Опорними пунктами діагнозу є:

1) перший епізод захворювання, до якого не було респіраторних порушень та ознак гіпотрофії;

2) вік до 6 міс;

3) клінічні ознаки ГРВІ;

4) важкий стан, зумовлений ДН по обструктивному типу ІІ-ІІІ ступеня, інтоксикацією (частота дихань більше 60 на хвилину уві сні);

5) наявність вираженого обструктивного синдрому (при аускультації легень тільки вологі дрібнопухирчасті хрипи);

6) рентгенологічні ознаки різкого вздуття легень;

7) певний вид збудника (аденовірус, РС); 8) повне клінічне та рентгенологічне видужання через 2-4 тиж.

Диференційний діагноз проводять з пневмонією, бронхопневмонією, астматичним бронхітом, бронхіальною астмою, муковісцидозом (легеневою формою), облітеруючим бронхіолітом, гемосидерозом, хворобою Хамена-Річа.

Протокол лікування гострого бронхіоліту у дітей

J21 Гострий бронхіоліт

J21.0 Гострий бронхіоліт, спричинений респіраторно-сентиціальним вірусом

J21.8 Гострий бронхіоліт, спричинений іншими уточненими агентами

J21.9 Гострий бронхіоліт, неутолчнений

Діагностичні критерії:

1. При спостереженні значне порушення загального стану, наявні симптоми риніту, назофарингіту, катаральні симптоми.

1. Температура тіла частіше нормальна, іноді субфебрильна, дуже рідко гіпертермія.

2. Виражена дихальна недостатність: задишка експіраторного характеру, участь в акті дихання допоміжної мускулатури, роздування крил носа, втяжіння межреберних проміжків, ціаноз носогубного трикутника.

3. Ознаки порушення бронхіальної прохідності (розширений передньо-задній розмір грудної клітки, горизонтальне розташування ребер, опущення діафрагми).

4. При перкусії відмічається коробковий перкуторний звук.

5. При аускультації вислуховується жорстке дихання, видох подовжений, вологі малозвучні дрібнопупухірцеві хрипи, на видосі сухі, свистячі хрипи.

6. Відмічається виражена тахікардія, тони серця послаблені.

7. На рентгенограмі грудної клітки спостерігається посилення судинного малюнку, підвищення прозорості легень за рахунок обтураційної емфіземи, посилення малюнка бронхів.

Лікування:

1. Госпіталізація.

2. Дієта повноцінна, відповідно до віку дитини, збагачена вітамінами, висококалорійна. В стаціонарі – дієта №5.

3. Санація верхніх дихальних шляхів

- електровідсмоктувач

- дренажі: постуральний, вібраційний

4. Оксигенотерапія зволоженим киснем (40%), кожні 2 години, або 2-3 рази на добу, залежно від стану дитини.

5. Муколітичні та відхаркувальні препарати синтетичного та рослинного походження

- ентерально (проспан, бромгексін, лазолван, натрія, калія йодид, гербіон та ін).

- Інгаляційно (натрія бікарбонат, ацетилцистеїн, евкабал, алтей).

6. Введення рідини з метою нормалізації кислотно-лужного стану крові, боротьба з інтоксикацією, шляхом застосування колоїдних та кристалоїдних розчинів.

7. Антибактеріальні препарати:

- цефалоспорини (цефазолін, цефтріаксон)

- напівсинтетичні пеніциліни (амоксицилін, аугментин, амоксиклав тощо)

8. Противірусні препарати на початку захворювання (арбідол, інтерферони, рибавирін).

9. Кардіотонічні препарати при наявності вираженої тахікардії (строфантин, корглікон).

10. Глюкокортикоїди при вираженій дихальній недостатності (преднізолон, гідрокортизон).

11. Вібраційний масаж. Масаж грудної клітки.

12. Фізіотерапевтичні процедури: мікрохвильова терапія, різноманітні варіанти електрофорезу, УВЧ- терапія.

З практичної точки зору, залежно від етіологічних патогенетичних механізмів виділяють 4 варіанти БОС:

• інфекційний, який розвивається в результаті вірусного і (або) бактерійного запалення в бронхах і бронхіолах;

• алергічний, що розвивається внаслідок спазму і алергічного запалення бронхіальних структур із переважанням спастичних явищ над запальними;

• обтураційний — спостерігається при аспірації чужорідного тіла, при стисканні бронхів;

• гемодинамічний, що виникає при серцевій недостатності за лівошлуночковим типом.

Причиною БОС інфекційного ґенезу можуть бути різні респіраторні віруси. У дітей раннього віку найчастіше зустрічаються респіраторно-синцитіальні віруси, віруси парагрипу.

У пацієнтів від 1до 10 років домінують віруси парагрипу, ентеровіруси, респіраторно-синцитіальні віруси.

У дітей старше 10 років — віруси грипу, респіраторно-синцитіальні й аденовіруси. Провідне місце серед вірусів у етіології гострих обструктивних бронхітів посідають 1-й і 3-й типи парагрипу, респіраторно-синцитіальний вірус, аденовіруси, тимчасом як риновіруси, віруси грипу, ентеровірус як причина даної патології визначаються значно рідше.

Аденовірусна інфекція супроводжується вираженим ексудативним компонентом, нерідко спостерігаються слизові накладення, розпушування і відторгнення, епітелію, в стінці бронха утворюються великоклітинні інфільтрати. Це сприяє формуванню обструкції дихальних, шляхів. При гострих респіраторних захворюваннях БОС можна розглядати не просто як порушення функції зовнішнього дихання в результаті інфекційного процесу, а й як пристосувальну реакцію, метою якої в умовах ураження війчастого епітелію є захист легеневої паренхіми від потрапляння бактерій з верхніх дихальних шляхів. Захисна роль обструктивного синдрому при респіраторно-синцитіальній вірусній або парагрипозній інфекції побічно підтверджується й тим, що при грипі, коли вірусне ураження слизової оболонки далеко не завжди супроводжується клінічною картиною бронхіту і рідко спричинює обструкцію, особливо часто розвивається бактерійна пневмонія. Аналізуючи етіологію гострого обструктивного бронхіту залежно від вікових груп хворих, до 6 років причиною виникнення даної патології частіше можуть бути респіраторно-синцитіальний вірус, вірус парагрипу ІІІ, тимчасом яку віці від 6 до 17 років — хламідії, мікоплазми.