2.Учення і.П.Павлова про аналізатори. Зовнішні і внутрішні аналізатори. Структура аналізаторів:рецепторний,провідниковий і кірковий відділи аналізатора.

Основи вивчення органів чуття були закладені в працях І.М. Сєченова і І.П. Павлова. Організм нерозривно пов'язаний із зовнішнім середовищем, що визначає його діяльність, органи чуття, пов'язані з головним мозком і його корою, є засобом спілкування людини і тварини із зовнішнім світом.

Відповідно до вчення І.П. Павлова, кожен аналізатор представляє єдину функціональну систему, що складається з трьох відділів:

а) периферичного, чи рецепторного;

б) провідникового відділу з проміжними нервовими центрами;

в) мозкового, чи центрального, відділу, представленого в корі головного мозку.

Периферичний відділ аналізатора представляє той чи інший рецепторний апарат, що сприймає переважно лише певний вид подразнення і є спеціалізованим трансформатором зовнішньої енергії в нервовий процес.

Функцією провідникового відділу є проведення нервового збудження від рецепторного апарату до проміжних центрів спинного мозку і мозкового стовбура, де може здійснюватися рефлекторний зв'язок з різними еферентними системами.

До периферичного відділу аналізатора належать всі органи чуття, у тому числі спеціальні рецепторні апарати, закладені у внутрішніх органах і в м'язах.

Мозковий, чи корковий, відділ є вищим відділом аналізатора. Тут нервове збудження набуває нових якостей і перетворюється у відчуття. Саме в корі відбувається той вищий, найтонший аналіз, нерозривно пов'язаний із синтезом, що визначається в кінцевому результаті зрівноважуванням організму із зовнішнім середовищем.

3.Класифікація рецепторів їх фізіологічні властивості.

Рецептори є утвореннями, які сприймають подразнення, що виходять із зовнішнього чи внутрішнього середовища організму. У нормальних умовах різні групи рецепторів збуджуються різними за природою подразниками. Одні рецептори приходять у збудження при механічному подразненні, інші — при впливі або тепла холоду, деякі типи рецепторів подразнюються певними хімічними агентами. Нарешті, спеціальні рецептори збуджуються звуковими чи світловими хвилями.

Таким чином, рецептори представляють особливі утворення для певних подразнень, що трансформуються ними в нервовий імпульс. При цьому морфологічний устрій рецепторів дуже різноманітний. В одних випадках рецептори є закінченнями аферентних нервів, що мають найрізноманітнішу форму—волосків, спіралей, сплетень, пластинок, бляшок, стовщень і т. д. В інших випадках нервові закінчення пов'язані з особливо модифікованими епітеліальними клітинами (рецептори смаку і нюху). Складний рецепторний апарат може мати на периферії спеціальні утворення, що забезпечують доступ зовнішнього подразника до глибоко лежачих нервових рецепторних елементів (око, вухо).

Усі рецептори, у залежності від того, як вони реагують на зміни зовнішнього чи внутрішнього середовища організму, можна поділити на три групи, а саме:

а) екстерорецептори (зовнішні рецептори), що подразнюються змінами зовнішнього середовища. Вони сприймають подразнення із зовнішніх поверхонь (світлові, звукові, тактильні, термічні рецептори), а також з початкових відділів травної і дихальної систем (смакові, нюхові рецептори);

б) інтерорецептори (внутрішні рецептори), розташовані в судинах і внутрішніх органах;

в) пропріорецептори в скелетних м'язах і сухожиллях. Ці рецептори подразнюються при змінах діяльності або стану органів і при зміні тиску чи хімічного складу крові.

Екстерорецептори як периферичні апарати зовнішніх аналізаторів є органами сприйняття зовнішнього світу. Інтерорецептори і пропріо-рецептори, як периферичні ланки внутрішніх аналізаторів, мають відношення до внутрішнього середовища організму. І ті, й інші рецептори пов'язані між собою через центральну нервову систему як ланки єдиної рецепторної системи організму.

За характером подразників, у нормальних умовах, що викликають збудження рецепторів, розрізняють такі їхні види:

— механорецептори, до яких належать рецептори шкіри, що подразнюються дотиком, тиском, ударами, струсом і т. д.; вони називаються також тактильними рецепторами. До них належать і рецептори внутрішніх органів, що приходять у збудження при зміні тиску на стінки органів (барорецептори) або при зміні напруження мускулатури, у якій вони знаходяться;

—хеморецептори, які подразнюються різними хімічними речовинами. Вони є в судинах і травному тракті;

— терморецептори, що сприймають температурні зміни, розсіяні по всій поверхні шкіри;

— фоно-і фоторецептори розташовані в органах слуху і зору.

В особливу групу слід виділити так звані больові рецептори (ноціцептори), збуджувані подразненнями, що у тій чи іншій мірі пошкоджують покриви тіла або внутрішні органи. Збудження цих рецепторів інтенсивним механічним, хімічним і температурним подразненням виражається відчуттям болю.

Аналізатори мають надзвичайно високу чутливість стосовно специфічних, адекватних подразників. Чутливість високодиференційован-них рецепторів як, наприклад, ока, вуха, перевершує чутливість найбільш точних фізичних приладів.

Мінімальна сила подразника, при якій виникає відчуття, визначає абсолютний поріг відчуття. Поріг відчуття не рівнозначний порогові подразнення. Відсутність відчуття при подразненні не означає, що подразнення взагалі не виконує ніякої дії на рецептор, що подразнюється, і не веде ні до яких фізіологічних ефектів.

В міру дії подразника в сенсорних системах відбувається зміна їх чутливості, виражена в різних аналізаторах у різному ступені. Цей процес пристосування аналізаторів до сили і тривалості подразника називається адаптацією.

Адаптація аналізаторів виявляється або у формі зниження чутливості, або у формі підвищення її. Наприклад, у міру впливу світла на око чутливість до світла знижується — розвивається адаптація; при переміщенні в темряву відбувається зворотний процес — адаптація до темряви. При темновій адаптації чутливість ока може підвищуватися надзвичайно — у десятки і навіть сотні тисяч разів. Те ж явище, лише виражене в меншій мірі, спостерігається при адаптації слуху до тиші. Швидкість, з яким змінюється рівень чутливості при адаптації, неоднакова для різних рецепторів.