14.Елементи ц п правовідносин. Суб'єкти ц п правовідносин

Елементи: суб'єкт, об'єкт та зміст.

Суб'єкт цивільних процесуальних правовідносин — це носій цивільних процесуальних прав та обов'язків. ЦПК поділяє суб'єктів на дві ірупи: суд та учасники цивільного процесу, а останніх своєю чергою,— на осіб, які беруть участь у справі (ст. 26 ЦПК), та інших учасників процесу (ст. 47 ЦПК).

Основним критерієм визначення належності тою чи іншого суб'єкта цивільних процесуальних відносин до тої чи іншої ірупи, є зміст його діяльності та наявність юридичної заінтересованості. Тому доцільно провести поділ суб'єктів на три групи:

• суд;

• особи, які беруть участь у справі;

• особи, які сприяють судовому розгляду та вирішенню спра ви (інші учасники цивільного процесу).

Суд є обов'язковим суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин. Особливою властивістю цього суб'єкта є те, що він повинен бути безстороннім та об'єктивним. Для забезпеченим цього у законодавстві закріплений інститут відводу (самовідводу).Основним призначенням сулу як суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин є відправлення правосуддя, яке належить до його виключної компетенції. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами та особами не допускається.

Особи, які беруть участь у справі, — це учасники (суб 'ск-ти) цивільних процесуальних правовідносин, які наділені юридичною заінтересованістю, що визначас їхній правовий статус при розгляді та вирішенні цивільної справи.

У справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони та треті особи. У справах наказного та окремого проваджень ними с заявники та інші заінтересовані особи. Також особами, які беруть участь у справі, є їхні представники, орі лни іа особи, яким законом надано право за-хиіцаш права, свободи та інтереси інших осіб (сі. 26 ЦПК).

Особи, які беруть участь у справі, відрізняються від інших суб'єктів тим, що вони мають юридичну заінтересованість у результатах вирішення судом справи і у реалізації ухваленого по ній рішення. Заінтересованість особи може бути матеріально-правовою та (або) процесуальною.

Матеріально-правова заінтересованість — цс особиста ознака суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин (особи, яка бере участь у справі), яка полягає у прагненні за допомогою судової діяльності поновити порушене, оспорене чи невизнане право, законний інтерес (отримати певне майно, благо, встановити певний стан, обставини) або навпаки, не допустити їх порушення. Матеріальпо-правовою заінтересованістю наділені виключно суб'єкти спірних матеріальних правовідносин.

Процесуальна заінтересованість — це функціональна ознака суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин (особи, яка бере участь у справі), що полягає у прагненні досягти певного процесуального результату у формі відповідного судового рішення, що відповідає функціональному призначенню участі цього суб'єкта у розгляді та вирішенні цивільної справи.

Об’єктом будь-якого правовідношення є те, відносно чого воно виникає і на що воно спрямоване. Таким об’єктом є матеріальний правовий спір чи інша вимога, що висувається для вирішення в суді. Кожне конкретне правовідношення, крім загального для всієї системи, має свій спеціальний об’єкт. Ним є результат, який досягається в процесі здійснення конкретних правовідносин. Отже, об’єктом цивільних процесуальних правовідносин будуть процесуальні наслідки, на досягнення яких спрямовуються процесуальні права, обов’язки та дії суб’єктів.

Зміст цивільних процесуальних правовідносин становлять процесуальні права й обов’язки їх суб’єктів. Цивільні процесуальні права й обов’язки виникають і реалізуються у міру руху процесу. Так, із прийняттям суддею позовної заяви у позивача виникає право за певних умов заявити ряд вимог (викликати свідків, забезпечити позов). Із залученням особи до справи як відповідача у нього теж виникають права (висувати вимоги, вчиняти процесуальні дії). Права тісно пов’язані з обов’язками, які забезпечуються процесуальними санкціями.

До змісту цивільних процесуальних правовідносин входять разом з правами і обов'язками суб'єктів їх поведінка, тобто процесуальні дії, які існують не самі по собі, а є засобом реалізації суб'єктами своєї волі.