104. Обґрунтуйте взаємозв’язок між такими поняттями, як система оподаткування, податкова система і податкова політика.

Податкова система — це сукупність установлених у країні податків і обов’язкових платежів податкового характеру та механізму їх справляння. Паралельно з поняттям «податкова система» досить часто використовується термін «система оподаткування». Їх слід розрізняти, оскільки податкова система — це сукупність податків, а оподаткування — це процес установлення і справляння податків. Тобто система оподаткування характеризується її елементами — платник, об’єкт оподаткування, ставка тощо — та механізмом обчислення і сплати податків. Податкова система кожної країни відображає її специфічні умови. У світі немає держав з тотожними податковими системами. Однак це не означає, що створення податкової системи і податкова політика ведуться спонтанно, як кому забажається. Є певні положення, які визначають підхід держави до цієї сфери своєї діяльності. Для того щоб податкова політика давала позитивні результати, необхідне наукове обґрунтування основ податкової системи. Формування податкової системи ґрунтується на таких засадах: по-перше, системність, по-друге, установлення визначальної бази цієї системи і, по-третє, вихідних принципів. Системний підхід означає, що мають реалізовуватись обидві функції податків. З фіскального погляду подат­кова система повинна забезпечити гарантоване і стабільне над­ходження доходів у бюджет. З регулюючого погляду — забезпечувати державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства. Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг видатків бюджету та цільових фондів. Податки в державі — не самоціль. В основі їх установлення лежить така схема: функції держави – державні видатки – податки. Вихідні принципи: принципи формування податкової системи; принципи оподаткування; принципи податкової політики. Принципи формування податкової системи визначають фундаментальні домінанти відносно встановлення кожного податку окремо та їх сукупності. Принципи оподаткування відображають засади справляння податків державою.

Податкова політика здійснюється за певними напрямами і принципами. Напрями податкової політики визначаються завданнями соціально-економічного розвитку і можуть мати стимулюючу чи стримуючу спрямованість. Вона являє собою діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері встановлення та збирання податків і зборів (обов'язкових платежів), яка реалізується через визначення платників податків та інших обов'язкових платежів, об'єктів оподаткування і ставок податків; видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що справляються на території країни, місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів; основних принципів надання пільг та звільнення від оподаткування.

106.Обґрунтуйте необхідність подальшого розвитку місцевого оподаткування в Україні.

Із 2011 року в Україні зменшилась кількість податків. Замість 14 місцевих податків та зборів, згідно з ПКУ справлятимуть тільки 5 місцевих податків і зборів. Ст. 10 нового Податкового кодексу: До місцевих податків належать: 1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; 2. єдиний податок. До місцевих зборів належать: 1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; 2. збір за місця для паркування транспортних засобів; 3. туристичний збір. Відмовитися від десятка нинішніх зборів і податків уряд змусила їх неефективність. Наприклад, зник збір з власників собак, збір за участь у перегонах на іподромі, збір за використання місцевої символіки тощо. На мою думку, з п'яти місцевих податків і зборів, залишених Податковим кодексом, кошик доходів регіонів найефективніше наповнить плата за патентування - збір за ведення деяких видів підприємницької діяльності. Відійщли від фіксованих сум збору і прив'язали базу оподаткування до мінімальної заробітної плати, тим самим забезпечивши прогресивне збільшення плати за отримання патенту. Відмінності між курортними і туристичними зборами полягають в тому, що перший прив'язувався до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (до 10%), а туристичний збір прив'язаний до вартості тимчасового мешкання (становлячи від 0,5% до 1% вартості мешкання). До прийняття ПКУ в Україні не існувало оподаткування нерухомості, відмінної від земельних ділянок. За своїм характером даний податок є місцевим (тобто зараховується до бюджету того адміністративного утворення, в межах якого розташований об’єкт оподаткування) та таким, що не залежить від можливого доходу від об’єкта. Об’єктом оподаткування є виключно нерухомість житлового призначення в межах села, селища чи міста, проте без залежності від того, знаходиться вона у власності фізичних чи юридичних осіб(1). Якщо об’єкт нерухомості перебуває у спільній власності кількох осіб, застосовуються такі положення:- при спільній частковій власності – кожен співвласник вважається окремим платником податку та відповідає за його сплату в ідеальній частці відповідно до частки у праві власності;- при спільній сумісній власності (без виділення в натурі) – співвласники за взаємною згодою визначають особу, яка буде вважатися платником;- при спільній сумісній власності (з виділенням часток у натурі) – застосовується правило про спільну часткову власність. Варто зазначити, що, з-поміж іншого, до об’єктів оподаткування не належать:- житло, належне державі або органам місцевого самоврядування(2);- садовий або дачний будинок, проте не більше одного для одного платника податку(3);- об’єкти, які належать багатодітним сім’ям(4) та прийомним сім’ям, у яких виховується троє та більше дітей, проте не більше одного об’єкта на всю сім’ю;- гуртожитки;- тощо. Базою оподаткування є житлова (а не загальна) площа об’єкту. При цьому варто мати на увазі, що оподаткуванню підлягає не сукупна житлова площа всіх належних платнику об’єктів, а кожен об’єкт окремо. Оподаткуванню підлягає житлова площа об’єктів, яка перевищує:- для квартири – 120 кв. метрів;- для будинку – 250 кв. метрів. Ставка податку встановлюється органом місцевого самоврядування із розрахунку на 1 кв. метр у відсотках від мінімальної заробітної плати. Верхніми межами податку є:- 1 % мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів;- 2,7% мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, та будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів. Але поряд з тим недостатньо врегульовано проблему місцевого оподаткування, оскільки місцеві податки все ж таки залишаються малим джерелом доходу місцевих органів самоврядування, що вимагає необхідність подальшого розвитку місцевого оподаткування в Україні.