Програма і методичні вказівки Модуль 1. Меблі в системі матеріально-художньої культури

Програма.

Основні терміни та визначення курсу. Види і класифікація меблів. Функції меблів. Меблі для готелів. Основні вимоги до меблів для готельно-ресторанного господарства. Стилі меблів та їх зв’язок із сучасними меблями. Напрямки дизайну сучасних меблів.

Література: Л. 1; Л. 7, С. 5-26; Л. 9, С. 87-98; Л. 12, С. 165-173, Л. 13; Л. 15.

Методичні вказівки.

Основні терміни та їх визначення

Меблі – пересувні або вбудовані вироби для обладнання житлових та громадських приміщень, садово-паркових та інших зон перебування людини.

Номенклатура меблів – склад виробів для меблювання приміщень певного призначення або перелік функціональних типів виробів, які утворюють будь-який комплект. Визначається плануванням приміщення, його призначенням, змістом трудових і побутових процесів, кількісним і професійним складом людей у приміщеннях.

Асортимент меблів – склад і співвідношення окремих видів виробів або у випуску продукції, наприклад підприємства, або у сфері розподілу, або у сфері споживання. Асортимент повинен формуватися на основі вивчення розвитку споживчих вимог і попиту методом модернізації старих і створення нових виробів.

Оптимальна номенклатура та оптимальний асортимент – найбільш сприятливі, кращі з можливих за даних умов, що враховують вплив різних факторів.

Набір меблів – це група виробів, зв'язаних між собою загальним архітектурно-художнім завданням обстановки приміщень, із широкою варіабельністю за складом та призначенням. З виробів одного набору можна утворювати різні варіанти комплектів меблів.

Гарнітур меблів – це група виробів, зв'язаних між собою за архітектурно-художньою і конструктивною ознаками, призначених для обстановки певної функціональної зони приміщення.

Інтер’єр (фр. intérieur – внутрішній) – архітектурно і художньо оформлений внутрішній простір будинку, який забезпечує людині сприятливі умови життєдіяльності; внутрішній простір будинку або окремого приміщення, архітектурне рішення якого визначається його функціональним призначенням.

В основі дизайну інтер'єру лежить синтез прагматичних і художніх ідей та рішень, спрямованих на поліпшення умов існування людини у цілісній естетично зробленій формі. Інтер'єр складається із трьох складових:

• будівельна оболонка – підлога, стіни, стеля;

• предметне наповнення (меблі, обладнання);

• функціональні процеси, що формують і простір, і чуттєво-психологічну атмосферу.

Функціональний комфорт – одне з фундаментальних понять у дизайні, яке означає сферу взаємодії об’єкта дизайну із навколишнім середовищем.

Класифікація меблів

Меблі класифікують за такими основних ознаками:

• експлуатаційними;

• функціональними;

• конструктивно-технологічними;

• за матеріалами;

• за характером виробництва.

За експлуатаційним призначенням розрізняють меблі побутові та меблі для громадських приміщень.

Меблі для громадських приміщень – вироби, призначені для обстановки приміщень підприємств і установ з урахуванням характеру їхньої діяльності і специфіки функціональних процесів. У цю групу входять меблі підприємств торгівлі, ресторанного господарства (їдалень, ресторанів, кафе, закусочних та ін.), готелів.

За функціональним призначенням розрізнюють такі види меблів:

Меблі для зберігання (корпусні), основне призначення яких – зберігання і розміщення різних предметів. Відокремлюють такі види меблів для зберігання:

шафа – виріб, переважно з дверима, для зберігання предметів різного функціонального призначення (одягу, білизни, посуду, книг тощо) із ящиками або без них;

тумба – шафа меншої висоти для зберігання предметів різного призначення;

тумба туалетна – виріб із дзеркалом та ємностями для зберігання туалетних приладь;

комод – тумба з ящиками для білизни;

секретер – шафа з відкидними дверима або висувною дошкою для письмових робіт;

сундук – виріб корпусних меблів з відкидною або знімною верхньою кришкою;

буфет – шафа для розміщення продуктів харчування та посуду;

полка – виріб без передньої стінки, із задньою стінкою або без неї, для розміщення книг або інших предметів.

Меблі для сидіння (лежання) – меблі для розміщення людини в положенні сидячи та (або) лежачи:

ліжко – виріб для розміщення людини лежачі з метою її відпочинку та сну; розрізнюють одинарні ліжка (на одну людину), подвійні ліжка (на двох людей), двохярусні ліжка (з розміщеними один над одним місцями для лежання);

диван – комфортабельний меблевий виріб для сидіння декількох людей, зі спинкою;

диван-ліжко – диван, яке трансформується у спальне місце;

кушетка – меблевий виріб для лежання, з головною спинкою із підголівником або без них;

тахта – широка кушетка для двох людей;

лава – меблевий виріб, з вузьким сидінням, для декількох людей, з висотою сидіння, рівною або більшою за його глибину;

табурет – меблевий виріб для сидіння однієї людини, без спинки та підлокітників;

банкетка – меблевий виріб для сидіння однієї або декількох людей, без спинки, з оббитим сидінням;

стілець – меблевий виріб для сидіння однієї людини, зі спинкою, з підлокітниками або без них, із висотою сидіння, функціонально зручною при співвідношенні її з висотою столу;

крісло – комфортабельний меблевий виріб для сидіння однієї людини, зі спинкою, з підлокітниками або без них;

робоче крісло (робочий стілець) – крісло з підлокітниками, з висотою сидіння, яка дорівнює висоті сидіння стільця;

крісло для відпочинку – крісло з висотою сидіння меншою за висоту сидіння стільця;

крісло-ліжко – крісло, яке трансформується у спальне місце;

диван-тахта – диван, яке трансформується у тахту;

шезлонг – легке крісло для відпочинку напівлежачи, що трансформується на час використання;

Меблі для роботи та прийому їжі – вироби, призначені для прийому їжі, виконання різної роботи та розміщення предметів:

стіл – виріб з робочою площиною, розміщеною на функціонально зручній висоті, призначений для роботи, прийому їжі та встановлення різних предметів. Розрізнюють: стіл обідній – для прийому їжі; стіл сервірувальний – для подавання їжі та прибирання посуду; стіл письмовий – для занять та виконання письмових робіт; стіл журнальний (переддиванний) – стіл низької висоти для формування зони відпочинку; стіл туалетний – виріб із дзеркалом та ємностями для зберігання туалетних приладь.

Інші меблі:

вішалка – виріб призначений для розміщення верхнього одягу і головних уборів.

За конструктивно-технологічними ознаками розрізнюють такі види меблів:

меблі збірно-розбірні – конструкція яких дозволяє здійснювати їх неодноразове збирання та розбирання;

меблі універсально-збірні – вироби з уніфікованих деталей, які дозволяють формувати меблі різного функціонального призначення та розмірів;

меблі секційні – меблі, що складаються із декількох меблевих секцій, які встановлюються одна на одну або поряд одна із одною;

секція меблева – конструктивно завершений меблевий виріб, який може використовуватися самостійно або бути складовою частиною блоку виробів;

меблі нерозбірні – вироби, з’єднання яких є нероз’ємними;

меблі вбудовані – меблі, які вбудовуються у приміщення будівель;

меблі, які трансформуються – вироби, конструкція яких дозволяє шляхом переміщення деталей змінювати їх функціональне призначення та (або) розміри;

меблі гнуті – вироби, основні деталі яких виконані методом гнуття;

меблі гнутоклеєні – меблі, в конструкції яких переважають деталі, виготовлені методом гнуття з одночасним склеюванням;

меблі плетені – меблі, в конструкції яких переважають деталі, виготовлені методом плетіння;

меблі пресовані;

меблі формовані;

меблі штамповані;

меблі литі (із металу або пластмас).

Існує така класифікація меблів за матеріалами:

із деревини та деревинних матеріалів;

металева;

із полімерних матеріалів;

комбінована.

За характером виробництва меблі розподіляються на експериментальні, серійні і масові.

Експериментальні меблі – є зразками нових виробів, які розробляються. Вони використовуються для оцінки відповідності функціональним вимогам та для проведення випробувань.

Серійні меблі – це вироби, які випускаються партіями (серіями), при цьому повторення серій може передбачатися заздалегідь.

Масові меблі випускаються у великій кількості, безперервно, протягом тривалого часу без зміни конструкції. Це, як правило, здійснюється при широкій предметній та технологічній спеціалізації підприємств.