1. Напрями інформаційної боротьби

Зміст поняття “інформаційної боротьби ” російськими фахівцями формулюється як "комплекс заходів інформаційного забезпечення, інформаційної протидії та інформаційного захисту".

1.1. Інформаційна боротьба:

• це об’єктивно існуюча форма прояву стосунків між суб’єктами під час досягнення певних цілей і розв’язання конфліктних ситуацій чи інших суперечностей на інформаційному рівні;

• це наука, що акумулює всі вироблені людством знання про закономірності, принципи, форми, методи й засоби завоювання інформаційної переваги над протидійною стороною, тобто наука про механізми інформаційного протиборства;

• це комплекс заходів, спрямованих на досягнення певних цілей і розв’язання конфліктних ситуацій на інформаційному рівні, здійснюваних за єдиним задумом і планом та узгоджених за часом, місцем, залученими силами й засобами.

Із сутності інформаційної боротьби випливає, що вона, на відміну від інформаційної війни, не обов’язково має агресивну основу.

1.2. Мета та завдання інформаційної боротьби.

Об’єктивність існування інформаційної боротьби зумовлена об’єктивністю існування самої інформації і природністю використання інформації та її властивостей для розв‘язання конфліктних ситуацій, що виникають при неузгодженості інтересів і цілей сторін.

Метою інформаційної боротьби в широкому розумінні є забезпечення розв'язання своїх завдань однією стороною за рахунок досягнення переваги над протидійною стороною на інформаційному рівні.

Метою інформаційної боротьби у вузькому розумінні є захоплення й утримання інформаційної переваги над противником під час підготовки й в ході воєнних (бойових) дій опосередкованим введенням протидійної сторони в контур свого керування на інформаційному рівні.

Мету інформаційної боротьби можна досягти, забезпечуючи перевагу над протидіючою стороною у розв'язанні таких взаємопов’язаних комплексів завдань:

1) цілеспрямоване добування інформації про поточну ситуацію, з жорсткими вимогами до її своєчасності, якості, обсягу й темпу відновлення, та оцінка на її основі політичної (воєнно-політичної, воєнної, економічної, соціальної, екологічної тощо) ситуації;

2) цілеспрямований і комплексний вплив на свідомість і підсвідомість населення й особового складу, а також на інші складові інформаційного середовища протидіючої (конкуруючої) сторони в інтересах нав’язування їй бажаних рішень і керування її поведінкою;

3) захист власних інформаційних ресурсів та інших складових інформаційного середовища, у тому числі на рівні свідомості і підсвідомості людини, від впливу на них протидіючою стороною.

Виконання першого комплексу завдань ускладнене тим, що воно в загальному випадку здійснюється в умовах інформаційної протидії. При цьому інформація, що підлягає аналізу, характеризується невизначеністю об’єктивного й суб’єктивного походження, неповнотою за одними аспектами і надмірністю за іншими, суперечливістю, наявністю частково зруйнованої або перекрученої інформації, у тому числі і дезінформації.

Для другого завдання особливої ваги набуває не так руйнівний, як цілеспрямований вплив саме на зміст інформації для забезпечення своїх інтересів у різних сферах діяльності особистості, суспільства, країни. Ця проблема обумовлює потребу в дослідженні механізмів формування дезінформації, розробленні науково-методичних засад її виявлення та створення автоматизованих систем аналізу поточних ситуацій в умовах інформаційної протидії, зокрема за наявності дезінформації. У цьому комплексі завдань особливого значення набуває можливість використання інформації (інформаційних потоків) як ефективного засобу формування позитивного іміджу України на міжнародній арені, а також можливість усунення політичної, воєнно-політичної, економічної й особливо воєнної напруженості у взаємостосунках з іншими країнами та в різних регіонах країни;

Не зменшуючи важливості виконання завдань технічного захисту інформації, спрямованого в основному на забезпечення її конфіденційності, слід підкреслити особливу значущість завдань захисту власне змісту інформації від навмисного його спотворення чи перекручення, у тому числі й завдань виявлення дезінформації. До цього комплексу входять також завдання відновлення цілісності змісту частково зруйнованої чи спотвореної інформації, у тому числі й природно-мовної текстової інформації.

Як випливає із сформульованих завдань, соціальними суб’єктами інформаційної боротьби є індивід (особистість), соціальні групи, суспільство та країни. Об’єктами інформаційної боротьби є свідомість і підсвідомість індивіда, насамперед колективна свідомість, а також інформаційні ресурси та інші складові інформаційного середовища (системи інформаційного та інформаційно-аналітичного забезпечення органів державного і відомчого керування, автоматизовані системи керування військами і озброєнням, телекомунікаційні мережі, радіо- та телестудії, компоненти інформаційного та програмного забезпечення систем озброєння і військової техніки тощо).

Провідна закономірність інформаційної боротьби полягає в підвищенні її ролі у розв'язанні бойових завдань в міру розвитку інформатизації у збройних силах. Використання інформаційних засобів і систем багаторазово збільшує бойові можливості військ, ефективність застосування зброї та бойової техніки. Разом з тим підвищується уразливість систем керування від цілеспрямованого інформаційного впливу. Обидві тенденції об'єктивно призводять до розширення арсеналу методів і засобів інформаційної боротьби, посилення їх впливу на хід і результат воєнних дій, нарощування об'єму сил і засобів, що до неї залучаються. На цих питаннях ми детально зупинимося на наступному занятті.

Перевага в інформаційній боротьбі - це один із істотних факторів позитивного результату застосування збройних сил в операціях та бойових діях. Значною мірою її можна забезпечити за рахунок повнішої автоматизації всіх аспектів і засобів інформаційної боротьби, лише підвищивши рівень "інтелектуалізації" процесів аналізу обстановки та скоротивши час прийняття рішень з оцінки поточної ситуації.