57. Зберігання товарів і тз на складах митних органів.

Визначаються гл.24, ст.166-176 МКУ і передбачає, що обов'язковій передачі митному органу для зберіганняпідлягають товари:1) не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законом заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України в день їх ввезення;2) що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають обкладенню податками і зборами, якщо вони не сплачені; 3) які до закінчення строків тимчасового зберіганняпідприємствами не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму; 4) які заявлені у режим відмови на користь держави Товари, які підлягають обов'язковій передачі длязберігання митному органу (крім валютних цінностей), зберігаються на складах митних органів. Валютні цінності, передані митному.Під складами митних органів розуміються приміщення,резервуари, криті та відкриті майданчики, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані длязберігання товарів. Крім вище перелічених товарів на складах митних органів можуть зберігатися: 1) товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним 2) товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного їх вивезення; 3) товари і транспортні засоби, які перебувають у режимі транзиту; 5) зразки товарів та техніко-технологічна документація, взяті митними органами для проведення класифікації товарів; 6) зразки товарівта документація, одержані митними органами під час здійснення верифікації сертифікатів та інш.

58 Митний перевізник.

Перевізник - це соба, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, яка в установленому законом порядку, з використанням належних їй або найманих нею транспортних засобів переміщує товари черезмитний кордон України або здійснює перевезення товарів, що перебувають під митним контролем, між митними органами на території України. Ст. 154 МКУ передбачені права та обов'язки перевізника: перевізники мають право не приймати для перевезення між митними органами товари у разі: 1) оформлення митних і транспортних документів з порушенням порядку, встановленого законодавством України з питань митної справи; 2) якщо митне забезпечення, накладене на транспортний засіб і упаковку товарів, не виключає можливості доступу до товарів без порушень такого забезпечення. Перевізники зобов'язанні доставити товари у митний орган призначення, а також подати передбачені законодавством документи на них. Якщо транспортний засіб при здійсненні транзитного перевезення внаслідок аварії або дії непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці, при цьомуперевізник зобовязанний :1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів та транспортних засобів; 3) забезпечити перевезення товарів до найближчого митного органу або доставку посадових осіб митного органу до місцезнаходження зазначених товарів. За порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом перевізник притягується до відповідальності в порядку, встановленому законом.

59. Митна статистика.

Стаття 303. Завдання митної статистики 

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи забезпечує: 

1) об'єктивний та достовірний облік даних про переміщення товарів через МКУ; збирання, формування, опрацювання, узагальнення, всебічний аналіз та зберігання статистичної інформації з питань митної справи та зовнішньої торгівлі товарами; 

2) подання статистичної, довідкової, аналітичної інформації з питань митної справи та зовнішньої торгівлі товарами органам державної влади в порядку, встановленому законом; 

3) захист статистичної інформації, яка відповідно до законодавства України не підлягає розголошенню.

Стаття 305. Митна статистика зовнішньої торгівлі - узагальнена та систематизована інформацію про переміщення товарів через МКУ на основі даних, які містяться у вантажних митних деклараціях. Її дані використовуються відповідними органами держвлади для здійснення контролю за надходженням податків, зборів та інших обов'язкових платежів до Державного бюджету України, валютного контролю, аналізу стану зовнішньої торгівлі України, її торговельного і платіжного балансів та економіки в цілому.

Для забезпечення завдань, покладених на митні органи ВРУ, Президентом, КМУ, митними органами формується, узагальнюється та аналізується спеціальна митна статистика згідно законодавства.

Для формування митної статистики використовуються документи та відомості, що подаються до митних органів юр. та фіз. особами згідно з нормами цього Кодексу, якими визначається порядок здійснення митного контролю та митного оформлення.

Етапи митної статистики

Митна статистика ведеться по таких основних етапах: 

1) Статистичний нагляд та збір матеріалів; 

2) Об’єднання та систематизація нагляду; 

3) Аналіз результатів та їх узагальнення; 

4) Прогнозування (наприклад товаротранспортних потоків).

60. Української класифікаціїя товарів зовнішньоекономічної діяльності

Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.(Стаття 311 МКУ).

В УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

61. Сертифікат походження товарів, його форми, верифікація сертифікатів.

Для підтвердження походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати подання сертифіката про походження товару.

У разі ввезення товару на МТУ сертифікат про походження товару подається обов'язково:

1) на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України;

2) на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання ЗЕД;

3) якщо це передбачено міжнародними договорами України, а також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров'я, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;

4) у випадках, коли у документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей пропоходження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів.

Сертифікат має містити:

1) письмову заяву експортера (постачальника чи виробника) про країну походження товару; 

2) письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, який видав сертифікат, про те, що наведені у сертифікаті відомості відповідають дійсності.

Він подається разом документами, що подаються для митного оформлення.У разі втрати- приймається йогоофіційно завірений дублікат.

Верифікація сертифікатів про походження товарів з України здійснюється митними органами у порядку, що встановлюється КМУ.

Органи, уповноважені видавати сертифікати про походження товарів з України, зобов'язані за запитом митних органів надавати їм необхідну інформацію, пов'язану з видачею таких сертифікатів і необхідну для здійснення верифікації сертифікатів про походження товарів з України.

62. Визначення країни походження товару.

Стаття 276. Мета визначення країни походження товару - застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на МТУ та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення облікутоварів у статистиці зовнішньої торгівлі. 

Стаття 277. Визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики у порядку встановленому КМУ на підставі положень цього Кодексу. 

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. 

При цьому під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Товарами, повністю виробленими у країні, вважаються:

1) корисні копалини, видобуті на її території, територіальних водах, або на її континентальному шельфі і в морських надрах, якщо країна має виключне право на розробку цих надр;

2) рослинна продукція, вирощена та зібрана на її території;

3) живі тварини, що народилися і вирощені в цій країні;

4) продукція, одержана від тварин, вирощених у цій країні;

5) продукція мисливського, рибальського та морського промислів;

6) продукція морського промислу, видобута та/або вироблена у Світовому океані суднами цієї країни; 

7) вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснених у країні;

8) продукція високих технологій, одержана у відкритому космосі на космічних кораблях, що належать ційкраїні чи орендуються нею;

9) товари, вироблені у цій країні виключно з продукції, зазначеної у пунктах 1-8 цієї статті.

У разі якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, походження товару визначається згідно з критерієм достатньої переробки, а саме: країною походження товару вважається країна, в якій було здійснено повне виготовлення товару або останні операції з його переробки, достатні для того, щоб товародержав основні характерні риси.

63. Мито, види ставок мита, види мит.

Мито — це податок на товари та інші предмети, які переміщуються через МКУ. 

В Україні застосовуються такі види мита:

1) ввізне (імпортне);

2) вивізне (експортне);

3) сезонне;

4) особливі види:

— спеціальне;

— антидемпінгове;

— компенсаційне.

Ставка мита — вказаний у митному тарифі грошовий розмір плати, що підлягає стягненню митними органами за конкретний товар, який ввозиться на митну територію України чи з неї вивозиться.

В Україні залежно від методу начислення застосовуються такі види ставок мита:

— ввізне (імпортне) мито нараховується на товари під час їх ввезення на МТУ. Це мито є диференційованим і нараховується

1) до товарів, що походять з країн з режимом найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки мита;

2) до товарів, що не походять з країн з режимом найбільшого сприяння, або країна походження яких не визначена, застосовуються повні ставки мита;

3) до товарів, що походять з країн, які разом з Україною утворюють митний союз, зону вільної торгівлі, а також до товарів, що користуються системою преференцій України, застосовуються преференційні ставки мита. 

Ставки ввізного (імпортного) мита єдині для всіх осіб, які перемішують товари через МКУ, незалежно від видів зовнішньо-торгівельних угод, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до способу начислення прийнято розрізняти такі ставки:

— адвалорна — ставка, що встановлена у %:;

— специфічна — ставка, що встановлена у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів;

— комбінована — ставка, що поєднує адвалорний та специфічний види митного обкладення. 

Ставки ввізного мита у Єдиному тарифі диференційовані. залежно від країни походження товару. Згідно з цим критерієм ввізні ставки можна поділити на:

— преференційні;

— пільгові (країни з режимом найбільшого сприяння).

— повні (загальні) ставки - застосовуються до решти . 

Питання обкладення товарів та інших предметів, що переміщаються через МКУ, митом, види мит, їх нарахування і сплата, а також звільнення від сплати мит регулюються Законом України «Про єдиний митнийтариф». 

Товарна класифікаційна схема цього тарифу (товарна номенклатура) ґрунтується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів (ГС). Таким чином, Єдиний митний тариф України — це звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на МТУ або вивозяться із цієї території, систематизований відповідно до Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД).

Єдиний митний тариф затверджується ВРУ за поданням КМУ.