- •1.Роль мислення у процесі пізнання оточуючої дійсності.
- •2.Мислення як предмет вивчення науки логіки.
- •3.Поняття про логічну форму (структуру) думки і логічні закони.
- •4.Істинність думки і формальна правильність роздумів.
- •5.Процес формалізації думки.
- •6.Процес формальної логіки.
- •7.Основні віхи в розвитку логіки.
- •8.Аристотель як основоположник науки про логіку.
- •9.Місце логіки в системі наук.
- •10.Діалектична і формальна логіка,їх співвідношення.
- •11.Роль логіки у процесі підвищення культури мислення особистості. 12.Логічна культура людини і шляхи її формування.
- •13.Закони логіки як адекватне відображення зв’язків реальної дійсності у свідомості людини.
- •14.Основні закони логіки.
- •15.Суть та зміст закону тотожності.
- •16.Закон суперечності,його суть та основна вимога.
- •17.Закон виключення третього,його визначення і логічний зміст.
- •18.Закон достатньої підстави,його зміст.Визначення і логічний сенс.
- •19.Поняття к форма мислення.
- •22.Види понять за обсягом.
- •23.Види понять за змістом.
- •24.Відношення між поняттями.
- •34.Види суджень за модальністю.
- •35.Види суджень за типом логічних сполучників.
- •36.Таблиці істинності складних суджень.
- •37.Розподіленість термінів в судженнях за обсягом.
- •38.Відношення між основними видами суджень.
- •39.Об’єднана класифікація суджень.»Логічний квадрат».
- •40.Умовивід як форма мислення.
- •41.Логічна структура умовиводу.
- •42.Види умовиводів.
- •43.Дедуктивний умовивід(силогізм) і його види.
- •44.Категоричний силогізм,його терміни,засновки.
- •45.Загальні правила силогізму,його фігура та модуси.
- •48.Аналогія та її види.
- •49.Логічна природа гіпотези.
- •50.Види гіпотез.
- •51.Доведення та спростування гіпотез.
- •52.Гіпотези і наукове передбачення.
- •53.Роль індукції,дедукції і гіпотези в прогнозуванні розвитку суспільства.
- •54.Поняття доведення та його логічна структура.
- •55.Умовивід і доведення.
- •56.Види доведення.
- •57.Правила доведення.
- •58.Основні методи прямого і непрямого підтвердження тези.
- •59. «Генетичне доведення».
- •61.Види і правила спростування.
- •65.Практика як критерій істини в процесі доведення та спростування.
54.Поняття доведення та його логічна структура.
Доведення (доказ) – форма мислення, що обґрунтовує правильність суджень,істинність яких не є очевидною шляхом перетворення їх на судження безпосередньо очевидні. Іншими словами, доказ – форма мислення, за допомогою якої розкривається істинність одних суджень і хибність інших.
Структура доведення включає три складові:
1.Теза – судження, істинність якого має бути доведена. В якості тез можуть виступати найрізноманітніші судження, якщо вони не очевидні і потребують доведення. В науках це різноманітні положення (теореми – в геометрії, факти і обставини –в юридичній практиці), у повсякденній практиці – певні переконання, чужі і власні думки.
2.Аргументи – базові параметри доведення, судження, за допомогою яких доводиться теза. Це положення, з яких виводиться істинність або хибність тези.
3.Форма доведення (аргументація). Наявність тези і аргументів ще не означає, що доведення є наявним. Наприклад, якщо ми маємо купу автомобільних деталей, то це не означає, що вони є вже готовим автомобілем. Для того, щоб доведення було завершеним, необхідно встановити логічний зв’язок тез і аргументів, чим і є, власне,аргументація. Тобто потрібний несуперечливий ланцюг між тезою, системою аргументів і висновко умовиводу. Щоб цей логічний ланцюг був несуперечливим, людині потрібно знати і дотримуватися законів логіки.
55.Умовивід і доведення.
Доведення спирається на умовивід, але не зводиться до нього, не є простою арифметичною сумою умовиводів. Подібно до того, як судження репрезентує себе у вигляді зв’язку понять, а умовиводи у формі зв’язку суджень, так і доведення репрезентує собою зв’язок умовиводів (а, відповідно, суджень і понять).
56.Види доведення.
Поділ доведення на види є певною умовністю – вони можуть переходити один в інший. Разом з цим виділяють такі види доказів:
прямий доказ – істинність тези доводиться безпосередньо з істинності аргументів. Простий приклад: “Холодильник є робочим, тому, що при ввімкненні у мережу у його камері температура повітря знижується згідно встановлених виробником параметрам”; “Анатолій Карпов – видатний шахіст світу тому, що він виграв понад 150 турнірів та матчів”.
непрямий доказ - істинність тези виводиться з деяких інших суджень. Він відрізняється тим, що доводи в ньому обґрунтовують істинність тези опосередковано через обґрунтування хибності іншої, протилежної тези.
Непряме доведення має два різновиди: апогогічне доведення (від протилежного) і доведення методом поділу. Апогогічне полягає в тому, що спочатку приймається доведення тези, яка протирічить вихідній. Далі ця теза доводиться до абсурду, або до протиріччя з певними істинами – потім з хибності такої тези випливає істинність вихідної. Непряме доведення методом поділу полягає в тому, що з кількох можливих тез методом виключення доводиться одна. Наприклад, юристові відомо, що даний кримінальний злочин здійснили або ім’ярек Іванов, або Петров, або,скажімо, Бендер-Задунайський (і ніхто інший). Тому задача правознавця полягає в тому, щоб поступово відсікати хибні тези для встановлення однієї особи, винної у даному злочинові.
За способом аргументації розрізняють два види доведення висунутого положення: пряме і непряме (опосередковане).
