Вікова періодизація

Дошкільний і шкільний вік розділяють на наступні вікові періоди: 1) дитячий - до 1 року; 2) раннє дитинство - від 1 до 3 років; 3) дошкільний, або перше дитинство, - від 4 - до 6-7 років, 4) молодший шкільний, або друге дитинство, - від 6-7 до 12 років (хлопчики до 12 років, дівчатка до 11 років); 5) середній шкільний, або підлітковий, - від 12 до 15 років (хлопчики 12-15, дівчата 11 -15 років); 6) старший шкільний - від 16 до 18 років.

У житті людини визначають такі періоди:

1. Внутрішньоутробний період — час від моменту зачаття до народження дитини. У ньому виділяють фази плацентарного та ембріонального розвитку. Це один із найважливіших періодів життя людини, який обумовлює всі наступні періоди.

2. Період новонародженості (перші 28 днів життя людини) — ранній та пізній періоди адаптації до зовнішнього середовища.

3. Період грудного віку (з 4 тиж. до 12 міс життя).

4. Переддошкільний період (від 1 року до 3 років).

5. Дошкільний період (від 3 до 5 років).

6. Молодший шкільний вік (від 6 до 11 років).

7. Старший шкільний вік (від 12 до 17 років).

8. Молодий і зрілий вік (від 18 до 44 років).

9. Середній вік (від 45 до 59 років).

10. Похилий вік (від 60 до 74 років).

11. Старечий вік (від 75 до 89 років).

12. Довгожителі (понад 90 років).

Для точнішої оцінки індивідуального розвитку рекомендують разом з календарним (паспортним) віком враховувати так званий біологічний вік. Це пов'язано з тим, що для кожного організму характерні тільки йому властиві темпи розвитку. Саме тому терміни окремих вікових етапів біологічного розвитку не завжди співпадають з календарним віком. Біологічний вік оцінюється по комплексу показників : фізичному розвитку (зростання, вага і т. д.), термінам окостеніння скелета ("кістковий вік"), мірі статевої зрілості та ін.

Вікові особливості фізіологічних функцій і систем

Зростання і формування організму, ефективність його взаємодії із зовнішнім середовищем багато в чому залежать від розвитку нервової системи, і головним чином її провідного відділу - кори великих півкуль головного мозку.

Вища нервова діяльність

На окремих етапах вікового розвитку діти характеризуються специфічними особливостями вищої нервової діяльності.

Молодший шкільний вік примітний вдосконаленням вищої нервової діяльності. У цей період зростає сила і рухливість нервових процесів, посилюється внутрішнє гальмування, внаслідок чого взаємодія процесів, збудження і гальмування характеризується більшою урівноваженістю, чим у дошкільників. Встановлено, що такі види внутрішнього гальмування, як умовне і згасання, виробляються значно швидше, ніж у дітей 5-7 років. Наприклад, умовне гальмування утворюється у дітей 5 років після 30 непідкріплень, а у дітей 12 років - після 4 непідкріплень.

У молодшому шкільному віці підвищується здатність утворювати умовно-рефлекторні зв'язки. Так, у дітей 10-12 років позитивні умовні рефлекси як на прості, так і на складні подразники з'являються гостро і характеризуються значною стійкістю. Разом з цим рефлекторні реакції у дітей часто носять розлитою характер. Це результат вираженої іррадіації збудливого процесу. Внаслідок того що сила внутрішнього гальмування ще недостатня, диференціювання виробляються важче, ніж у дорослих. При сильних діях у дітей відносно швидко розвивається позамежне гальмування.

У 10-12 років встановлюється частота альфа-ритму біоелектричної активності мозку, характерна для дорослих, т. е. 10- 12 коливань в секунду. В той же час електроенцефалограма дітей характеризується значною варіабельною, в різних областях мозку відзначаються помітні відмінності в розподілі частот електричної активності.

У молодшому шкільному віці активно розвивається мовна функція, посилено формуються мислення, здатність користуватися поняттями, абстрагованими від дії, удосконалюються взаємозв'язок першої і другої сигнальних систем, внутрішня мова, здатність обмірковувати "про себе" вчинки. Словесна інформація стає конкретнішою і повнішою. Посилюються тимчасові зв'язки між словами як подразниками і руховою функцією. Завдяки цьому підвищується здатність до різноманітнішого і глибшого словесного вираження своїх рухів.

Фізичне виховання і спортивне вдосконалення сприяють тоншій взаємодії сигнальних систем і розширюють вплив мови і мислення на рухову функцію.

Підлітковий вік співпадає з пубертатним стрибком зростання і фізичного розвитку. Початок цього процесу доводиться у дівчаток на 11 -12 років, а у хлопчиків - на 13-14 років. Розрізняють три фази, пов'язані з процесом статевого дозрівання, : 1-а фаза - препубертатна, частково представлена тими змінами, які характерні для попереднього періоду; 2-а фаза - власне-пубертатна, яка виражається в посиленому статевому розвитку і зовнішньому прояві його ознак; 3-а фаза - постпубертатна, пов'язана із завершенням статевого дозрівання і така, що триває в старшому шкільному віці.

Підлітковий вік характеризується рядом відмітних особливостей. У підлітків переважають процеси збудження, помітно погіршується диференційоване гальмування, умовно-рефлекторні реакції стають менш адекватними роздратуванню і носять більше виражений, "бурхливий" характер. Частково цим пояснюється той факт, що рухові дії підлітка нерідко відрізняються великим числом додаткових рухів, скороченням непотрібних м'язів. У дітей цього віку можуть спостерігатися тимчасові труднощі в утворенні умовних рефлексів і диференціювань.

Підлітка відрізняє різко підвищена емоційність поведінки, що супроводжується часом психічною нестійкістю - швидким переходом від пригноблення до радості і навпаки. Подібні зміни носять тимчасовий характер і є наслідком нейро-гормональних зрушень, властивих цьому віковому періоду.

Як період статевого дозрівання підлітковий вік примітний активізацією гормональної функції статевих залоз. На тлі включення статевих залоз у взаємодію з гіпофізом і щитовидною залозою змінюються нейроендокринні і нейрогуморальні співвідношення в організмі, характерні для попереднього періоду дитинства.

Перехід до юнацького віку пов'язаний з подальшим вдосконаленням вищої нервової діяльності. Підвищується рівень аналітико-синтетичної діяльності кори великого мозку, посилюється функція узагальнення, зростає роль словесних сигналів, зменшується латентний період на словесний подразник. Посилюється внутрішнє гальмування, нервові процеси стають більше урівноваженими. Закінчується формування електричної активності кори великого мозку, у віці 17-18 років діяльність її є досить зрілою.