2.1.3. Визначення ціни будівельної продукції.

Система норм і цін у будівництві може бути класифікована таким чином:

- по видах будівельних і монтажних робіт;

- по застосуванню у будівництві, реконструкції, ремонті будинків і споруд;

- по видах матеріалів;

- по видах конструкцій;

- по видах устаткування;

- по типах будинків і споруд, що зводяться в усіх галузях народного господарства та промисловості;

- по регіонах і областях України.

На практиці складається така послідовність процесу калькулювання ціни будівельної продукції:

- визначення кількості (обсягу) будівельних і монтажних робіт на основі розробленого проекту об’єкта;

- підрахунок кошторисних витрат на виконання передбачених проектом обсягів робіт для здачі об’єкта в експлуатацію на основі кошторисних норм і цін;

- визначення величини нормативного прибутку, що враховується в ціні на будівельну продукцію.

Ціну будівельної продукції можна визначити за формулою

,

Ц – ціна будівельної продукції;

- кількість (обсяг) конструктивних елементів (видів робіт, матеріалів, виробів, конструкцій) на будинок або споруду, що визначені для умов i-го району у вимірах, які прийняті в одиничних розцінках, кошторисних цінах, укрупнених кошторисних нормах;

- кошторисні витрати на встановлену одиницю виміру конструктивного елемента (видів робіт, матеріалу, виробу, конструкції) по одиничній розцінці, кошторисній ціні, укрупненій кошторисній нормі;

- коефіцієнт, що враховує нарахування загальновиробничих витрат на прямі витрати;

- коефіцієнт, що враховує нарахування планового нагромадження (накопления) на кошторисні витрати (кошторисну собівартість) – сметная прибыль;

- коефіцієнт, що враховує нарахування лімітованих витрат по нормах (норми на будівництво тимчасових будинків і споруд, норми додаткових витрат, пов’язаних із виробництвом будівельно-монтажних робіт у зимовий час).

Коефіцієнти, що враховують нарахування загальновиробничих витрат на прямі та кошторисні витрати, розраховуються за формулами:

; ,

Н – норма загальновиробничих витрат, у процентах до прямих витрат;

П – норма планового нагромадження, у процентах до кошторисних витрат (кошторисної собівартості).

За своїм економічним змістом усі витрати і витрати, що входять до складу кошторисної ціни, поділяються на три основні групи: прямі витрати, загальновиробничі витрати, планові нагромадження.

Прямі кошторисні витрати нараховуються за формулою

.

Прямі кошторисні витрати й нормативні загальновиробничі витрати складають кошторисну собівартість й обчислюються за формулою:

.

Кошторисна собівартість і нормативні планові нагромадження утворюють кошторисну ціну (кошторисну вартість).

2.2. Кошторисна вартість будівництва.

2.2.1. Методи визначення кошторисної вартості будівництва.

Кошториси (розрахунки) інвестора та підрядника можуть складатися за різними методами. При складанні кошторисів на альтернативній основі можна застосовувати методи визначення кошторисної вартості будівництва:

1. Ресурсний метод визначення – це калькулювання у поточних (прогнозованих) цінах і тарифах ресурсів (елементів витрат), необхідних для реалізації проектного рішення. Цей метод пріоритетний.

2. Базисно-індексний метод заснований на використанні системи поточних і прогнозних індексів щодо вартості, визначеній у базисному рівні або у поточному рівні попереднього періоду. Приведення рівня поточних цін виконується множенням базисної вартості за рядками кошторису і по кожному з елементів технологічної структури капітальних вкладень на відповідний індекс по галузях, виду робіт.

3. Базисно-компенсаційний – це сума вартості, обрахованої у базисному рівні кошторисних цін, і визначених розрахунками додаткових витрат у зв’язку зі зростанням цін і тарифів на витрачувані у будівництві ресурси (матеріальні, технічні, енергетичні, трудові, обладнання, інвентар, послуги) з уточненням цих розрахунків у процесі будівництва залежно від реальних змін цін і тарифів.

4. Метод розрахунку за цінами на одиницю робочого часу – в основному для визначення вартості ремонтних, пусконалагоджувальних та інших незначних за обсягом робіт.

5. Метод застосування банків даних про вартість раніше побудованих або запроектованих об’єктів.

В цілому кошторисна вартість будівництва підприємств, будівель і споруд (В_б) - це прогнозована вартість будівельної продукції, яка складається з наступних елементів (рис. 2):

В_б = В_бмр + В_ту + В_ін

де: В_бмр - вартість будівельних робіт і робіт по монтажу технологічного устаткування (будівельно-монтажних робіт);

В_ту - витрати на придбання технологічного устаткування;

В_ін - інші витрати .

Таке угрупування елементів витрат відповідає угрупуванню робіт зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва і співпадає з технологічною структурою капітальних вкладень.

Кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт (В_бмр) розраховується як сума:

В _бмр = ПВ + ЗВВ

де: ПВ - прямі витрати у складі кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт;

ЗВВ - загальновиробничі витрати у складі виробничої собівартості будівельно-монтажних робіт;

Прямі витрати враховують:

1. заробітну плату робітників;

2. вартість експлуатації будівельних машин і механізмів;

3. вартість будівельних матеріалів, виробів, конструкцій

Загальновиробничі витрати включають:

1. витрати на управління і обслуговування будівельного виробництва (основна і додаткова зарплата працівників апарату управління відособлених підрозділів і лінійного персоналу – майстрів, виконробів, їх службові відрядження, витрати на дотримання правил охорони праці, транспортне обслуговування та ін.)

2. витрати на організацію робіт на будівельних майданчиках і удосконалення технології (геодезичні роботи і впорядкування на будмайданчику, не титульні тимчасові споруди, перебазування лінійних підрозділів будівельної організацій, витрати на підготовку об'єктів до здачі, відрахування на соціальні заходи від витрат на оплату праці працівників;

3. інші загальновиробничі витрати .

Прямі витрати і загальновиробничі витрати – це витрати будівельних організацій, які включаються у виробничу собівартість будівельно-монтажних робіт.

2.2.2. Система ціноутворення в будівництві. Кошторисні нормативи й нормативно-інформаційна база.

Система ціноутворення в будівництві базується на:

1. нормативних показниках;

2. розрахункових показниках;

3. поточних цінах на трудові і матеріально-технічні ресурси.

Усі державні, виробничо-галузеві, територіальні і фірмові кошторисні нормативи (за винятком вільних (ринкових), регульованих цін і тарифів на продукцію виробничо-технічного призначення і послуги) утворюють кошторисно-нормативну (нормативно-інформаційну) базу системи ціноутворення й кошторисного нормування у будівництві.

Кошторисні нормативи підрозділяються на наступні види:

- загальнодержавні будівельні кошторисні нормативи;

- відомчі кошторисні нормативи;

- кошторисні нормативи для окремих будівництв;

- індивідуальні кошторисні норми.

Відповідно до ДБН А.1.1-1-93 “Система стандартизації і нормування в будівництві. Основні положення” кошторисні нормативи відносяться до класу “Д”.

Головна функція кошторисних норм - визначення нормативної кількості ресурсів, необхідних для виконання відповідного виду робіт, як основи для подальшого переходу до вартісних показників.

У кошторисних нормах приводиться середній розряд роботи, використовуваний при визначенні заробітної платні робочих-будівельників і монтажників, а також ланки робочих, зайнятих на роботах по доставці, монтажу, демонтажу і на управлінні, обслуговуванні і ремонті (надалі «управління і обслуговування») будівельних машин і механізмів.

Нормативними показниками є елементні або укрупнені норми, на їх основі визначаються прямі витрати.

Елементні кошторисні норми на будівельні конструкції і роботи є первісними кошторисними нормативами, на основі яких розроблені одиничні розцінки у базисному рівні цін на всі види будівельних конструкцій і робіт, призначених для розрахунків кошторисних прямих витрат. У них установлені нормативні показники витрат праці робітників, потреби у будівельних машинах, матеріалах, виробах і конструкціях, розраховані на одиницю певного виду конструкцій і робіт.

До елементних кошторисних нормативів відносяться ресурсні кошторисні норми:

- на будівельні роботи,

- на ремонтно-будівельні роботи,

- на монтаж устаткування,

- на пуско-налагоджувальні роботи і

- норми експлуатації будівельних машин і механізмів.

Укрупнені кошторисні нормативи та показники на будівництво будинків, споруд і виконання окремих видів робіт призначені для визначення вартості об’єктів і робіт простим доступним шляхом згідно конструктивних й інших параметрів будинків і споруд або укрупнених одиниць обсягів робіт.

Укрупнені кошторисні нормативи та показники вартості застосовуються для визначення вартості об’єктів і робіт:

- на стадії розробки робочої документації (РД): показники видів робіт (ПВР) , прейскуранти на будівництво будинків і споруд (ПБС), укрупнені розцінки (УР);

- на ранніх стадіях проектування і в складі проектної документації (обґрунтування інвестицій) – усі види укрупнених нормативів і показників.

До укрупнених кошторисних нормативів відносяться укрупнені ресурсні кошторисні норми (УРКН) на будівлі і споруди в цілому і на їх частини.

Визначення ціни об'єкту, що будується, з урахуванням пропозицій замовника і підрядника здійснюється відповідно до вимог Кошторисних Нормативів і Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1.1 – 2000 із змінами, внесеними в процесі дії Правил.

Вказані Правила носять обов'язковий характер при здійсненні будівництва за рахунок бюджетних коштів або засобів суб'єктів державної власності.

Для будівництва об'єктів, що здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, Правила і норми носять рекомендаційний характер (їх застосування обумовлюється контрактом).

До розрахункових показників відносяться витрати на:

• загальновиробничі витрати;

• засоби на титульні тимчасові будівлі і споруди;

• зимові і інші подорожчання;

• адміністративні витрати і інші витрати (рис. 2).

Поточні ціни - це цінники, прейскуранти, існуючий рівень зарплати.

У кошторисних нормах приводиться середній розряд роботи, використовуваний при визначенні заробітної платні робочих-будівельників і монтажників, а також ланки робочих, зайнятих на роботах по доставці, монтажу, демонтажу і на управлінні, обслуговуванні і ремонті (надалі «управління і обслуговування») будівельних машин і механізмів.

Нормативна кошторисна трудомісткість передбачає виконання робіт в звичайних умовах при плюсовій температурі зовнішнього повітря, але не більше +27⁰ З в літній період просто неба, і помірному вітрі (швидкістю до 10 м/с).

В кошторисній документації на будівництво вартість обладнання вказується окремо відносно вартості будівельних і монтажних робіт.