14. Вищі мозкові функції:

мова, гнозис, праксис, память,мислення, свідомість, розумові функції

Мова та її розлади.

Основні види мови:

- імпресивна (забезпечує розуміння усної та письмової мови)

- експресивна (забезпечує процес висловлювання думок у вигляді активної мови чи самостійного мислення)

Порушення мови (афазії):

- моторна афазія- порушення процесу мовлення.

- сенсорна афазія ( імпресивна) – порушення розуміння мови взагалі.

- амнестична афазія ( хворий забуває імена, назви предметів але їх призначення знає)

- семантична афазія ( порушення розуміння граматичних взаємозв’язків між словами у реченні)

- тотальна афазія втрата (імпресивної та експресивної мови у всіх появах)

Інші кіркові порушення.

Алексія – розлади читання зумовлені порушенням розуміння.

Аграфія – втрата здатності правильно писати за умови збереження рухової функції кінцівки.

Акалькулія – порушення здатності виконувати арифметичні дії.

Апраксія –втрата здатності виконувати рухові навики,набуті в процесі індивідуального розвитку.

Види апраксій:

- моторна

-ідіаторна

- конструктивна

Агнозія – порушення сприймання знайомих предметів за властивими їх ознаками.

Види агнозій:

- зорова, слухова

- тактильно-кіненстетична

- смакова, нюхова

Емоційні розлади класифікують так:

1. Патологічне посилення емоцій (манія, депресія).

2. Патологічне ослаблення емоцій (емоційне сплощення, параліч емоцій, апатія, емоційна тупість).

3. Патологія рухливості емоцій (лабільність, слабкодухість, інертність).

4. Порушення адекватності емоцій (неадекватність, амбівалентність, дисфорія, патологічний афект, немотивований страх).

Манія– стійке підвищення настрою з посиленнямпотягів, активності, прискоренням плину думок.

Депресія – стан, коли хворий перебуває у пригніченому настрої, смутку, який супроводжується зниженням фізичної активності, загальмованістю мислення, з’являються думки про власну неспроможність, передчуття нещастя, дискомфорту звідчуттям тяжкості у грудній клітці, суїцидальні наміри та спроби.

Апатія – стан емоційної тупості, байдужості, бездумності. Ніщо не викликає у хворого інтересу, емоцій, в тому числі й особиста життєва перспектива. Апатія буває наслідком тяжкої патології – шизофренії, пухлин мозку, атрофічних процесів головного мозку, хвороб Альцгеймера і Піка.

Слабкодухість - афективне нетримання, коли з найменшого приводу людина плаче. Сльози чи сміх може зумовити якийсь спогад. Слабкодухість характерна для хворих із ураженням судин головного мозку.

Дисфорія – хворий стає пригніченим, злостивим, похмурим, надто чутливим до зовнішніх подразників, напруженим, гнівливим.

15. При повному ураженні рухового шляху виникає параліч – повна відсутність довільних рухів.

При частковому ураженні виникає парез – часткове порушення рухів, зменшення м’язової сили, її обсягу. Класифікація:

• Моноплегія- ураження 1 кінцівки

• Параплегія – ураження 2 кінцівок

• Геміплегія – 1 половини тіла

• Триплегія – 3 кінцівки

• Тетраплегія – 4 кінцівки

В залежності від ураження центрального або периферичного нейрону виникає відповідний парез.

Ознаки паралічу:

1. Параліч дифузний

2. Спастична гіпертенія мязів ( на руках тонус підвищений в згиначах, в ногах в розгиначах, симптом ,,складеного ножа,, - опір при пасивних рухах, спочатку виражений, потім зменшується) . при підвищеному тонусі розглядається поза Верніки-Мана.

3. Підвищення сухожилкових і періостальних рефлексів.

4. Рефлекторні зони можуть бути розширені а найвища ступінь підвищення рефлексу - клонус.

5. Шкірні рефлекси знижуються або зникають.

6. Наявність патологічних рефлексів( на стопах- патологічні згинальеі і розгинальна, на руках – розгинальні.)

7. Наявність захисних рефлексів.

8. Патологічні синкінезії ( поява мимовільних рухів, що зявляються рефлекторно в паралізованій кінцівці при напруження здорової)

Периферичні паралічі – виникають при ураженні волокон периферійного рухового нейрону, тобто спинно-мозково-мязового та ядерно-мязових нервів. Ознаки:

1. Гіпорефлексія або арефлексія ( порушення рефлекторної діяльності сегментарного апарату спинного або стовбура головного мозку)

2. Атрофія мязів ( відсутність трофічних імпульсів)

3. Пониження м’язового тонусу ( втрата тонусу, гама-мононейронів спинного мозку)

4. Фібрилярні або фасйикулярні посмикування мязів)

5. Параліч обмежений.

6. Реакція дегенерації ( переродження).

16. Патологічні стани, що розвиваються раптово (протягом кількох секунд або хвилин), з виразними неврологічними ознаками та симптомами, практично завжди мають васкулярної походження. Такі васкулярні порушення можуть бути великими, з вираженим неврологічним дефіцитом з самого початку або ж являють множинні невеликі інфаркти з акумуляцією неврологічних дефіцитів, поступово призводять до прогресуючим порушенням ЦНС.

Однак нервова система часто дає певні попереджувальні сигнали про що насувається судинної катастрофи. Подібним сигналом служить ішемічний криз. Минущі ішемічні кризи розглядаються як передінсультному стані і лікуються агресивно як невідкладні ускладнення.

Велике значення для оцінки преморбідного стану хворого мають відомості, отримані від його родичів і друзів. Звичайно ж, при цьому не можна обмежуватися таким загальним питанням, як "чи все у хворого було гаразд до надходження в ОНП". Багато сімей мають своєрідне уявлення про норму ментальної функції, тому необхідно чітко визначити з опитуваними, про що йде мова. При огляді хворого доцільно присутність одного з членів його сім'ї, що дозволяє контролювати правдивість тверджень хворого. Більшість хворих з вказівкою на прогресування неврологічної симптоматики протягом декількох місяців або років мають яке-небудь дегенеративне ураження нервової системи або хронічно розвивається недоумство. Якщо хворий має повільно прогресуючу неврологічну симптоматику з незначною зміною ментального статусу, то постановка остаточного діагнозу в ОНП малоймовірна. Лікар ОНП завжди повинен виявляти певну настороженість у відношенні хворого з незначними або помірними порушеннями центральної нервової системи, у якого протягом 2-3 днів спостерігається різке погіршення стану. Такі хворі є першими кандидатами для діагностики субдуральної гематоми, інфекційного ураження ЦНС, дегідратації або іншого метаболічного токсикозу, включаючи лікарську інтоксикацію. У хворих з швидкими змінами неочагових неврологічних симптомів слід припустити, перш за все, метаболічний інсульт, поки не буде встановлено будь-яке інше захворювання.

Розсіяний склероз завжди важкий для діагностики. На жаль, не існує конкретного діагностичного тесту для виявлення цього захворювання, яке, однак, може бути запідозрено у хворих з численними і швидко змінними вогнищевими неврологічними ознаками, не пов'язаними з будь-якої певної анатомічної областю.

Дослідження неврологічного статусу проводиться у кожного хворого з загальними неврологічними скаргами. Воно включає оцінку наступних шести параметрів: 1) ментальний статус; 2) черепні нерви, 3) рухова реакція, 4) сенсорна реакція; 5) координація (мозочкова функція і хода); 6) рефлекси.