Тема 1. Предмет, методи та функції науки про політику. Політика як соціальне явище

1. Предмет та структура політологічних знань. Місце політології в системі суспільних наук.

2. Методи і функції політології.

3. Політика як соціальне явище.

Список літератури:

1. Рудич Ф.М. Політологія: Підручник. – 2-е вид., стереотип. / Ф.М. Рудич.– К.: Либідь, 2006. – 480с.

2. Політологія: підручник / Л.М.Димитрова, С.О.Кисельов, М.Ф.Шевченко та ін.; За ред. Л.М.Димитрової, С.О.Кисельова. – К.: Знання, 2009. – 206с.

3. Основи сучасної політології: підручник / М.В.Цюрупа, В.С.Ясинська. – К.:Кондор, 2008. – 354с.

4. Політологія: Навч.посіб./ М.П. Гетьманчук, В.К. Грищук, Я.Б. Турчин, та ін.; за заг.ред. М.П. Гетьманчука. – К.: Знання, 2011. – 415с.

5. Політологія: підручник / В.Г. Антоненко, В.Д. Бабкін, О.В. Бабкіна та ін. – 3-тє вид., перероб, доп. – К.: Академія, 2008. – 567 с.

6. Хейвуд, Эндрю. Политология: Учебник для студентов вузов / Пер. с англ. под ред. Г.Г.Водолазова, В.Ю.Бельского / Эндрю Хейвуд.– М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 544с.

Методичні рекомендації

Починаючи вивчати цю тему, слід зазначити, що політична сфера є невід’ємною частиною життєдіяльності людини в соціумі. Політичні знання раніше за інших стали об’єктом інтересу мислителів минулого, бо функція політики пов’язана з основною суспільною метою – досягненням всезагального добробуту. Але майже до другої половини ХІХ ст. політологія знаходилась в тіні інших суспільних наук (філософії, юриспруденції, історії, тощо). У 1857р. в Колумбійському Університеті (США) біло засновано кафедру політології, яка займалась дослідженням закономірностей політичного процесу. У 1903р. у Франції було відкрито Академію політичних наук.

Але справжнє організаційне оформлення політології як самостійної галузі знань відбулося в країнах Заходу лише після ІІ -ї Світової війни, бо ще до середини ХХ ст. у гуманітарній науці розуміння політичної системи суспільства обмежувалось лише вченням про державу і тільки потім з’явились теоретичні праці, де під політикою стали розуміти не тільки життя держав, а й діяльність політичних партій, громадських організацій, рухів та інших політичних інститутів. Саме тоді сформувалось поняття сучасної політології.

З урахуванням зазначеного вище можна дати визначення політології як науки, що вивчає політику, закономірності функціонування й розвитку політичної сфери суспільного життя в контексті досягнення і здійснення суб’єктом політичної влади. Політологія як навчальна дисципліна, ґрунтуючись на отриманих даних, дає знання про політичні інститути, їх організацію та функціонування; права і свободи громадян; суб’єкти і об’єкти політики; форми політичної участі; політичну культуру та свідомість; політичні конфлікти; міжнародні відносини тощо.

Мета політичної науки – дати достовірні знання про політичні процеси в суспільстві. Політологія займає одне з провідних місць в системі суспільних наук та концептуально з ними взаємодіє. Об’єднує їх сам об’єкт вивчення – політика та її світ. Філософія вивчає політику через ідеали та цінності політичної діяльності, взаємодію ірраціонального та раціонального її аспектів. Соціологію цікавить вплив соціального середовища на політичну сферу. Правознавство досліджує права і свободи людини як громадянина держави. Історію цікавлять питання послідовно-хронологічного збирання й опису фактів щодо розвитку політичних інститутів та ідеологій. Психологія звертається до психологічних механізмів і стереотипів політичної поведінки індивіда. Політологію відрізняє від цих суспільних наук те, що вона вивчає політику як цілісне явище, а не окремі її аспекти, й намагається виокремити основні закономірності та тенденції її розвитку.

Розглядаючи структуру політології, слід пам’ятати, що ця наука розвивається як цілісна система теоретичного і прикладного знання про політику.

Теоретичне знання включає до себе розробку категоріального апарату науки, методи пізнання політичних явищ та процесів, а також визначення основних закономірностей політичної реальності;

Практичне (прикладне) знання акцентує увагу на виробленні конкретних практичних рекомендацій по вирішенню існуючих проблем в суспільстві, пропонує шляхи та засоби оптимізації роботи політичних інститутів.

Переходячи до розгляду наступного питання, потрібно звернути увагу, що для аналізу політичних явищ та процесів політична наука використовує наступні групи методів:

• загальнофілософські (нормативно-ціннісний функціональний, біхевіористський, історичний, порівняльний);

• загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція та дедукція, метод моделювання, математичний, прогностичні методи);

• методи емпіричних досліджень (анкетне опитування, інтерв’ю, аналіз документів, реальне спостереження політичних подій).

Зазначені методи дозволяють здійснити глибокий науковий аналіз сутності різноманітних політичних явищ і процесів та визначити наявні зв’язки між ними.

До найголовніших функцій політології слід віднести:

• теоретико-пізнавальну - вивчення, систематизація, пояснення, аналіз, узагальнення і оцінка політичних явищ та процесів;

• методологічна - способи, методи і принципи теоретичного дослідження політичної сфери і практичної реалізації здобутих знань;

• прогностична - передбачення можливих шляхів розвитку політичних процесів, різних варіантів політичної поведінки;

• політичної соціалізації - забезпечує процес включення людини у політичну сферу життя суспільства і формування відповідного типу політичної культури та свідомості;

• світоглядна - утверджує цінності, ідеали, норми цивілізованої політичної системи, політичної культури соціальних суб’єктів, що сприяє досягненню консенсусу у суспільстві;

Переходячи до третього питання, необхідно спочатку дати визначення, що таке політика як соціальне явище. Це, насамперед, діяльність індивідів, мікро - і макрогруп та відповідних інститутів по завоюванню, утриманню і використанню влади з метою регулювання суспільних відносин на засадах ієрархії підпорядкування. Зміст політики як соціального явища полягає у виявленні та реалізації інтересів соціальних груп, їх узгодження або зіткнення та протиборства. В ній зосереджений механізм регуляції всіх громадських справ.

В суспільстві політика реалізується за допомогою наступних засобів:

• влади;

• органів або інститутів політики (держава, політичні партії, парламент, громадські рухи);

• політичних процедур (вибори, референдум тощо);

• документів та текстів політичних програм;

• аудіовізуальних засобів (агітація та пропаганда);

• масових політичних дій (страйки, мітинги, демонстрації).

Суб’єктами політики є носії суспільних інтересів, а саме індивіди та соціальні групи.