I. Залежно від середовища існування розрізняють такі типи вірусів:

• Файлові віруси - вносяться у файли, що виконуються (exe, com, bat), системні файли ,у файли драйверів, у файли бібліотек, а також у ряд інших типів файлів. Після укорінення файлові віруси починають розмножуватися при кожному запуску файлу.

• Завантажувальні віруси - заражають завантажувальний сектор диска (Boot-сектор) або сектор, що містить програму системного завантажувача вінчестера (Master Boot Record). Такий вірус заміщає собою програму взавантажувальному секторі, внаслідок цього потрапляє до оперативної пам'яті й одержує керування відразу при завантаженні операційної системи

• Файлово-завантажувальні віруси - можуть вноситись як у файли, так і в завантажувальні сектори. До таких вірусів належать, зокрема, стелс-віруси найнебезпечніші екземпляри поліморфних вірусів (див. нижче).

• Макровіруси - вносяться у файли документів Word, Excel й інші файли підготовлені в додатках, що мають свою мову макрокоманд (наприклад Excel). Формально ці віруси є файловими, але заражають вони не файли, що виконуються, а файли даних. Небезпека макровірусів не стільки в їхній руйнівній дії, скільки в поширеності документів, підготовлених у популярних системах Word і Excel.

• Мережні віруси - поширюються по комп'ютерній мережі. Особливість цих вірусів полягає в тому, що вони заражають тільки оперативну пам'ять комп'ютерів і не записуються на носії інформації. Якщо будь-який з окремих комп'ютерів вимикається, вірус чекає протягом цього часу на інших увімкнених комп'ютерах мережі.

Можлива класифікація вірусів не тільки за середовищем їхнього існування, а й за іншими характеристиками.

II. За способом зараження існують наступні віруси:

Резидентні віруси потрапляють де оперативної пам'яті комп'ютера і можуть постійно виявляти свою активність аж до вимикання або перезавантаження комп'ютера. Під час інфікування вірус залишає в оперативній пам’яті резедентну частину, яка перехоплює звернення ОС до об’єктів зараження та вбудовується в них.

Нерезидентні віруси, навпаки, до пам'яті не потрапляють і активні дише протягом часу, пов'язаного з вико­нанням певних завдань.

III. Класифікацію вірусів за алгоритмом їхньої роботи важко створити через велику кількість (десятки тисяч) вірусів. Алгоритми роботи нових вірусів набагато витонченіші від алгоритмів вірусів, що створені десять років тому. До вірусів із складним алгоритмом роботи належать поліморфні віруси. їх важко виявити, тому що вони мають зашифрований програмний код, який є ніби безглуздим набором команд. Розшифровування коду виконується самим вірусом у процесі його виконання. Ці віруси постійно змінюються, і дві копії одного й того самого вірусу можуть зовсім не збігатися.

Вірусами зі складним алгоритмом є також стелс-віруси_, або віруси-невидимки, їх неможливо побачити під час перегляду файлів засобами операційної системи. Стелс-віруси можуть перехоплювати звернення до операційної системи. При відкритті враженого файла вони негайно видаляють із нього свій програм­ний код, а при закритті файла відновлюють його.