37. Пояснити моделі якості процесів розробки програмного забезпечення? Для чого вони розроблені? Що гарантує сертифікація якості процесів? Чому?

Модель внутрішніх і зовнішніх характеристик якості ПЗ у відповідності до ІSO 9126:2001 складається із шести груп базових показників, кожна з яких деталізована набором нормативних субхарактеристик. Додатково кожна характеристика супроводжується субхарактеристикою узгодженість, що повинна відображати відсутність протиріч з іншими стандартами і нормативними документами, а також з іншими показниками в даному стандарті. З точки зору процесів вимірювання якості, дана характеристика ПЗ поділяється на внутрішню якість ПЗ – якість, яка вимірюється за статистичними властивостями коду; зовнішню якість ПЗ – якість, яка вимірюється за динамічними властивостями коду в процесі виконання; якість використання ПЗ – якість, яка вимірюється за показником, якому ПЗ відповідає за вимогами користувача в робочому середовищі. Моделювання шляхом використання моделей для оцінки властивостей ПЗ: моделі використання (usability model); моделі надійності (reliability model); моделі функціонування (model checking); прототипування (prototyping).

38. Пояснити, як описують структуру програмного забезпечення при об'єктному підході? Що таке «пакет»? Для чого використовують діаграми пакетів?

Принципова відмінність між структурними та об'єктно-орієнтованим підходом полягає в способі декомпозиції системи. Об'єктно-орієнтований підхід використовує об'єктну декомпозицію, при цьому статична структура системи описується в термінах об'єктів та зв'язків між ними, а поведінка системи описується в термінах обміну повідомленнями між об'єктами. Кожен об'єкт системи має свою власну поведінку, моделюючи поведінку об'єкта реального світу. Поняття "об'єкт" вперше було використано близько 30 років тому в технічних засобах при спробах відійти від традиційної архітектури фон Неймана і подолати бар'єр між високим рівнем програмних абстракцій і низьким рівнем абстрагування на рівні комп'ютерів. З об'єктно-орієнтованоїархітектурою також тісно пов'язані об'єктно-орієнтовані операційнісистеми. Однак найбільш значний внесок у об'єктний підхід був внесенийоб'єктними і об'єктно-орієнтованими мовами програмування: Simula, Smalltalk, C + +, Object Pascal. На об'єктний підхід вплинули, а також розвивалися досить незалежно методи моделювання баз даних, у особливості підхід "сутність-зв'язок". Концептуальною основою об'єктно-орієнтованого підходу є об'єктна модель. Основними її елементами є:

• абстрагування (abstraction);

• інкапсуляція (encapsulation);

• модульність (modularity);

• ієрархія (hierarchy).

Основні поняття об'єктно-орієнтованого підходу - об'єкт і клас.

Об'єкт визначається як реальність (tangible entity) --предмет або явище, що має чітко визначену поведінку.

Клас - це безліч об'єктів, пов'язаних спільністю структури і поведінки. Будь-який об'єкт є екземпляром класу. Визначення класів і об'єктів - одна з найскладніших завдань об'єктно-орієнтованого проектування.

Наступну групу важливих понять об'єктного підходу складають успадкування і поліморфізм. Поняття поліморфізму може бути інтерпретовано як здатність класу належати більш ніж до одного типу. Успадкування означає побудову нових класів на основі існуючих з можливістю додати або перевизначити дані і методи.

Важливою якістю об'єктного підходу є узгодженість моделей діяльності організації і моделей проектованої системи від стадії формування вимог до стадії реалізації. Вимога узгодженості моделей виконується завдяки можливості застосування абстрагування,модульності, поліморфізму на всіх стадіях розробки. Моделі ранніх стадій можуть бути безпосередньо піддані порівнянні з моделями реалізації. За об'єктними моделями може бути простежено відображення реальних сутностей моделюється предметна область (організації) в об'єкти і класи інформаційної системи.

В UML передбачено загальний механізм організації деяких елементів (об’єктів, класів, підсистем тощо) в групи. Групування можливе, починаючи від системи в цілому і до підсистем різних рівнів деталізації, аж до класів. Результат групування названо пакетом (package).

Пакет визначає назву простору, який займають елементи, що входять до його складу і є засобом посилання на цей простір; це особливо важливо для великих систем, котрі налічують сотні, а інколи й тисячі елементів, і тому вимагають ієрархічного структурування.

Діаграма пакетів (Package diagram) — структурна діаграма, основним змістом якої є пакети й відносини між ними. Твердого поділу між різними структурними діаграмами не проводиться, тому дана назва пропонується винятково для зручності й не має семантичного значення (пакети й діаграми пакетів можуть бути присутнім на інших структурних діаграмах). Діаграми пакетів служать, у першу чергу, для організації елементів у групи по якій-небудь ознаці з метою спрощення структури й організації роботи з моделлю системи.