2. Особливості та етапи професійного розвитку психолога.

Вчені виділяють наступні етапи професійного розвитку сучасних пси-хологів(Вачков І.В., 2003):

1. Романтичний, коли до серйозних «розчарувань» психолог ще прос­то не доріс.

2. Етап самоствердження, коли скоріше хочеться довідатися про щось «екзотичне» (необхідний етап, що складає основу професійної гідності).

3. Перші розчарування, потім будуть і наступні. Студент (курсант) -психолог одержує досвід подолання «криз-розчарувань»: самостійно здійс­нює пошук особистісних змістів у навчанні та в майбутній роботі.

4. Початок самостійного рішення деяких психологічних проблем (те­оретичних або практичних) з використанням уже відомих технологій і мето­дів, здобуття негативного досвіду такого використання і пошук свого інди­відуального стилю діяльності.

5. Перші серйозні спроби працювати по-новому, усвідомлення того, що для творчої роботи необхідні добрі знання психологічної теорії.

6. Звертання до теоретичних і методологічних основ психології (що раніше викликало «алергію»).

7. Імпровізація і професійна творчість на науковій основі.

Багато психологів не проходять «повний цикл» такого розвитку, за­стряють на якихось етапах і зупиняються у своєму професійному рості.

У процесі розвитку психолога можуть виникати професійні деструкції. Суть у тому, що професійна діяльність накладає відбиток на особистість, як позитивний, гак і негативний. Перевага негативних змін в особистісному розвитку працівника і є професійною деструкцією. Вона виявляється у зни­женні ефективності праці, у погіршенні відносин з оточуючими, у погір­шенні здоров'я і головне - у формуванні негативних особистісних якостей, навіть у розпаді особистісної цілісності. Головна небезпека формування професійних деструкцій у тім, що розвиваються вони повільно і непомітно. Важливою умовою профілактики професійних деструкцій у роботі психоло­га може бути розвиток уявлень про свої професійні і життєві перспективи. Г. Сельє (1992, с.76) для подолання дістресу (або руйнівного стресу) рекомен­дував: «Прагніть до найвищо'' з доступних цілей та не вступайте у боротьбу через дрібниці». Головним джерелом дістресу він вважав незадоволеність життям і неповагу до своїх професійних занять.

Професія психолога надає великі можливості для повноцінного саморозвитку й особистісної самореалізації; завдання лише в тім, щоб побачити їх і скористатися ними.

3. Формування індивідуального стилю професійної діяльності.

Формування індивідуального стилю професійної діяльності включає:

1. Спочатку психолог спирається на вже наявні в нього способи й уміння, поступово пристосовуючи їх до рішення своїх професійних завдань.

2. Далі на основі наявних якостей і умінь виникають нові, раніше від­сутні якості.

3. Нарешті поступово формується складна взаємозалежна система на­явних адаптованих і нових професійно важливих якостей; цю систему пси­холог В.С. Мерлін (1986) назвав «симптомокомплексом».

Найголовнішим при формуванні індивідуального стилю праці є те. щоб не поспішати і завжди мати забезпечені «тили» у вигляді освоєної ра­ніше діяльності за нормативно-схваленим зразком. Ця обставина гарантує фахівцю успішне виконання роботи у випадку невдалого експериментуван­ня при розробці нових технологій або способів діяльності.