- •Поняття та напрями кримінально-виконавчої політики України.
- •Кримінально-виконавче право: поняття, предмет і методи.
- •Джерела кримінально-виконавчого права.
- •Режим у колоніях та засоби його забезпечення.
- •Міжнародний контроль за виконанням кримінальних покарань.
- •Міжнародні стандарти поводження із засудженими.
- •Прокурорський нагляд за виконанням кримінальних покарань.
- •Глава 4 Стаття 22. Прокурорський нагляд за виконанням кримінальних покарань
- •Відомчий контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань.
- •Участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених.
- •Спеціальні виховні установи, їх характеристика.
- •Види органів виконання покарань.
- •Види установ виконання покарань.
- •Виправний центр як установа виконання покарань.
- •Державна пенітенціарна служба як орган виконання покарань.
- •Кримінально-виконавча інспекція як орган виконання покарань.
- •Відвідування установ виконання покарань.
- •Правовий статус засуджених.
- •Основні права засуджених.
- •Основні обов'язки засуджених.
- •Виправлення і ресоціалізація засуджених та їх основні засоби.
- •Виконання покарання у виді штрафу.
- •Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •Виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
- •Виконання покарання у виді громадських робіт.
- •Глава 8 виконання покарання у виді громадських робіт
- •Виконання покарання у виді виправних робіт.
- •Наслідки ухилення від відбування покарань у виді громадських та виправних робіт.
- •Виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців.
- •Виконання покарання у виді конфіскації майна.
- •Майно, що підлягає конфіскації
- •Про практику призначення судами кримінального покарання
- •Виконання покарання у виді арешту.
- •Особливості відбування арешту засудженими військовослужбовцями.
- •Виконання покарання у виді обмеження волі.
- •Праця осіб, засуджених до обмеження волі. Обов’язки власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засуджених до обмеження волі
- •Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі.
- •Режим особливих умов у колоніях.
- •Короткочасні виїзди за межі виправних і виховних колоній.
- •Інструкція про порядок надання засудженим короткочасних виїздів за межі установ виконання покарань
- •Праця засуджених до позбавлення волі.
- •Виховний вплив на засуджених до позбавлення волі.
- •Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками.
- •Умови відбування покарання в колоніях.
- •Залишення в слідчому ізоляторі чи направлення у виправну колонію максимального рівня безпеки засуджених до позбавлення волі для роботи з господарського обслуговування.
- •Класифікація засуджених до позбавлення волі і їх розподіл за видами установ виконання покарань.
- •Порядок направлення засуджених до позбавлення волі для відбування покарання, та їх прийняття.
- •Заходи заохочення і стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі.
- •Особливості виконання та відбування покарання жінками, засудженими до покарання у виді довічного позбавлення волі
- •Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі неповнолітніми.
- •Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі.
- •Підстави і порядок звільнення засуджених від відбування покарання.
- •Звільнення на підставі закону про амністію та акта про помилування.
- •Звільнення у зв’язку зі скасуванням вироку і закриттям кримінального провадження.
- •Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
- •Звільнення у зв’язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
- •Звільнення від відбування покарання у зв’язку з хворобою.
- •Допомога особам, які звільнені від відбування покарання.
- •Здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання.
- •Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань Про Державну кримінально-виконавчу службу України
- •Адміністративний нагляд за особами звільненими з місць позбавлення волі.
- •Відповідальність осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.
Про практику призначення судами кримінального покарання
Вирішуючи питання про застосування конфіскації майна, суди повинні враховувати, що такий вид додаткового покарання призначається лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини.
Відповідно до вимог статті 59 КК ( 2341-14 ) у разі конфіскації не всього майна, а лише його частини суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
Роз'яснити судам, що конфіскація майна як додаткове покарання відповідно до статті 98 КК ( 2341-14 ) не може бути призначена особі, що вчинила злочин у віці до 18 років, навіть у тому разі, коли на час розгляду справи судом вона досягла повноліття.
Якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки статтею 77 КК
Виконання покарання у виді арешту.
Стаття 50. Місця відбування покарання у виді арешту
1. Особи, засуджені до арешту, відбувають покарання, як правило, за місцем засудження в арештних домах, а військовослужбовці - на гауптвахтах.
2. Засуджений відбуває весь строк покарання в одному арештному домі.
3. Переведення засудженого до арешту з одного арештного дому до іншого допускається в разі його хвороби або для забезпечення його безпеки, а також з інших поважних причин, що перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в даному арештному домі.
Стаття 51. Порядок і умови виконання покарання у виді арешту
1. Засуджені до покарання у виді арешту тримаються в умовах ізоляції з роздільним триманням чоловіків, жінок, неповнолітніх та засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.
2. На засуджених до арешту поширюються обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.
3. Засудженим до арешту забороняється:
побачення з родичами та іншими особами, за винятком адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;
одержання посилок (передач) і бандеролей, за винятком посилок (передач), що містять предмети одягу за сезоном.
4. Засуджені мають право витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати.
5. Засудженим до арешту надається прогулянка тривалістю до однієї години, а неповнолітнім - до двох годин.
6. За виняткових обставин засудженим до арешту може бути надано право на телефонну розмову з близькими родичами.
Стаття 52. Залучення осіб, засуджених до арешту, до праці
Засуджені можуть залучатися без оплати праці до робіт з благоустрою арештних домів, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення арештних домів продовольством.
До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черговості і не більш як на дві години на день.
Стаття 53. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування засуджених до арешту
1. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування засуджених до арешту здійснюються відповідно до норм, встановлених для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.
2. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування в арештних домах здійснюються органами виконання покарань у порядку, передбаченому законодавством.
Стаття 54. Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до арешту
1. За сумлінну поведінку до осіб, засуджених до арешту, можуть застосовуватися заходи заохочення у виді подяки або дострокового зняття раніше накладеного стягнення.
2. За порушення порядку відбування покарання у виді арешту до осіб, засуджених до арешту, можуть застосовуватися заходи стягнення у виді догани або поміщення в карцер строком до десяти діб.
3. Порядок застосування заходів заохочення та стягнення щодо осіб, засуджених до арешту, регулюється цим Кодексом і здійснюється начальником арештного дому чи його заступником. Стягнення у виді поміщення в карцер застосовується за постановою начальника арештного дому.