3. Методика побудови модульних програм

Основний дидактичний засіб модульного навчання — модульна програма, що складається з окремих модулів. Підготовка модульної програми (МП) і відповідних модулів є трудомісткою роботою, що потребує значної предметної і педагогічної компетентності.

Модульні програми (МП) і відповідні їм модулі будуються у відповідності з такими загальними принципами: 1) цільового призначення відповідного інформаційного матеріалу; 2) поєднання комплексних, інтегруючих і приватних дидактичних цілей; 3) повноти навчального матеріалу в модулі; 4) відносної самостійності елементів модуля; 5) реалізації зворотного зв’язку; 6) оптимальної передачі інформаційного і методичного матеріалу.

Принцип цільового призначення інформаційного матеріалу вказує, що зміст банку інформації будується виходячи з дидактичних цілей. Якщо потрібно досягти пізнавальних (гносеологічних) цілей, банк інформації формується за гносеологічною ознакою. При цьому модульна програма буде містити модулі пізнавального типу. Вони частіше за все розробляються для цілей фундаментальної, базової освіти. Якщо потрібно досягти діяльних цілей, застосовується операційний підхід до побудови банку інформації, в результаті чого одержують модульні програми з модулями операційного типу. Вони, як правило, створюються для професійної підготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів.

У свою чергу, операційні модулі можна розділити на: Рецептно-операційні модульні програми (характеризуються інструктивно-діяльнісним підходом до викладення інформаційного матеріалу, модульна програма для підготовки промислового майстра (розвиває лише вміння в певній практичній сфері); Системно-операційні модульні програми (характеризуються системним, фундаментальним підходом до інформаційного поля, для підвищення кваліфікації спеціалістів (менеджерів) поряд з розвитком практичних вмінь спеціаліст повинен набути систему професійних знань, що визначають його перспективний розвиток і адаптацію до нових, змінюваних задач і умов праці).

Принцип поєднання комплексних, інтегрувальних і часткових дидактичних цілей реалізується у визначенні структури модульної програми і окремих модулів. При цьому комплексна дидактична ціль реалізується всією модульною програмою і об’єднує інтегруючі дидактичні цілі, реалізацію кожної з яких за­безпечує конкретний модуль. Кожна інтегруюча ціль складається з дидактичних часткових цілей, яким у модулі відповідає один елемент навчання.

Принцип повноти навчального матеріалу в модулі відповідно до дидактичної цілі реалізується так: а) викладаються основні моменти навчального матеріалу (його сутність); б) даються пояснення до цього матеріалу; в) вказуються можливості додаткового поглиблення і розширен­ня змісту матеріалу; г) подаються практичні і теоретичні завдан­ня і пояснення до їх розв’язання; д) задаються проблемні питан­ня, що потребують аналітичного творчого підходу на основі альтернативних варіантів рішень.

Принцип відносної самостійності навчальних елементів модуля вказує, що самостійність цих елементів залежить від рів­ня самостійності часткових дидактичних цілей. З цього випливає, що навчальні елементи повинні структуруватися за змістом на­вчання. Цей принцип доповнює принцип модульності (модуль може мати структурні одиниці — блоки).

Принцип реалізації зворотного зв’язку потребує, щоб процес засвоєння знань був керованим й існувала можливість контролю і корекції засвоєння. Для реалізації зворотного зв’язку при побудові модуля необхідно дотримуватися таких правил:1) слід застосовувати поточний, проміжний і узагальнювальний контроль: поточний контроль — протягом засвоєння навчального елемента; проміжний — у кінці кожного навчального елемента; узагальнюючий — у кінці модуля; 2) поточний і проміжний контроль може здійснюватись у вигляді самоконтролю; 3) поточний і проміжний контроль повинен сприяти своєчас­ному виявленню прогалин у засвоєнні знань, а у випадку незасвоєння — ясно показувати, які частини навчального матеріалу необхідно повторити; 4) узагальнюючий контроль повинен показувати рівень засвоєння модуля. У випадку незасвоєння слід посилатися на конкретні елементи (за якими одержані незадовільні відповіді) для повторення.

Принцип оптимальної передачі інформаційного і методичного матеріалу потребує подання матеріалу модуля в такій формі, щоб забезпечувалося найбільш ефективне його засвоєння в конкретних умовах. Ця вимога однаковою мірою стосується як форми, так і змісту модуля. Наприклад, зміст модуля доцільно представити в графічному вигляді з послідовною нумерацією навчальних елементів (НЕ), щоб студент ясно уявляв собі технологічний шлях навчання. Нумерація НЕ повинна відображати порядок елементів. Форма подання модуля повинна бути конкретною, виразною, адресованою особисто учневі. Форма подання інформації в модулі повинна зумовлюватися видами цієї інформації (теоретична, практична). І. Прокопенко пропонує користуватися двосторонньою формою модуля: на правому боці подавати навч інформацію («навчальний текст»), а на лівому - методичну («керівництво до навчання»).

Поряд із загальними принципами побудови модульних програм повинні існувати і специфічні, спрямовані на побудову модульної програми певного типу: пізнавального чи операційного. Специфічні принципи побудови модуля пізнавального типу: 1) принцип предметного підходу до побудови змісту навчання; 2) принцип фундаментальності змісту навчання в модулі.

Принцип предметного підходу до побудови змісту навчання зумовлює відповідність змісту модуля конкретному предмету чи його частині, що охоплює великий розділ (тему курсу). При фор­муванні змісту пізнавального модуля слід велику увагу приділи­ти логічній структурі інтегрувальної дидактичної цілі, що склада­ється з часткових цілей. У модулях, побудованих таким чином, забезпечується логічне і компактне групування матеріалу, уникнення повторення всередині одного курсу.

Принцип фундаментальності навчального змісту в модулі означає, що в модулях пізнавального типу особлива увага повинна приділятися наданню фундаментальних понять, законів термінів, категорій тощо. Тому засвоєння фундаментальних знань повинно відображатися в часткових дидактичних цілях. Наприклад, у практиці застосування модульного навчання в університетах США в модулі пізнавального типу розбирається одне основне фундаментальне поняття дисципліни (явище, закон, структурний тип тощо) чи група споріднених понять.

Специфічні принципи побудови модуля операційного типу: 1) принцип діяльнісного підходу до формування комплексної дидактичної цілі; 2) принцип фундаментальності змісту навчання.

Принцип діяльнісного підходу до формування комплексної ди­дактичної цілі потребує, щоб комплексною дидактичною ціллю, яка визначає структуру і зміст усієї модульної програми, була підготовка людини до конкретної сфери діяльності (промисло­вість, сільське господарство тощо). Принцип фундаментальності змісту навчання зумовлює спрямованість інтегрувальної дидак­тичної цілі на розвиток вмінь і навичок з реалізації конкретної функції практичної діяльності людини (професійної діяльності спеціаліста). Наприклад, інженерна функція, агрономічна, марке­тингова тощо. При цьому кожну функцію доцільно розділити на конкретні дії. Наприклад, у межах агрономічної функції можна виділити такі види діяльності: захист рослин, агрохімія, овочів­ництво, садівництво тощо. Структуру модуля слід будувати у відповідності зі структурою відповідної функції. При цьому для виконання конкретної функції потрібно визначити необхідні знання і вміння, що її характеризують.

Дотримання вище перерахованих принципів побудови модульних програм, разом з творчим відношенням, дає змогу прави­льно визначити структуру модульної програми і сформувати зміст окремих модулів.