Висновки

У висновках нашої дипломної роботи було сформульовано основні підсумки дослідження, що висвітлюють проблематику та загальну структуру роботи, окреслюються перспективи подальшої розробки цієї теми.

Дослідження “Сучасна Європа: глобалізація, інтеграція та збереження національних інтересів” дозволило виявити:

Глобалізація має складний багаторівневий характер розгортання як соціально-історичний процес сучасності загальнопланетарного масштабу.

Глобалізація як процес, що з кожним наступним обертом викликає гострі суперечності, а відтак спричиняє супротив самому собі, перетворюючись на практичну й теоретичну проблему, у якості історичної перспективи може:

а) або спричинити до принципово нового етапу поступального розвитку людства;

б) або ж, натомість, призвести до крайньої форми загострення протистояння її учасників, “війни всіх проти всіх” і, зрештою, до світової катастрофи, тому що глобалізація може відбуватися тільки в гуманітарному виконанні та вимірі, а за всіх інших неоімперських варіантів розділення загальнолюдської спільноти за будь-якими факторами й критеріями нерівності призведе до краху та катастрофи.

Протиріччя, які, з одного боку, уможливлюють подальший розвиток глобалізації як динамічного процесу, а з іншого є постійною загрозою стабільності та безпеки існування в світі. Можна виокремити їхні три основні рівні:

а) протиріччя на рівні суб’єктів міжцивілізаційних відношень та контактів (зокрема, найбільше напруження спостерігається між західною та ісламською цивілізаціями);

б) загострення та наростання протиріч у межах самої глобалізації як всеохоплюючого інтеграційного процесу; зокрема йдеться про зростання невдоволення в свідомості європейців порушенням прав і свобод людини в економічній та соціальній сфері, з відповідним акцентуванням уваги на цінностях соціальної справедливості, як в традиційному контексті, так і з огляду на сучасні міжнародні конфлікти у їх “глобалістському” вимірі несправедливості;

в) протиріччя, пов’язанні з фрагментарністю світосприйняття у свідомості, прискорення темпу життя та кризою самоідентифікації як на особистісному рівні, так і на рівні окремих спільнот.

Оскільки основним глобалізаційним виміром, у межах якого відбуваються найбільш відчутні й вразливі зміни для особистості та спільнот, є саме соціальна сфера, то першочергова увага подальших соціально-філософських досліджень має бути спрямована та зосереджена на виявленні механізму формування нових соціальних відношень та соціальних типів характеру, унаочнення, дослідження та корегування нових форм та механізмів суспільної комунікації, в данному випадку йде мова про Європейський континент.

Глобалізація як об’єктивний процес долучає Україну до міжнародної спільноти та включає в глобалізаційні процеси загальнопланетарного масштабу в усіх сферах діяльності. Варто враховувати ті очевидні ризики, що загрожуватимуть безпеці існування та стабільності розвитку країни після її залучення до тих чи інших глобалізаційних процесів: поширення впливу антиглобалізму, економічні та фінансові кризи на світовому ринку тощо. У будь-якому разі стратегія України має бути виваженою та послідовною, спрямованою, з одного боку, на дотримування та обстоювання власних національних інтересів, а з іншого – орієнтованою на пошук оптимальних механізмів та форм її поступового включення до процесів глобалізації.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Актуальные вопросы глобализации. Круглый стол // Мировая экономика и международные отношения. 1999. №4. С. 43 – 55.

2. Арбатов А. Национальная идея и национальная безопасность // Мировая экономика и международные отношения. – 1998. - №5. – С.5-21; №6. – С.5-19.

3. Арон Р. Мир і війна між націями. – К., 2010. – 268 c.

4. Баланс сил в мировой политике: Теория и практика. – М., 2010. – 195 c.

5. Барг М. О категории «цивилизации» // Новая и новейшая история. – 2010. – № 5. С. 27 – 43.

6. Братимов О.В., Горский Ю.М., Делягин М.Г., Коваленко А.А. Практика глобализации: игры и правила новой эпохи. – М., 2009. – 168 c.

7. Богатуров А.Д. Евразийский устой мировой стабильности // Международная жизнь. 2009. N 2. C. 34-46.

8. Ввведение в теорию международных отношений и анализ внешней политики: Учебн. пособ. / Н.А.Ломакин (руковод. автор. коллект.) – СПб., 2010. – 320 c.

9. Введение в теорию международных отношений: Учебн. пособ. / Отв. ред. А.С.Маныкин. – М., 2009. – 274 c.

10. Гаджиев К. Введение в геополитику. – М., 1998. – 190 c.

11. Гаджиев К. Геополитика. – М., 2007. – 286 c.

12. Глобалізація і безпека розвитку. – К., 2001. – 177 c.

13. Глобальні трансформації і стратегії розвитку. – К., 2008. – 168 c.

14. Гречко П. К вопросу о понятии “национальная безопасность” // Социально-политический журнал. – 2009. – № 3. С. 55 – 61.

15. Данилов А. Глобализм, регионализм и современный трансформационный процесс // Социс. – 2008. – № 9. С. 22 – 34.

16. Дергачев А. Геополитика. – К., 2007. – 294 c.

17. Дилигенский Г.Г. «Конец истории» или смена цивилизаций? // Вопросы философии. – 2010. – № 3. С. 17 – 24.

18. Жакье Б. Международные отношения: Пер. с франц.: В 2-х т. – Нижний Новгород, 2008. – 380 c.

19. Жирар М. (рук. авт. кол.) Индивиды в международной политике: Пер. с франц. – М., 2006. – 142 c.

20. Иванов И. Внешняя политика России в эпоху глобализации: Статьи и выступления. – М., 2002. – 268 c.

21. Івченко О. Україна в системі міжнародних відносин: історична ретроспектива та сучасний стан. – К., 2010. – 285 c.

22. Камінський А. Вступ до міжнародних відносин. – Львів, 2005. – 385 c.

23. Камінський А. Основи міжнародних відносин. – Львів, 2001. – 211 c.

24. Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геополитика и политическая география: Учебник для вузов. – М., 2006. – 147 c.

25. Лебедева М.М. Мировая политика: Учебник. – М., 2003. – 188 c.

26. Мадіссон В., Шахов В. Політологія міжнародних відносин. – К., 2007. – 160 c.

27. Мальський М.З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин. – Львів, 2002. – 194 c.

28. Международные отношения: социологические подходы. – М., 2008. – 268 c.

29. Международные отношения: становление и развитие теории (1939 – 1972). – М., 2001. – 236 c.

30. Мировая политика и международные отношения в 1990-е годы: взгляды американских и французских исследователей: Пер. с англ. и франц. – М., 2010. – 172 с.

31. Міжнародні відносини (Історія. Теорія. Економіка): Навч. посібн. – Львів, 2009. – 362 c.

32. Моргентау Г. Политические отношения между нациями. Борьба за власть и мир // Социально-политический журнал. – 2007. – № 2. С. 13 – 35.

33. Очерки истории международных отношений: Учебное пособие. – М.-Нижний Новгород, 2001. – 415 c.

34. Поздняков Э.А. Системный подход и международные отношения. – М., 2006. – 168 c.

35. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібн. – К., 1997. – 184 c.

36. Симонов К.В. Политический анализ: Учебное пособие. – М., 2009. – 152 с.

37. Система, структура и процесс развития современных международных отношений / Отв. ред. В.И. Гантман. – М., 2004. – 137 c.

38. Современные международные отношения / Под ред. А.В.Торкунова. – М., 2010. – 320 c.

39. Телешун С.О., Баронін А.С. Політична аналітика, прогнозування та політичні консультації. – К., 2010. – 112 с.

40. Теория международных отношений: Хрестоматия. – М., 2002. – 400 с.

41. Тихомиров С. Політичний розвиток у геополітичному вимірі // Віче. – 2009. – № 8. С. 27 – 36.

42. Трохимчук С. Політична географія з основами геополітики. – Львів, 2007. – 327 c.

43. Троян С.С. Вступ до теорії міжнародних відносин: Навч. посібн. – К., 2000. – 140 с.

44. Троян С.С. Сучасні підходи до аналізу системи міждержавних відносин: глобальний і регіональний виміри // Регіони Східної Європи: інтеграційні очікування та конфронтаційні небезпеки: Матеріали Міжнародної наукової конференції, Чернівці, 18-19 вересня 2009 р. – Чернівці, 2010.

45. Федоров В.А. Глобалізація: тенденції та перспективи. // Вісник Російського університету дружби народів. - Серія: Політологія., 2001. - № 3. - С. 10-19.

46. Хто є хто в європейській та американській політичній науці: Малий політологічний словник. – Львів, 2007. – 110 c.

47. Цивилизации. Вып. 5: Проблемы глобалистики и глобальной истории / Отв. ред. А.О.Чубарьян. – М., 2010. – 208 c.

48. Цыганков П.А. Геополитика: последнее прибежище разума? // Вопросы философии. -1994.-N 7-8. - С. 9 -12.

49. Цыганков П.А. Международные отношения. - М., 1996. – 317 с.

50. Montbrial Thierry de. L’Ukraine joue son unite et son identite // Le Monde. - 16 dec. 2008. - p. 75.