2. Функції соціального партнерства

Соціальне партнерство виконує три функції:

• захисну – вирівнювання шансів працівників, недопущення зміни умов праці не на користь працівника;

• організаційну – гласність і чітко визначений порядок укладання угод, їх стандартизація тощо;

• миротворчу – на період дії угоди не допускаються трудові конфлікти, не висуваються нові вимоги.

3. Напрями, завдання та проблеми, які вирішує соціальне партнерство

Соціальне партнерство спрямоване на:

• залучення працівників до участі в управлінні підприємством (виробнича демократія);

• фінансову участь працівників, тобто участь у власності і доходах (економічна демократія);

• укладання угод і колективних договорів;

• регулювання соціально-трудових відносин;

• проведення переговорів на національному, регіональному та місцевому рівнях.

Головними завданнями системи соціального партнерства в Україні слід вважати:

• залучення всіх суб'єктів суспільних відносин до управління і подолання на цій основі монополії в розподілі створеного продукту;

• посилення мотивації до праці для забезпечення високих результатів роботи як необхідної умови підвищення якості життя;

• усунення непорозумінь та суперечностей щодо намірів, я:;і представляють законні інтереси кожної із сторін;

• досягнення взаємного прагнення до виконання намічених програм, що сприятимуть утвердженню в суспільстві соціального миру і злагоди.

Мають бути вирішені такі важливі проблеми:

• формування нової мотиваційної поведінки суб'єктів суспільних відносин, яка відповідає вимогам конкурентного ринку;

• заснування соціально-трудових відносин, що визначають рівноправність усіх форм власності (на землю, капітал, засоби виробництва і робочу силу) та встановлюють недискримінаційні умови формування їх вартості;

• усунення чинників соціальної напруги в суспільстві і зменшення на цій основі негативних економічних наслідків;

• створення умов для поступового формування ефективного власника.

Соціальне партнерство слід сприймати як форму існування різних суб'єктів суспільних відносин, які стають партнерами в процесі виробництва.

Соціальне партнерство має стати:

• елементом формування соціальної політики, що визначає рівні і форми відповідальності за невиконання умов домовленості (виявлення недовіри відповідальній особі, звільнення з посади, відшкодування матеріальних збитків);

• організаційним принципом організації відносин власності, що за згодою з партнерами визначає рівні умови створення ринку праці, засобів виробництва, капіталу через узгодження політики податків, цін, заробітної плати.

За останні роки нашою країною ратифіковано 50 конвенцій МОП з питань регулювання соціально-трудових відносин і соціального партнерства.

Тема 9 (продовження). Керівництво групою Формальні і неформальні групи в організації

1. Поняття робочої групи

2. Формальні, неформальні| дружні групи

3. Функції неформальних групп

4. Вплив на неформальні групи

5. Організаційні можливості|спроможності| колективу

6. Чинник|фактор| ризику в групових рішеннях|розв'язаннях|