46. Основні показники зниження собівартості продукції.

Розрахунок зниження собівартості продукції за факторами виконують в такій послідовності: 1. Визначають вихідну соб-ть тов. продукції в плановому році: Свих пл. = Вгрн тп б*Qтп пл., Q – планов обсяг тов. прод-її.

2. Визначають економію затрат за техніко-економ факторами методом прямого рахунку: - підвищ техн. Рівня вир-ва може спричинити економію витрат матеріалів (Ем) та росту прод-ті праці, тобто зниж трудомісткості виготовлення про-її(Ет); - удосконалення організ вир-ва і праці спричиняє економію витрат за рахунок поглиблення спеціалізації і розширення кооперування вир-ва (Еск); - зміна структури і обсягу прод-ії спричиняє відносне зниж постійних витрат(Еγ-n);3. Визначають планову соб-ть прод-ії:

Стп пл. = Свих пл.+-Есум, Есум – сума економії витрат по всіх техніко-економ факторах, грн.; 4. Визначають рівень затрат на 1 грн ТП в план році: В1грн тп пл. = Стп пл./Qтп пл., коп./грн.; 5. Розрах проц. Зниж затрат на 1 грн ТП в планов році в порівнянні з базов(γ): γ = (В1 грн тп б – В1 грн тп пл.)/ В 1 грн тп б

53. Поняття, роль та функції ціни в ринковій економіці. Види цін та сфери їх застосування. Методи встановлення цін

Ціна — це грошовий вираз вартості товару (про­дукції, послуги). Вона завжди коливається навколо ціни виробниц­тва (перетвореної форми вартості одиниці товару, що дорівнює сумі витрат виробництва й середнього прибутку) та відображає рівень суспільно необхідних витрат праці. Ф-її: Обліково-вимірювальна функція ціни полягає в тім, що вона є засобом обліку й вимірювання витрат суспільної праці на виробництво ок­ремих видів продукції або надання різноманітних послуг. Розпо­дільча функція зводиться до того, що за допомогою цін, які відхи ляються від вартості, здійснюється перерозподіл частини доходів первинних суб'єктів господарювання та населення. Стимулююча функція ціни використовується для мотивації підвищення ефектив­ності господарювання, забезпечення необхідної прибутковості (до­хідності) кожному нормально працюючому продуценту, посеред­нику і безпосередньому продавцю товарів виробничого та спожив­чого призначення. За класифікаційною ознакою рівня встановлення та регулюван­ня: Централізовано-фіксовані ціни встановлює держа­ва на ресурси, що впливають на загальний рівень і динаміку цін; на товари і послуги, які мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію (послуги), виробництво (надання) якої зосе­реджено на підприємствах (в організаціях), що займають монополь­не становище на ринку.

Рівень договірних цін формується на засаді домовленості між виробником (продавцем) і споживачем (покупцем) і стосується конкретної партії товару. Вільні ціни — це ціни, що їх визначає підприємство (організація) самостійно. Залежно від особливостей купівлі-продажу і сфери економіки: Світові ціни — це грошовий вираз міжнародної вартості то­варів, що реалізуються (продаються) на світовому ринку. Оптові (відпускні) ціни на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання та закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію встановлюються виходячи з: фактичних витрат на виробництво (із собівартості) продукції; при­бутку підприємства; величини податку на додану вартість; суми акцизів). Закупівельні ціни застосовуються постачально-збутовими, за­готівельними організаціями, оптово-посередницькими фірмами, підприємствами (організаціями) оптової торгівлі та іншими юри­дичними особами, які здійснюють торговельну діяльність відпо­відно до свого статуту. Роздрібні ціни визначаються самостійно торговельними підприє­мствами, підприємствами громадського харчування та іншими юридичними особами, які здійснюють продаж товарів чи надають послуги населенню, згідно з кон'юнктурою ринку, якістю товару (послуг), виходячи з вільної ціни закупівлі. Тарифи вантажного та пасажирського транспорту — це плата за пе­ревезення вантажів і пасажирів, яку беруть транспортні підприє­мства з відправників і населення. Тарифи на платні послуги ха­рактеризують розмір оплати послуг із побутового обслуговуван­ня населення, послуг банків і зв'язку, юридичних, консультацій­них та інших різновидів послуг, що надаються фізичним та юри­дичним особам.

Методи встановлення цін

1. Розрахунок ціни за методом «середні витрати плюс прибу­ток» є найпростішим і широко застосовуваним. Згідно з ним ціна (Ц) визначається за формулою

де СВ — середні витрати (собівартість); П — величина прибут­ку в ціні

2. Розрахунок ціни на підставі цільового (фіксованого) прибут­ку вважається різновидом методики визначення ціни на засаді се­редніх витрат (собівартості). Особливість його полягає в тім, що ціну поставлено в жорстку залежність від загального розміру при­бутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції.

де С_зн — змінні витрати на одиницю продукції (послуги);С_пост— постійні витрати на дану продукцію (послугу) за певний період (квартал, рік);П_заг— загальна сума прибутку, яку можна одержати від прода­жу продукції (надання послуги) за той самий період;N — обсяг продажу продукції (наданої послуги) в натурально­му вимірі.

3. Установлення ціни на засаді суб'єктивної цінності товару здійснюється з урахуванням потенційного (реально виявленого) попиту.

4. Метод ціноутворення «за рівнем поточних цін» («за рівнем конкуренції») полягає в тім, що ціну розглядають та встановлюють як функцію цін на аналогічну продукцію в конкурентів.

5. Установлення ціни на підставі результатів закритих торгів є різновидом методу «за рівнем поточних цін» і застосовується з метою одержання замовлення на виготовлення певної продукції (торг за вигідний контракт).

6. Метод ціноутворення «за рівнем попиту» передбачає вста­новлення ціни за допомогою пробною продажу товару в різних сегментах ринку.

8. Метод установлення єдиної ціни із включенням у неї витрат на доставку означає відповідні дії підприємства (організації) для включення в ціну фіксованої суми транспортних витрат незалежно від віддаленості покупця (клієнта).

9. Застосування методу встановлення зональних цін полягає в тім, що підприємство (фірма) виокремлює кілька зон, у межах яких встановлюються єдині ціни залежно від рівня транспорт­них витрат.

10. Метод встановлення цін із прийняттям на себе витрат на поставку означає, що підприємство (організація) частково чи по­вністю бере на себе фактичні витрати на доставку товару з метою стимулювання надходження замовлень від покупців (клієнтів).