3. Стадійність грунтотворення

Є 5 стадій:

1) тривала – дуже тривала, мала потужність охоплення грунтової товщі, повільна акумуляція родючості, слабка диференціація профілю на горизонти.

2) стадія розвитку грунту до повнорозвиненого профілю – наростаюча інтенсивність. Поділяється на 2 стани: а) прискореного розвитку б) сповільненого розвитку.

3) рівновага зрілого грунту – всі процеси повністю узгоджуються із факторами грунтоутворення.

4) еволюція – проходить в результаті саморозвитку екосистеми або зміни хоч одного чинника грунтоутворення. 2 напрямки: а) прискорення, б) сповільнення.

5) квазірівноважний стан – кожна наступна еволюція завершується цією стадією. Кожен етап еволюції – це інший грунт.

4. Винос і акумуляція при грунтотворенні

Всі складові грунтотвірного процесу поділяються на 2 групи: виносу і акумуляції.

Акумуляція поділяється на:

- абсолютну – поступання речовини в породу з атмо-, гідросфери і їх накопичення. Накопичується вуглець, карбон, нітроген, водорозчинні солі, гіпс, вапно, сполуки заліза, кремнезем.

- відносну – залишкове накопичення речовин в результаті виносу інших речовин.

5. Поняття елементарних грунтових процесів

ЕГП – складають явище грунтоутворення притаманне тільки грунту. Певне поєднання ЕГП визначають формування грунту на рівні типу. Кожен тип характеризується певними ЕГП. Окремі ЕГП можуть зустрічатися в інших грунтах. Ступінь розвитку ЕГП різних поєднання, які властиві певному типу грунту, крім того наявні ще додаткові ЕГП, призводять до поділу на роди, підтипи, види.

6. Біогенно-акумулятивні ЕГП

Біогенно-акумулятивні ЕГП – група процесів, що протікає під впливом живих організмів за участі продуктів їх життєдіяльності і залишків. Призводить до утворення в профілі біогенних органо-акумулятивних горизонтів. Агентами є: рослини, тварини, мікроорганізми. Найбільш характерні процеси:

-підстилкоутворення

-торфоутворення

-гумусо-акумултивний

-дерновий

7. Перегнійно-акумулятивний процес

- це перетворення органічних залишків грунті, його перемішування з мінеральною часткою грунту і акумуляція, що призводить до утворення гумусових згустків, плівок, органо-мінеральних сполук і глинисто- гумусових комплексів. За механізмом гумусонакопичення поділяються : ін. сіто, натічний, пропитогенний.За типом гуміфікації : фульватний, гуманний, гуманно-фульватний, гумінний. Гумусо- акумулятивний процес складається з послідовних ланок – будь-які організми, які потрапляють трансформуються.Поіляється на 2 процеси: гуміфікацію і мінералізацію. Кінцевий результат першого процесу є поступове зникнення органічних копонентів. Гуміфікація – процес утворення гумусових кислот.Гуміфікація здійснюється не тільки в гумусі, а будь-де, де є мертві організми. Всі процеси розкладу органічних залишків ають біокалістичний характер.Всі речовини, які трансформуються в гумус є високомолекулярні.Найінтенсивніший розклад протягом 3-ох місяців і в аеробних умовах при оптимальній вологості.

8. Підстилкоутворення

Підстилкоутворення пов*язане з утворенням на поверхні грунту підстилки або степової повсті. Підстилка, яка складається із нерозкладених або слабо розкладених рослинних залишків, легко суцільми шаром відділяється від основного горизонту. Для підстилки, як і для степової повсті, властиве поступове збільшення ступення розкладу органіки з глибиною і значна домішка мінеральних часток.

Загальна біомаса в різних біоценозах змінюється за законами зональності, найбільше в дібровах 4 000 ц на га, найменше в пустелі 43 ц на г. А щорічний опад становить найбільше в субтропічних лісах 210 ц на г, найменше в тундрі ц на г.