- •Змістовий модуль 1: Вступ в фізіологію
- •1. Фізіологія як наука. Поняття про функцію. Методи фізіологічних
- •2. Становлення і розвиток фізіології у хіх столітті
- •3. Внесок робіт Сєченова, Павлова, Анохіна, Костюка у розвиток світової фізіології
- •1. Потенціал спокою, його параметри, механізми походження та фізіологічна роль.
- •2. Потенціал дії, його параметри, механізми походження та фізіологічна роль.
- •3. Збудливість. Критичний рівень деполяризації, поріг деполяризації клітинної мембрани.
- •4. Зміни збудливості клітини при розвитку одиничного потенціалу дії.
- •6. Механізми проведення збудження по нервових волокнам.
- •7. Закони проведення збудження по нервовим та м'язовим волокнам.
- •8. Механізми проведення збудження через нервово-м'язовий синапс. Медіатор, мембранні циторецептори та блокатори нервово-м'язових синапсів.
- •9. Спряження збудження та скорочення. Механізми м'язового скорочення.
- •10. Види м'язових скорочень: одинокі та тетанічні; ізотонічні та ізометричні.
- •Змістовий модуль 3. Нервове регулювання функцій організму
- •1. Біологічна регуляція, її види і значення. Контур біологічної регуляції. Роль зворотнього зв'язку в регуляції.
- •2. Поняття про рефлекс. Будова рефлекторної дуги та її ланок.
- •1. За психофізіологічними відчуттями, що виникають при збудженні рецепторів, вони поділяються на:
- •3. За природою адекватного подразника:
- •4. За локалізацією:
- •5. За швидкістю адаптації:
- •4. Пропріорецептори, їх види. Будова та функції м'язових веретен.
- •5. Механізми і закономірності передачізбудження в центральних синапсах.
- •7. Сумація збудження і гальмування нейронами цнс.
- •Змістовий модуль 4: Роль цнс у регулюванні рухових функцій
- •1. Рухові рефлекси спинного мозку, їх рефлекторні дуги, фізіологічне значення.
- •2. Провідникова функція спинного мозку. Залежність спінальних рефлексів від діяльності центрів головного мозку. Спінальний шок.
- •3. Рухові рефлекси заднього мозку, децеребраційна ригідність.
- •4. Рухові рефлекси середнього мозку, їх фізіологічне значення.
- •5. Мозочок, його функції, симптоми ураження.
- •6. Таламус, його функції.
- •7. Лімбічна система. Гіпоталамус, його функції.
- •8. Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження.
- •9. Сенсорні, асоціативні і моторні зони кори головного мозку, їх функції.
- •Змістовий модуль 5: Роль автономної системи в регулюванні вісцеральних функцій
- •2. Синапси вегетативної нервової системи, їх медіатори, блокатори та циторецептори.
- •3. Вплив симпатичної нервової системи на вісцеральні функції
- •4. Вплив парасимпатичної нервової системи на вісцеральні функції
- •5. Роль метасимпатичної нервової системи в регулюванні вісцеральних функцій
- •6. Єдність симпатичної та парасимпатичної систем в регулюванні функцій.
- •Змістовий модуль 6. Гуморальне регулювання вісцеральних функцій та роль ендокринних залоз у регулюванні
- •1. Гуморальне регулювання, його відмінності від нервового. Характеристика факторів гуморального регулювання.
- •2. Властивості гормонів та їх основні впливи. Механізм дії гормонів на клітини організму.
- •3. Контур гуморальної регуляції. Регуляція секреції гормонів ендокринними залозами.
- •4. Роль гіпоталамо-гіпофізарної системи в регуляції функції ендокринних залоз.
- •6. Роль кальцитоніну, паратгормону та кальцітріолу в регуляції сталості іонів кальцію та фосфатів у крові.
- •7. Роль гормонів підшлункової залози в регуляції функцій організму.
- •8. Роль гормонів щитовидної залози в регуляції функцій організму (тз -т4).
- •11. Загальне уявлення про неспецифічну та специфічну адаптацію організму до стресової ситуації. Роль гормонів у неспецифічній адаптації.
- •12. Роль симпато-адреналової системи (сас) в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації.
- •13. Роль гіпофізарно-наднирникової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації.
- •14. Основні впливи глюкокортикоїдів і мінералкортикоїдів на організм
3. Внесок робіт Сєченова, Павлова, Анохіна, Костюка у розвиток світової фізіології
І.М.Сєченов першим висунув ідею про рефлекторну основу психічної
діяльності і переконливо довів, що "всі акти свідомого і несвідомого
життя по способі походження суть рефлекси".
Відкрите ним центральне (сеченовськое) гальмування (1863) уперше
продемонструвало, що поряд із процесом порушення існує інший активний
процес - гальмування, без якого немислима интегративная діяльність
центральної нервової системи.
Класичним узагальненням досліджень І.М.Сєченова з'явилася його праця
"Рефлекси головного мозку" (1863), яку Павлов назвав "геніальним змахом
російської наукової думки".
І.М. Сєченов створив велику фізіологічну школу в Росії. Його учнями були
Б.Ф.Веріго, Н.Е.Введенський, В.В.Пашутін, Г.В.Хлопін, М.Н.Шатерников та
багато інших.
Величезний вплив на розвиток вітчизняної та світової фізіології зробили дослідження І.П. Павлова та його школи. І.П. Павлов є творцем нового аналітично-синтетичного напрямку у фізіології, який базується на трьох засадах: 1) організм — єдине ціле; 2) єдність організму і середовища; 3) принцип нервізму. Вершиною творчості І.П. Павлова є його вчення про сигнальні системи кори великого мозку. У його працях півкулі великого мозку характеризуються як орган тимчасових зв'язків, який забезпечує досконале пристосування організму до змін умов навколишнього середовища. Розкриваються закономірності руху нервових процесів у корі великого мозку (іррадіація, концентрація, індукція), встановлюються зв'язки між корою і підкірковими утвореннями. І.П. Павлов створив класифікацію типів психічної (вищої нервової) діяльності.
Вчення І.П. Павлова про вищу нервову діяльність, кровообіг, травлення та ін., його ідеї і методи, аналітико-синтетичний підхід до вивчення фізіологічних явищ в цілому організмі визначили подальший розвиток фізіології XX ст.
П. К. Анохін, розвиваючи рефлекторну теорію І. П. Павлова, розробив
вчення про функціональну систему, яка реалізує мету діяльності, що
набирає вигляду моделі, образу.
Напрям наукових досліджень П. Г. Костюка — нейрофізіологія, молекулярна біологія та клітинна біофізика. Він створив школу дослідників у галузях нейрофізіології, клітинної та молекулярної фізіології, біофізики. Вперше в світовій науці розробив методику внутріклітинного діалізу соми нервової клітини та застосував її для дослідження мембранних і молекулярних механізмів цієї клітини. Вперше в СРСР застосував мікроелектродну техніку для дослідження структурно-функціональної організації нервових центрів, біофізичних та молекулярних механізмів збудження та гальмування в нервових клітинах. Зробив вагомий внесок у розкриття гомеостазу іонів кальцію в нервових клітинах та його порушень при деяких специфічних формах мозкової патології: гіпоксії, цукровому діабеті, фенілкетонурії.
Змістовий модуль 2: Загальна фізіологія збудливих структур