України та їх зміст

технічного забезпечення, системою інформаційної взаємодії між суб’єктами моніторингу і владними структурами, встановленням пріоритетів у сфері екологічної діяльності.

Взаємовідносини суб’єктів ДСМД ґрунтуються на:

1. Координації дій під час планування, організації та проведення спостережень та спільних заходів з моніторингу;

2. Взаємній інформаційній підтримці рішень у галузі охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки та раціонального використання природних ресурсів;

3. Ефективному використанні в ДСМД наявних організаційних структур, засобів спостережень та сучасних інформаційних технологій;

4. Сприянні ефективному розв’язанню спільних завдань моніторингу та екологічної безпеки;

5. Відповідальності за повноту, своєчасність і достовірність даних спостережень та інформації що надаються;

6. Колективному використанні інформаційних ресурсів ДСМД;

7. Інформаційному обміні в рамках ДСМД.

Координацію діяльності суб’єктів ДСМД, здійснює Міжвідомча комісія з питань моніторингу довкілля, яка має у своєму складі секції за відповідними напрямами.

Стратегія оцінки стану навколишнього природного середовища повинна засновуватись на використанні комплексної екологічної оцінки його складових з урахуванням можливості застосування екологічних індикаторів та екологічного нормування. До методів оцінки необхідно включати оперативні індикатори змін стану довкілля, особливо такі, як біологічні показники. Комбіноване використання різних видів досліджень та спостережень, у тому числі фізичних, хімічного аналізу, біологічних показників дозволяє розширювати можливості для виявлення причинно-наслідкових зв’язків стану об’єктів природного середовища та чинників впливу на них.

Одним з інструментів оцінки стану навколишнього природного середовища є оцінка ризику, яка в значній мірі має сприяти визначенню пріоритетності заходів як у сфері моніторингу довкілля, так і в природоохоронній діяльності. Врахування оцінки ризику спрямоване на вирішення питань щодо запобігання кризових ситуацій, прийняття оптимальних управлінських рішень.

Залежно від рівня, підпорядкування та напрямку в ДСМД мають діяти Державна програма, регіональні та відомчі (суб’єктів ДСМД), а також спеціальні програми моніторингу. Регіональні та відомчі програми є базовою основою для розробки та підтримки Державної програми. Регіональні програми мають бути спрямовані на реалізацію пріоритетних завдань і заходів у сфері моніторингу навколишнього природного середовища в межах територіального регіону. Регіональні програми обов’язково включають завдання і заходи Державної програми, що стосуються певного регіону. До складу регіональних програм, при наявності в регіоні територій з підвищеним антропогенним навантаженням, можуть бути включені програми локального рівня.

Відомчі програми суб’єктів ДСМД мають включати завдання і заходи з моніторингу навколишнього природного середовища, покладені на ці відомства і обов’язково мають включати завдання і заходи Державної програми, що стосуються певного суб’єкта ДСМД. Програми моніторингу територіальних органів суб’єктів ДСМД – це відомчі програми, які реалізуються в межах відповідних територіальних регіонів. Такі програми повинні включати завдання і заходи регіональних програм.

Відомчі та регіональні програми мають деталізувати завдання та заходи, що включені до Державної програми.

Спеціальні програми моніторингу можуть бути розроблені для вирішення спеціальних задач, що потребують додаткової інформації про екологічний стан і/або вплив факторів забруднення щодо певних територій, зон, об’єктів. Такі задачі можуть бути обумовлені необхідністю в спеціальній інформації, що пов’язана з надзвичайною екологічною ситуацією, транскордонним моніторингом, потенційно екологічно небезпечним об’єктом, науковою задачею, інше.

Програми моніторингу регіонального рівня, відомчі та спеціальні повинні включати програми спостережень, як обов’язкові складові.

Оптимізація складу мереж спостережень є важливою задачею ДСМД. Вони поділяються на загальнодержавну, регіональні, відомчі, спеціального призначення, а також мережі суб’єктів – природокористувачів. У межах цих мереж вони можуть поділятись за функціональним принципом, тобто на блоки мережі, що забезпечують спостереження за станом окремих об’єктів довкілля та впливом факторів зміни їх стану.

Мережа спостережень ДСМД загальнодержавного рівня охоплює всю територію України і включає об’єкти, зони та пункти спостережень, які віднесені до пріоритетних, що в сукупності відображають загальний стан навколишнього природного середовища України, а також вплив найбільш важливих факторів зміни його стану. До мережі спостережень загальнодержавного рівня, як обов’язкові складові входять спеціальні мережі транскордонного моніторингу.

Об’єкти, зони та пункти, що включаються до мережі спостережень ДСМД мають відповідати загальноєвропейським вимогам щодо можливості отримання репрезентативних результатів за довгостроковими спостереження­ми. Здійснення спостережень в мережах виконується за програмами. Періодичність виконання спостережень, перелік показників, що спостерігаються, їх пріоритетність визначаються по кожному об’єкту, зоні або пункту, що включені до програми спостережень на основі визначення інформаційних потреб. Розробка програм спостережень в мережах ДСМД виконується за участю суб’єктів ДСМД.

Методичне забезпечення виконання спостережень має бути уніфікованим для усіх суб’єктів ДСМД. Базовою основою такого забезпечення повинні бути стандарти, що розроблені з урахуванням загальноєвропейських вимог. Методи та методики, що використовуються в системах спостережень ДСМД у перспективі повинні забезпечувати необхідну чутливість визначень та рівень достовірності результатів спостережень, що відповідають вимогам до інформаційного забезпечення користувачів.

З метою забезпечення інтеграції інформаційних ресурсів та інформаційної взаємодії суб’єктів ДСМД необхідне створення та забезпечення функціонування єдиної автоматизованої підсистеми збору, обробки, аналізу і збереження даних та інформації, що отримана на їх основі. Функціонування цієї підсистеми має базуватися на принципах:

1. Уніфікації технічного та програмного забезпечення;

2. Об’єднання інформаційних підсистем даних окремих напрямків, видів моніторингу для створення та комплексної оцінки інформації;

3. Впровадження сучасних інформаційних та інформаційно-аналітичних технологій;

4. Впровадження єдиних уніфікованих форм подання даних і форм збереження даних та інформації (баз даних);

5. Відкритості інформаційних систем для розширення та впровадження нових напрямків.

Центри моніторингу є відповідальними за забезпечення інформаційних потреб користувачів, розробку і вдосконалення програм спостереження ДСМД певного рівня та доведення положень цих програм до організацій, що є виконавцями.

Для збереження та подальшої роботи з даними моніторингу створюється розподілені бази даних та комплексні банки інформаційних ресурсів. Банки інформаційних ресурсів повинні функціонувати за рівневим принципом розподілення завдань і забезпечувати інформаційне наповнення відповідних баз та банків вищого рівня.

Серед користувачів інформаційних ресурсів ДСМД визначаються три основні категорії:

1. Постійні, інформація яким надається згідно з узгодженим регламентом, що враховує інформаційні потреби цих користувачів, до яких належать державні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, суб’єкти ДСМД та їх регіональні структури;

2. Користувачі, що звертаються за нерегламентованим запитом;

3. Засоби масової інформації.

Державна програма має передбачати заходи щодо створення механізмів забезпечення використання інформації відповідно до інформаційних потреб всіх категорій користувачів.