Класифікація систем пам'яті за характером психічної активності

Класифікація систем пам'яті по характері психічної активності була вперше запропонована П.П. Блонским. Хоча всі чотири виділені їм виду пам'яті не існують незалежно друг від друга, і більше того, перебувають у тісній взаємодії, Булонському вдалося визначити розходження між окремими видами пам'яті.

Рухова (або моторна) пам'ять - це запам'ятовування, збереження й відтворення різних рухів. Рухова пам'ять є основою для формування різних практичних і трудових навичок, так само як і навичок ходьби, листа й т.д. Без пам'яті на рухи ми повинні були б кожним раз учитися здійснювати відповідні дії. Правда, при відтворенні рухів ми не завжди повторюємо їх точнісінько в тім же виді, як раніше. Але загальний характер рухів все-таки зберігається.

Найбільше точно рухи відтворюються в тих умовах, у яких вони виконувалися раніше. У зовсім нових, незвичних умовах ми часто робимо рухи з більшою недосконалістю. Неважко повторити руху, якщо ми звикли виконувати їх, користуючись певним інструментом чи за допомогою якихось конкретних людей, а в нових умовах ми виявилися позбавлені цієї можливості.

Емоційна пам'ять - це пам'ять на почуття. Даний вид пам'яті полягає в нашій здатності запам'ятовувати й відтворювати почуття. Емоції завжди сигналізують про те, як задовольняються наші потреби й інтереси, як здійснюються наші відносини з навколишнім світом. Тому емоційна пам'ять має дуже важливе значення в житті й діяльності кожної людини. Пережиті й збережені в пам'яті почуття виступають у вигляді сигналів, або спонукують до дії, або утримуючих від дій, що викликали в минулому негативні переживання. Відтворені, або вторинні, почуття можуть значно відрізнятися від первісних. Це може виражатися як у зміні сили почуттів, так і в зміні їхнього змісту й характеру.

Образна пам'ять - це запам'ятовування, збереження й відтворення образів раніше, що сприймалися предметів, і явищ дійсності. Характеризуючи образну пам'ять, варто мати на увазі всі ті особливості, які характерні для подань, і, насамперед їхня блідість, фрагментарність і нестійкість. Ці характеристики властиві й для даного виду пам'яті, тому відтворення сприйнятого раніше нерідко розходиться зі своїм оригіналом. Причому із часом ці розходження можуть істотно заглиблюватися.

Відхилення подань від первісного образа сприйняття може йти по двох шляхах: змішання образів або диференціація образів. У першому випадку образ сприйняття втрачає свої специфічні риси й на перший план виступає те загальне, що є в об'єкта з іншими схожими предметами або явищами. У другому випадку риси, характерні для даного образа, у спогаді підсилюються, підкреслюючи своєрідність предмета або явища.

Особливо варто зупинитися на питанні про те, від чого залежить легкість відтворення образа. Відповідаючи на нього, можна виділити два основних фактори. По-перше, на характер відтворення впливають змістовні особливості образа, емоційне фарбування образа й загальний стан людини в момент сприйняття. По-друге, легкість відтворенні залежить від стану людини в момент відтворення. Точність відтворення значною мірою визначається ступенем залучення мови при сприйнятті. Те, що при сприйнятті було названо, описано словом, відтворюється більш точно.

Багато дослідників розділяють образну пам'ять на зорову, слухову, дотикальну, нюхову, смакову. Подібний поділ пов'язане з перевагою того або іншого типу відтворених подань.

Словесно-логічна пам'ять виражається в запам'ятовуванні й відтворенні наших думок. Ми запам'ятовуємо й відтворюємо думки, що виникли в нас і процесі обмірковування, міркування, пам'ятаємо зміст прочитаної книги, розмови із друзями.

Особливістю даного виду пам'яті є те, що думки не існують без мови, тому пам'ять на них і називається не просто логічної, а словесно-логічної. При цьому словесно-логічна пам'ять проявляється у двох випадках:

а) запам'ятовується й відтворюється тільки зміст даного матеріалу, а точне збереження справжніх виражень не потрібно;

б) запам'ятовується не тільки зміст, але й буквальне словесне вираження думок (завчання думок). Якщо в останньому випадку матеріал взагалі не піддається значеннєвій обробці, то буквальне завчання його виявляється вже не логічним, а механічним запам'ятовуванням.

Розвиток обох видів словесно-логічної пам'яті також відбувається не паралельно один одному. Завчання напам'ять у дітей протікає іноді з більшою легкістю, чим у дорослих. У той же час у запам'ятовуванні змісту дорослі, навпаки, мають значні переваги перед дітьми. Це пояснюється тим, що при запам'ятовуванні змісту насамперед запам'ятовується те, що є найбільш істотним, найбільш значимим. У цьому випадку очевидно, що виділення істотного в матеріалі залежить від розуміння матеріалу, тому дорослі легше, ніж діти, запам'ятовують зміст. І навпаки, діти легко можуть запам'ятати деталі, по набагато гірше запам'ятовують зміст.