1.2. Форма державного устрою

Форма державного устрою — це спосіб територіаль­но-політичного устрою держави, порядок взаємин між державою та її окремими частинами. За формою держав­ного устрою всі держави поділяються на прості (унітар­ні) і складні.

Унітарна держава — це єдина держава, яка скла­дається з адміністративно-територіальних одиниць (об­ластей, провінцій, губерній). Ознаки унітарної держави належать:

1. наявність єдиного центру і єдиної системи ор­ганів влади і управління;

2. наявність єдиної системи права.

На цей час більшість держав світу — унітарні держави (Болгарія, Угорщина, Греція, Польща, Україна). У багатьох унітар­них державах (Іспанія, Україна, Фінляндія) є автономні утворення (в Україні – Автономна Республіка Крім).

Різновиди унітарних держав:

• централізовані. Регіональні органи цих держав формуються шляхом призначення

зверху (Нідерлан­ди, Казахстан, Франція);

• децентралізовані. Регіональні органи утворю­ються незалежно від центру, зазвичай, за допомогою виборів (Великобританія, Нова Зеландія, Італія).

Складні держави поділяються на федерації і конфеде­рації.

Федерація становить добровільне об'єднання кількох самостійних держав (суб'єктів федерації) у єдину союз­ну державу. Ознаки федерації:

1. наявність декількох правових систем, з яких одна (система федерального права) має верховенство щодо прав суб'єкта федерації;

2. наявність двох рівнів державної влади. Федераль­на влада (влада держави у цілому) має всю повноту зов­нішнього суверенітету і значну частину внутрішнього суверенітету. Влада суб'єкта федерації має внутрішній суверенітет.

Різновиди федерацій:

• територіальні (США, Німеччина, Бразилія);

• національні (Бельгія, Індія);

— змішані (Росія).

Конфедерація — це тимчасовий союз держав, створе­ний для досягнення певної мети (наприклад, виборення незалежності). В цьому випадку держави поєднують лише окремі напрямки своєї діяльності (наприклад, оборону, зовнішню політику, зовнішню торгівлю). Розвиток кон­федерації підкоряється «залізному історичному закону»: вона або розпадається на окремі держави, або еволюціо­нує в федерацію. Риси конфедерації мають Європейський Союз, а та­кож союз Бєларусі та Росії.

1.3. Форма державного режиму

Форма державного режиму — це сукупність прийомів і методів здійснення державної влади. Різновиди форм державного режиму:

1) демократичний режим, для якого характерні: реальність політичних прав і свобод громадян; політич­ний та ідеологічний плюралізм; формування органів влади шляхом вільних загальних виборів; розподіл влади; діяльність і влади, і опозиції в виключно кон­ституційних рамках.

Такий різновид державного режиму є типовим для держав Західної, Північної і Центральної Європи, Північної Америки. Окремі параметри демократичного режиму досягнуті постсоціалістичними країнами;

2) авторитарний режим. Його характерними оз­наками є: обмеження обсягу політичних прав і свобод; обмежений політичний та ідеологічний плюралізм (на­приклад, дозволено існування тільки двох партій); фак­тична, а часом і формальна відсутність розподілу вла­ди; недемократичний характер виборів (відсутність у виборців реальної можливості вибору); значна концентрація влади в руках однієї особи або інших осіб, безстроковий характер влади глави держави. Такий режим не має політичної опозиції, управління здійснюється переважно шляхом віддання команд, без будь-якого обговорення.

Авторитарний режим є характерним для низки країн, що розвиваються, (Індонезія, Ірак, Малайзія, Таїланд), хоча окремі його елементи можуть виявлятися і у традиційно демократичних державах (наприклад, у Великобританії часів Другої світової війни);

3) тоталітарний режим. Його характерні риси: принципова відмова від ідеї прав людини і громадя­нина; пріоритет партії або держави в системі соціаль­них цінностей; однопартійна політична система і за­борона існування опозиції; наявність загально­обов'язкової державної ідеології; формальний і деко­ративний характер виборів; принципове заперечення розподілу влади; вождізм; усеохоплюючий (тотальний) контроль за всіма сферами суспільного життя, існу­вання й панування єдиної ідеології, монополія держави у сфері економіки.

Тоталітарний режим можливий як у високорозвиненому, так і слаборозвиненому суспільстві та державі (на­цистська Німеччина, фашистська Італія, СРСР і країни соціалістичного табору, деякі сучасні африканські й азі­атські держави). У більшості випадків тоталітарні й ав­торитарні режими збігаються (Ірак, КНДР, Куба).