3.Технічні засоби передачі інформації. Шляхи появи дезінформації в каналі передачі та методи боротьби з нею.
3.1. Технічні засоби передачі інформації.
Рис. 1. Узагальнена структурна схема систем радіозв'язку
Джерело інформації Дані у|біля| вигляді| повідомлення| Передавач (модуляція|, сигнал)
Сигнал Лінія зв’язку|
Пріймач (сигнал, демодуляція|) Дані у|біля| вигляді| повідомлення|
Користувач
Повідомлення за допомогою перетворювача повідомлення-сигнал перетвориться в первинний електричний сигнал. Первинні сигнали не завжди зручно (а іноді неможливо) безпосередньо передавати по лінії зв'язки. Тому первинні сигнали за допомогою передавача ПРД перетворяться в так звані вторинні сигнали, характеристики яких добре узгоджуються з характеристиками лінії зв'язку.
Канал зв'язку - сукупність технічних пристроїв (перетворювачів) і середовища розповсюдження, що забезпечують передачу сигналів на відстань.
Канали і системи зв'язку, що використовують штучне середовище розповсюдження (металеві дроти, оптичне волокно), називаються дротяними, а канали і системи зв'язки, в яких сигнали передаються через відкритий простір, - радіоканалами і радіосистемами.
Повідомлення найменший елемент, що має смисл та є придатним для спілкування.
Інакше — форма подання, що має ознаки качану та кінця та призначена для передачі через середовище зв’язку.
Також – форма подання, сукупність, що містить інформацію
Звичайне повідомлення передається у вигляді речення або умовного знаку.
Конкретна форма повідомлення називається уявленням. Одне і те ж повідомлення може бути представлене різними способами. Перехід від уявлення до значення повідомлення називається інтерпретацією.
Життєвий цикл повідомлення|сполучення| виглядає таким чином:
Відправник кодує ідею або думку в повідомлення
передає повідомлення|сполучення| через середовище|середу| спілкування одержувачеві.
Одержувач отримує|одержує| повідомлення|сполучення| і декодує сенс|зміст|.
Типи повідомлень: запит/питання, відповідь, команда, доповідь, повествование, повідомлення, пропозиції.
3.2. Шляхи появи дезінформації в каналі передачі.
Основні властивості дезінформації:
Процесуальний характер дезінформації. Тобто дезінформація розглядається як система заходів, що забезпечує оптимальне проходження потрібних протидіючій стороні відомостей від суб`єкта до об`єкта.
Цілеспрямованість дій. Тобто підпорядкованість послідовності всіх етапів системи заходів досягненню мети, сформульованою суб`єктом.
В основі дезінформації полягають викривлені, неповні та хибні відомості.
Методи розпізнавання дезінформації в значній мірі залежать від методів впровадження дезінформації.
Методи цілеспрямованого впровадження дезінформації:
Переконання. Сутність методу полягає у побудові змісту інформаційного повідомлення таким чином, щоб його правдоподібність не викликала сумнів. Це, як правило, досягається шляхом логічного поєднання вірогідних та хибних фактів.
Надмірність. Сутність методу полягає у впровадженні дезінформації не по одному каналу, а розгалужується по декільком каналам. Як правило, для важливої стратегічної дезінформації організується витік "таємної" інформації у засоби масової інформації.
Маскування. Служить, як правило, для підтримки правдоподібності вербальної дезінформації (відомостей). Заходи спрямовані на імітацію певних дій та ситуацій для підтримки хибного уявлення про реальну обстановку.
Підтасування. Цілеспрямоване укладання фактів з метою впливу на процес виводу у бажаному для себе напрямку. Особливість такої дезінформації полягає в тому, що в її основі лежить не хибна або викривлена інформація, а достовірна інформація, яка однобоко розкриває певні події або стан взагалі, тобто є достовірною, але неповною. Іншими словами, основою дезінформації виступає не змістовна суперечність відомостей, а хибність їх логічного подання.
Сучасні технології передачі інформації сприяють розвитку нових методів впровадження дезінформації, яку за змістом власне і не можна назвати хибною чи неповною, але за метою вона виконує ті ж самі функції, що і дезінформація. Так, в сучасних комп‘ютерних мережах активно застосовується метод "засмічування". Метою цього методу є втягування аналітика у купу зайвої інформації. Сутність методу полягає у використанні ключових понять, які мають стратегічне значення, наприклад, для розвідки. Ці ключові поняття за технологією гіпертекстових структур виходять на семантичне поле пов‘язаних понять і нарощуються великою кількістю інформації. Інформація тримає, поки буде вичерпаною. Як наслідок, корисної (інформативної) інформації дуже мало, а час, витрачений на її вивчення, знижує, а інколи і зводить нанівець ефективність праці.