92(95). Сонячні теплові системи бувають пасивними й активними.

Пасивні системи – це, як правило, нерухомі пристрої, сонячні колектори (СК), зорієнтовані під певним кутом до горизонту на південь. Це можуть бути стіни й покрівля будинків, на яких розташовуються СК. У певний спосіб пофарбовані, засклені, вони дають можливість одержувати за рахунок сонячної радіації низькотемпературне тепло, що використовується для обігрівання, вентиляції приміщень, підігрівання води тощо.

Активні теплові сонячні системи мають особливі пристрої, за допомогою яких сонячні колектори “стежать” за розташуванням Сонця. У таких системах досягаються температури від 100 до кількох тисяч градусів Цельсія.

Пасивні сонячні системи застосовуються протягом багатьох років – теплиці, тераси будинків, спрямовані на південь. На цих системах базується такий важливий напрям в енергетиці і будівництві, як “сонячна архітектура”. Роль її особливо зросла в останні роки, коли вартість палива й експлуатації звичайних опалювальних систем збільшилися у багато разів і коли ми навчилися оцінювати втрати навколишнього середовища за рахунок його забруднення. Досвід показує, що пасивні сонячні системи дають змогу забезпечити від 30 до 60 % тепла, потрібного для обігрівання й гарячого водопостачання приміщень.

Елементи технологій пасивного сонячного опалення нині набули широкого застосовування у житловому будівництві України. Доцільно передбачити розробку типових рішень застосування елементів цих технологій для поліпшення теплозабезпечення житлових, адміністративних та виробничих приміщень. Це саме стосується створення систем сонячно-колекторного теплопостачання. Нині в Україні вводиться щорічно не більше 10000 м² сонячно-колекторних систем літнього гарячого водопостачання, що є недостатнім як для кількості, так і для якості. Для такої країни, як Україна потрібно щороку вводити не менше 2 млн. м² систем сонячно-колекторного теплопостачання.