1. Напрями інформаційної боротьби

3. Зовнішні та внутрішні інформаційні загрози.

2. Загальна характеристика та класифікація інформаційних загроз

2.1. Інформаційна загроза –

1) такий інформаційний вплив (внутрішній або зовнішній), при якому створюється потенційна або актуальна (реальна) небезпека зміни напрямку або темпів (швидкості) прогресивного розвитку держави, суспільства, індивідів;

2) небезпека заподіяння шкоди життєво важливим інтересам особистості, суспільства, держави шляхом інформаційного впливу на свідомість, інформаційні ресурси та інфосферу машинно-технічних систем;

3) сукупність чинників, що перешкоджають розвитку і використанню інформаційного середовища в інтересах особистості, суспільства і держави.

Унікальною особливістю інформаційних загроз є те, що вони, з одного боку являють собою самостійний клас загроз, а з другого - є реалізаційною основою інших видів загроз на інформаційному рівні, а часто і їх першопричиною.

Інформаційна загроза - сукупність чинників, що перешкоджають розвитку і використанню інформаційного середовища в інтересах особистості, суспільства і держави.

Унікальною особливістю інформаційних загроз є те, що вони, з одного боку являють собою самостійний клас загроз, а з другого - є реалізаційною основою інших видів загроз на інформаційному рівні, а часто і їх першопричиною.

2.2. Інформаційний тероризм.

Інформаційний тероризм має у своєму арсеналі широкий спектр форм і методів терористичної діяльності. Однак їхня ефективність визначається особливостями інформаційної інфраструктури. До цих особливостей відносяться:

• Простота і дешевизна здійснення доступу до інформаційної інфраструктури. Терористичні організації на правах звичайних користувачів можуть мати законний доступ до інфраструктури.

• Розмитість границь інформаційної інфраструктури, стирання чітких географічних, бюрократичних, юридичних і навіть концептуальних границь, традиційно пов'язаних з національною безпекою. Як наслідок – неможливість якогось чіткого розмежування між внутрішніми і зовнішніми джерелами загроз для безпеки країни, між різними формами дій проти держави (від звичайної злочинної діяльності до воєнних операцій).

• Можливість маніпуляції інформацією і управління сприйняттям. Мережа Internet і її конкуренти, які швидше за все з'являться, можуть служити засобом поширення пропагандистських матеріалів різних терористичних груп для організації політичної підтримки своєї діяльності, дезінформації, впливу на суспільну думку, підрив довіри громадян до уряду.

• Недостатність інформації щодо реальних і потенційних загроз інформаційного тероризму, що виходять від міжнародних і національних неурядових кримінальних і терористичних організацій.

• Надзвичайна складність завдань оперативного попередження й оцінки реального і ймовірного збитку. Терористичні дії можуть бути проведені з безпрецедентною оперативністю. Швидкий пошук «рушниці, яка вистрілила», буде дуже ускладнений, якщо взагалі можливий у кризовій обстановці, коли немає часу для здійснення правоохоронними органами традиційних слідчих дій. Крім того, не виключено, що деякі події, зовні схожі з наслідками актів інформаційного тероризму, будуть лише наслідками несприятливого збігу обставин.

• Труднощі створення і збереження коаліцій при міжнародному співробітництві. З початком серйозного інформаційного терористичного акту міцність коаліцій держав піддасться великому іспиту, оскільки всі союзники зануряться в «інформаційний туман». Можуть також виникнути гострі проблеми з реалізацією спільних планів дій проти транснаціональної кримінальної чи терористичної організації.

В кіберпросторі можуть бути використані різні прийоми досягнення терористичних цілей, у тому числі:

• нанесення збитку окремим фізичним елементам кіберпростору, наприклад руйнування мереж електроживлення, наведення перешкод, використання спеціальних програм, стимулюючих руйнування апаратних засобів тощо;

• викрадення або знищення інформаційного, програмного і технічного ресурсів кіберпростору, які мають суспільну значущість, шляхом подолання систем захисту, впровадження вірусів, програмних закладок, ін.;

• вплив на програмне забезпечення й інформацію з метою їх спотворення чи модифікації в інформаційних системах і системах управління;

• розкриття і загроза опублікування або опублікування закритої інформації про функціонування інформаційної інфраструктури країни, суспільно значущих і воєнних кодів шифрування, принципів роботи систем шифрування, успішного досвіду ведення інформаційного тероризму тощо;

• хибна загроза терористичного акту в кіберпросторі, який може призвести до тяжких економічних наслідків;

• захват каналів ЗМІ з метою розповсюдження дезінформації, чуток, демонстрації могутності терористичної організації і висування своїх вимог;

• знищення або активне придушення ліній зв’язку, неправильне адресування, штучне перевантаження вузлів комутації, ін.;

• вплив на операторів, розробників, експлуатаційників інформаційних і телекомунікаційних систем шляхом насильства або загрози насильства, шантажу, підкупу, введення наркотичних засобів, використання нейролінгвістичного програмування, гіпнозу, засобів створення ілюзій, мультимедійних засобів для введення інформації в підсвідомість чи погіршення здоров’я людини тощо.

2.3. Інформаційний кримінал – це дії окремих осіб чи груп, спрямовані на злом систем захисту, чи на викрадення або руйнування інформації в корисливих чи хуліганських цілях. Хакери і комп’ютерні крадії є типовими представниками інформаційного криміналу. Це, як правило, разові злочини проти конкретного об’єкту кіберпростору.