальному митному тарифу

3. Певну частину відрахування від ПДВ та інші кошти

До доходної частини ЄС 1,2-1,3% ВВП всіх країн.

Японія – Ієна – 1870 рік. ЦБ – 1882 році на 30 років.. 1942 рік – довічний термін роботи.

55% - держава, 45% - приватні інвестори.

Структура банку:

1. Правління

2. 33 філій

3. 13 відділень

4. 6 представництв

Грошово-кредитна система Японії – банківська система та небанківські кредитно-фінансові установи. Комерційні банки – універсальні та спеціалізовані(Експ-Імп банк Японії, Японський банк Розвитку).

Бюро довірчих фондів, фінансово-кредитні корпорації, страхові компанії, інші небанківські посередники.

Німеччина – до 70х років 19 сторіччя не мала єдиної грошової системи. 21 держава і 7 грошових систем. Після об’єднання – Золота марка: 5,10,20 марок. 1875 році Пруський банк був перейменований у імперський емісійний банк – Рейхсбанк. Бундесбанк – рада директорів, правління центральних банків земель, центральні банки земель(9 штук), філії та представництва центральних банків земель.

Структура грошово-кредитної система:

1. Центральний.

2. Комерційні – Гроссбанки та Регіональні; спеціалізовані – іпотечні , поштові,

Ощадні каси, жиро централі, кредитні товариства, гарантійні кредитні об’єднання, ощадні будівельні каси.

Франція – 1803 році переходить до біметалізму – франк. 1873 році Франція припиняє вільне карбування срібла і переходить до золотомонетного стандарту.

ЦБ : генеральна рада, керуючий банк і два заступника, рада грошово-кредитної політики держави, центральні підрозділи та філії.

Універсальні банки франції – депозитні та ділові банки.

Спеціалізовані – банки взаємного кредиту та іпотечні банки.

Небанківські – ощадні каси, кредитні кооперативні установи, каси муніципального кредиту, інші фінансово-кредитні інститути.

Великобританія - фунт. 1844 року – отримав монополію на випуск банкнот. 1946 році – був націоналізований.

Структура – 12 територіальних відділень. Керуючі 2 заступника відділень. 5 директорів. Грошово-кредитна система: банківські і небанківські.

Універсальні банки – депозитні банки.

Спеціалізовані – кліренгові банки, акцептні доми, торгівельні банки, договірно-ощадні банки

Торгівельні товариства, пенсійні фонди, інвестиційні трасти, довірчі форми.