Пенсія за віком починаючи з 01.10.2011

 

              Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

             До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

• 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

• 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

• 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

• 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

• 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

• 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

• 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

• 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

• 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

• 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

• 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

             Для жінок, рік народження, яких потрапив в «перехідний» період, передбачена компенсація більш пізнього виходу на пенсію, а саме пунктом 3 статтею 29 Закону встановлено, що жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27  Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку.

             Ті жінки, яким виповнилось 55 років та їх не приваблюють 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, до 1 січня 2015 року мають право на достроковий вихід на пенсію за віком,  за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону, зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.

             Зменшення розміру пенсії за віком застосовується протягом усього періоду отримання пенсії незалежно від її виду.

             У разі коли жінка, якій достроково призначено пенсію, до досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працевлаштувалася, виплата дострокової пенсії на час роботи припиняється. У цьому випадку після досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, відсоток, на який зменшено розмір пенсії, переглядається з урахуванням кількості повних місяців страхового стажу, набутого за період роботи після дострокового виходу на пенсію.

             Відсоток, на який було зменшено розмір пенсії, також може бути переглянуто з урахуванням відповідної кількості повних місяців страхового стажу, якщо особа після досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, продовжує працювати і відмовилася від отримання пенсії.

             Збільшено страховий стаж, який дає право на встановлення мінімального розміру пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

             Так, абзацами першим і другим частини першої статті 28 Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини;

             Норми щодо збільшення страхового стажу для визначення мінімального розміру пенсії не поширюються на пенсіонерів, яким пенсію призначено до набрання чинності Законом 3668 (до 01.10.2011) за винятком тих, кому пенсія перераховуватиметься відповідно з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

             Згідно із статтею 27 Закону розмір пенсії за віком визначається за формулою:

             П = Зп х Кс, де:

             П - розмір пенсії, у гривнях;

             Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

             Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 Закону.

             Змінено період, який враховується для визначення заробітної плати, а саме: для обчислення пенсії буде враховуватися лише заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року (до відома інформуємо, що за цей період індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку, тобто пенсіонеру не потрібно надавати довідки про заробітну плату  з підприємств, установ, організацій, де він працював).

             Що стосується заробітної плати за періоди роботи до 1 липня 2000 року, то така заробітна плата може бути врахована при обчисленні пенсії за таких умов:

             1. за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами. Таке право пенсіонери матимуть лише у період до 1 січня 2016 року;

             2. в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців.

             Такий же принцип закладений в порядок визначення заробітку для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Змінами до статті 24 цього Закону передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата наукового (науково-педагогічного) працівника за основним місцем роботи за весь період страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі якщо період страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника, починаючи з 1 липня 2000 року, становить менш як 60 календарних місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата за основним місцем роботи за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв;

             Збільшена кількість періодів, які можна виключити при визначенні заробітку як невигідні. Так, за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з частиною третьою статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 8 (строкова військова служба), 13 (догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку) і 14 (один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства ) статті 11 цього Закону.  У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої статті 40 Закону 1058 (якщо страховий стаж складає менший період, ніж 60 календарних місяців враховується заробітна плата за фактичний страховий стаж), період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

             Змінено показник середньої заробітної плати, з урахуванням якого визначатиметься заробіток для призначення  пенсії.

             Передбачено, що “Зс ― середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії”.

             Такий же принцип закладений і в основу обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»  Так, змінами до статті 24 цього Закону передбачено, що для обчислення заробітку під час призначення пенсії науковому (науково-педагогічному) працівнику застосовується середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики». Звертаємо увагу, що ця норма почала діяти з 01.01.2012 року. 

             Зазначаємо, що при обчисленні заробітної плати за періоди одержання допомоги по безробіттю враховуватиметься мінімальна зарплата.

             Збільшено максимальну величину бази нарахування єдиного внеску. Так, пунктом 4 статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” передбачено, що сума доходу застрахованої особи, на яку нараховується єдиний внесок та яка враховується при обчисленні індивідуального коефіцієнту заробітку дорівнюєсімнадцяти  розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.

             Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

             Строки призначення пенсії за віком передбачені пунктом 1 статтею 45 Закону.

             Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

             Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

             У разі якщо при відстрочці часу призначення пенсії за віком не здійснюється підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу, пенсія, обчислена відповідно до статті 29 цього Закону, призначається з дня, що настає за останнім днем повного місяця відстрочки часу виходу на пенсію, який враховано до страхового стажу.

Умови призначення пенсій по інвалідності внаслідок загального захворювання - після 01.10.2011

Закон України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” передбачає зменшення необхідного страхового стажу для призначення пенсії особам, які стали інвалідами, та диференційоване підвищення необхідного стажу до 10 (15) років залежно від групи та віку встановлення інвалідності.

Так, відповідно до статті 32 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” для призначення пенсії заI групою інвалідності, а також у період до 1 січня 2016 року для призначення пенсії за II групою інвалідності залежно від віку, в якому особу визнано інвалідом, або на день звернення за пенсією слід мати від одного року до 10 років страхового стажу, а саме:

до досягнення особою 25 років включно – 1 рік;

від 26 років до досягнення особою 28 років включно – 2 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно – 3 роки;

від 32 років до досягнення особою 34 років включно – 4 роки;

від 35 років до досягнення особою 37 років включно – 5 років;

від 38 років до досягнення особою 40 років включно – 6 років;

від 41 року до досягнення особою 43 років включно – 7 років;

від 44 років до досягнення особою 48 років включно – 8 років;

від 49 років до досягнення особою 53 років включно – 9 років;

від 54 років до досягнення особою 59 років включно – 10 років;

 

Для призначення пенсії за III групою інвалідності, а також починаючи з 1 січня 2016 року для призначення пенсії за IIгрупою інвалідності на день звернення за пенсією, або залежно від віку, в якому особу визнано інвалідом (чи в якому настала смерть годувальника), слід мати від одного року до 14 років страхового стажу, а саме:

до досягнення особою 23 років включно – 1 рік;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно – 2 роки;

від 27 років до досягнення особою 28 років включно – 3 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно –  4 роки;

від 32 років до досягнення особою 33 років включно – 5 років;

від 34 років до досягнення особою 35 років включно – 6 років;

від 36 років до досягнення особою 37 років включно – 7 років;

від 38 років до досягнення особою 39 років включно – 8 років;

від 40 років до досягнення особою 42 років включно – 9 років;

від 43 років до досягнення особою 45 років включно – 10 років;

від 46 років до досягнення особою 48 років включно – 11 років;

від 49 років до досягнення особою 51 року включно –  12 років;

від 52 років до досягнення особою 55 років включно – 13 років;

від 56 років до досягнення особою 59 років включно – 14 років.

 

Особи, визнані інвалідами (незалежно від групи) після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу не менш як 15 років.

Якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової служби, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.

Також збільшено вимоги до страхового стажу, що дає право на обчислення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком.

Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи – 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи – 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи – 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Тобто, спочатку визначається розмір пенсії за віком, а потім – розмір пенсії по інвалідності. При цьому до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (нагадуємо, що відповідно до цієї статті особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років, для жінок з датою народження до 31 березня 1961 року поступове збільшення пенсійного віку за схемою, зазначеною абзацом другим статті 26).

 

Якщо інваліди ІІ та ІІІ групи не працюють та мають відповідний стаж роботи (без урахування періоду з дня встановлення інвалідності до досягнення віку, передбаченого статтею 26 вищезазначеного Закону), пенсія по інвалідності обчислюється у розмірі пенсії за віком.

Пенсія по інвалідності у розмірі пенсії за віком обчислюється за наявності такого страхового стажу: