3.Світогляд, його структура та роль у житті людини

Світогляд - це сукупність найбільш загальних поглядів, оцінок, принципів, що визначають найзагальніше бачення, розуміння світу, місця в ньому людини, програму її поведінки, дії.Св-д має свою структуру. Одним з компонентів структури є знання про світ і знання про себе. Воно може бути буденним, науковим, емпіричним (дослідним), теоретичним, технічним і т. д. Може бути повним або приблизним. Іншим компонентом структури св-у є цінності як еталон, на який можна орієнтуватися у визначенні свого місця в цьому світі і свого призначення. Цінності виступають характеристикою повноцінного буття світу і людини. Це також змінна величина, бо за реєстром світоглядних цінностей цінності перебувають в діапазоні від загальнолюдських до групових і особистих. Вони можуть бути справжніми і уявними.Третій компонент структури св-у представлений ідеал. Ідеал виступає як зразок, прообраз досконалого ставлення людини до світу, як вища мета устремління людини у виборі свого життєвого шляху. Але таким ідеал може бути, якщо він заснований на щирому знанні про світ і про себе, якщо він склався на основі істинних цінностей. Помилкові знання і цінності ведуть не до ідеалу, а до ідола. Похідною від зазначених компонентів є психологічна установка конкретної людини на конкретне відношення до світу з метою задоволення біологічних та соціальних потреб, з метою самовираження. Психологічна установка є істотною складовою структури св-ду, бо в ній реалізується свідомість індивіда, як співвідношення знання про світ і знання про себе, про свої можливості, здібності, бажання, потреби і т. д.Світогляд формується стихійно і свідомо. У першому випадку він складається методом проб і помилок, у другому випадку - теоретичним шляхом, спираючись на накопичений людський досвід. Світогляд - емоційне ставлення людини до навколишнього світу і до самої себе. Велику роль у світогляді відіграють любов, надія, віра, проте світогляд може бути забарвлений відчаєм, ненавистю. Теоретичний світогляд - понятійне відображення світу. Воно включає в себе, по-перше, повсякденне знання, життєвий досвід, здоровий глузд, забобони, по-друге, теоретичні знання. Ядром теоретичного світогляду є філософські знання.

4.Функції філософії: світоглядна, методологічна, гносеологічна, аксіологічна

Серед основних функцій філософії, що мають як індивідуально-особисте, так і суспільне значення, традиційно виділяють:

*світоглядна — філософія допомагає людині знайти й обґрунтувати свої життєві орієнтири, з'ясувати зміст і значення життєвих пріоритетів та цінностей;

*пізнавальна — завдяки дослідженню загальних проблем пізнання філософія озброює людину орієнтирами в пізнавальній діяльності, критеріями та ознаками правильного руху на шляху до надійних, достовірних знань;*логічна — філософія сприяє формуванню культури людського мислення, виробленню критичної неупередженої позиції у міжіндивідуальних та соціально-культурних діалогах;*соціально-адаптивна — філософія допомагає зорієнтуватися у складних, строкатих, розмаїтих проявах суспільного життя і виробити власну соціальну позицію;*критична — проявляється в опозиції філософії до емпіричної дійсності, до світу повсякденної реальності, руйнуванні звичних стереотипів та забобонів, пошуку шляхів до більш вдосконаленого, людяного світу;*виховна — філософія прищеплює інтерес і смак до самовиховання, сприяє посиленню потягу людини до самовдосконалення, творчого підходу до життя, пошуку життєвих сенсів.

5. Основне питання філософії: дві його сторони матеріалізм і ідеалізм.Ос. пит. ф.-термін марксизму; питання про первинність ідеї або матерії.Ставлячи це питання, діалектичний матеріалізм вирішує його однозначно на користь первинності матерії. Відповідно, марксизм поділяє всю попередню філософську думку на дві основні течії: матеріалізм та ідеалізм. Осн. пит.ф. має різне вирішення: матеріалістичне, ідеалістичне, моністичне, дуалістичне, плюралістичне. Потрібно зазначити, що в рамках основного питання філософії по-різному вирішується і питання, що саме розуміти під матеріалістичним, а що під ідеалістичним. Саме цим пояснюється те, що існують різні форми матеріалізму (наприклад, вульгарний, споглядальний, метафізичний тощо) та ідеалізму (об'єктивний, суб'єктивний).По-різному філософи відповідають і на питання про можливість пізнання світу. Послідовний матеріалізм доводить, що світ в принципі можна пізнати. Найвищим критерієм і гарантом цього є практика. Об'єктивні ідеалісти зосереджують увагу на пізнанні людської свідомості через пізнання відчуттів, понять тощо. Основне питання філософії дає можливість правильно орієнтуватись в історико-філософському процесі, визначати сутність будь-якої філософської системи. Основне питання філософії підкреслює, що всі явища світу умовно поділяються на дві основні сфери — матеріальну і духовну. Вони утворюють єдність — дихотомію, якою характеризується все, що існує у світі. Ці сфери нерозривні, але, кожна має свою специфіку і займає своє місце, відіграє свою роль. Матеріальній сфері належить вирішальна роль лише в кінцевому розумінні, в гносеологічному плані. Значення основного питання філософії і в тому, що, поширюючи його на розуміння суспільного життя, воно дає основу для матеріалістичного розуміння історії.Поділ філ-ких систем в залежності від вирішення питання про розвиток не збігається з поділом на матеріалізм і ідеалізм. Відомо, що серед матеріалістів було багато метафізиків (Людвіг Андреас Фейєрбах та інші), а серед ідеалістів — діалектиків (зокрема Гегель). Однак ці питання тісно пов'язані, можна навіть у повному розумінні сказати, що питання про розвиток, рух органічно входить до основного питання філософії.