24.Валютні системи

Національна валютна система - це форма організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави. Основні елементи національної валютної системи визначаються національним законодавством. Складовими національної валютної системи є: - національна валюта - грошова одиниця держави; - валютний паритет як основа валютного курсу; - режим курсу національної валюти; - організація валютного ринку; - національні органи, що регулюють валютні відносини країни; - умови обміну національної валюти на золото та інші валюти - конвертованість валюти. Чим вищий ступінь конвертації національної валюти, тим більшою мірою національний валютний ринок інтегрується в міжнародний. Для країн з вільно конвертованою валютою визначальним є міжнародний валютний ринок, на якому резиденти можуть здійснювати будь-які операції з валютою. Для нашої країни, як для країни з перехідним типом економіки та неповністю конвертованою валютою, характерним є жорстко регульований національний валютний ринок.До складу національної валютної системи входять відповідні інфраструктурні ланки - банківські та кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю, інші державні та приватні інститути.

Світова валютна система - це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий оборот у межах світового господарства.

Елементи світової валютної системи:світовий грошовий товар, валютний курс,

Валютні ринки, міжнародні валютно –фінансові організації.

25. Форми валютних операцій

Валютні операції– це:

·операції, пов”язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій , що здійснюються резидентами у валюті України;

операції, пов”язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов”язань, предметом яких є валютні цінності;

операції, пов”язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.На валютному ринку використовується дві групи операцій: касові та строкові.

Касові операції здійснюються на умовах “спот” (spot). Операція “спот” – це угода на купівлю–продаж іноземної валюти на короткотерміновий преріод. Доставка валюти здійснюється після заключення угоди, але не пізніше двох робочих днів. Відповідно до цього визначається і валютний курс “спот”–курс на момент укладання угоди. Існує два “спот” курси для валюти: курс попиту (big rate) – курс, за яким клієнт може купити одну валюту в обмін на іншу і курс пропозиції (offer rate) – курс, за яким клієнт може продати одну валюту в обмін на іншу. Другим видом валютних операцій є строкові або форвардні (forward), за якими счуб¢єкти ринку отримують право купити або продати валюту в майбутньому за курсом зафіксованим на момент укладання угоди. Форвардна угода включає три основні елементи: зобов¢язання купити або продати певну суму валюти в обмін на іншу; виконання угоди (дата доставки валюти) у визначений термін; валютний курс фіксується в момент заключення угоди. Форвардні валютні курси відрізняються від курсів “спот” на величину “знижки” або “премії”, пов¢язаної з відстроченням платежів. Строкові валютні операції тісно пов¢язані з процентними ставками по короткострокових депозитах. Форвардний курс має тенденцію до підвищення, якщо процентні ставки обмінної валюти нижчі, ніж процентні ставки контрагентної валюти. І навпаки, валюта країни де банківська процентна ставка вища буде мати у форвардній операції відповідну “знижку”. При однакових ставках банківського процента регулятором валютного обміну залишається “спот”–курс. У міжнародній практиці більшість країн орієнтується на ставку “ЛІБОР” (London: jnter Bank Offered Rate) – процент по міжбанківських депозитах у Лондоні.