- •1.Поняття критичних точок на діаграмі стану Fe-Fe3c.Критичні точки Ас1і Ас3.
- •2. Перетворення ферито-карбідної структури в аустеніт при нагріванні.
- •3.Ріст зерна аустеніту при нагріванні
- •4. Вплив величини зерна на властивості сталі.
- •5.Діаграма ізотермічного розаду аустеніту.
- •6. Поняття критичної швидкості охолодження
- •7. Перлітне перетворення
- •8. Перліт, сорбіт, тростит
- •10. Механізм мартенситного перетворення.
- •11. Вплив вмісту вуглецю на температури початку і кінця мартенситного перетворення.
- •12. Вплив легуючих елементів на температури початку і кінця мартенситного перетворення.
- •9. Природа мартенситу
- •13. Гомогенізація (дифузійний відпал)
- •14. Рекристалізаційний відпал.
- •15. Високе відпускання для зменшення твердості.
- •16. Відпал для зняття залишкових напружень.
- •17. Відпал 2 роду (фазова перекристалізація).
- •18. Повний відпал.
- •19. Ізотермічний відпал.
- •20. Неповний відпал.
- •21. Відпал нормалізаційний (нормалізація).
- •22. Залишковий аустеніт в структурі гартованого матеріалу.
- •23. Повне і неповне гартування.
- •24. Вибір температури гартування.
- •25. Гартування доевтектоїдних сталей.
- •26. Гартування заевтектоїдних сталей.
- •27. Структура загартованого матеріалу.
- •28. Механічні властивості мартенситу.
- •29. Загартовуваність сталей.
- •30. Прогартовуваність сталей.
- •31. Розпад мартенситу ( перше перетворення при відпусканні).
- •32. Утворення 𝛆- карбідів ( друге перетворення при відпусканні).
- •33. Зняття внутрішніх напружень і карбідне перетворення(третє перетворення при відпусканні)
- •34. Коагуляція карбідів при відпусканні. Зернистий перліт.
- •35. Вплив відпускання на механічні властивості
- •36. Низьке відпускання. Температура проведення, перетворення в структурі, кінцева структура і її механічні властивості.
- •37. Середнє відпускання. Температура проведення, перетворення в структурі, кінцева структура і її механічні властивості.
- •38. Високе відпускання. Температура проведення, перетворення в структурі, кінцева структура і її механічні властивості.
- •39. Стадії дифузійного насичення поверхневого шару матеріалу металами та неметалами.
- •40. Цементація твердим карбюризатором.
- •41.Технологічні параметри процесу цементації.
- •42. Газова цементація.
- •43. Термічна обробка після цементації.
- •44. Нітроцементація
- •45. Азотування.
- •46. Борування
- •47 Дифузійне насичення металами
- •48. Структурні класи легованих сталей.
- •49. Вплив легуючих елементів на температури критичних точок.
- •50. Карбідоутворюючі і не карбідоутворюючі легуючі елементи
35. Вплив відпускання на механічні властивості
Розпад
мартенситу при відпуску впливає на всі
властивості сталі. При низьких температурах
відпуску (до 200-250 °С) зменшується
схильність сталі до крихкого руйнування.
У випадку низькотемпературного відпуску
твердість загартованої й відпущеної
сталі не залежить від вмісту в ній
легуючих елементів і визначається в
основному вмістом вуглецю в
-розчині.
Тому высоковуглецеві сталі, що мають
високу твердість після гартування,
зберігають її (більш високий вміст
вуглецю в мартенситі) і після відпуску
при температурах до 200-250 °С. Міцність і
в'язкість сталі при низьких температурах
відпуску трохи зростають внаслідок
зменшення макро- і мікронапруг і зміни
структурного стану (виділення зміцнюючих
фаз-карбідів). З підвищенням температури
відпуску від 200-250 до 500-680 °С помітно
знижується твердість, тимчасовий опір,
границя текучості й підвищується
відносне подовження й звуження.
Це пояснюється зменшенням вмісту вуглецю в - розчині, зривом когерентності на границі між карбідами й - фазою, розвитком у ній спочатку процесів повернення, а при високій температурі - рекристалізації, а також коагуляцією карбідів.
Всі леговані сталі, що особливо містять карбідоутворюючі елементи, після відпуску при однакових порівнюваних температурах мають більше високу твердість, ніж вуглецеві сталі, що пов'язане з уповільненням розпаду мартенситу, утворенням і коагуляцією карбідів. У сталях, що містять велику кількість таких елементів, як хром, вольфрам або молібден, у результаті відпуску при високих температурах (500-600 °С) спостерігається навіть підвищення міцності й твердості, пов'язане з виділенням у мартенситі часток спеціальних карбідів, що підвищують опір пластичній деформації.
36. Низьке відпускання. Температура проведення, перетворення в структурі, кінцева структура і її механічні властивості.
Низьке відпускання проводять при температурі 150 – 200оС. Структура після відпускання – мартенсит відпускання. При цьому відпусканні зменшуються залишкові гартувальні напруження, підвищується міцність і в’язкість сталі без замітного зниження твердості. Рекомендується при термічній обробці різальних, вимірювальних інструментів, штампів для холодного деформування металів.
37. Середнє відпускання. Температура проведення, перетворення в структурі, кінцева структура і її механічні властивості.
Середнє відпускання проводять при температурі 350 – 450оС, структура після відпускання – тростит відпускання. При цьому відпусканні знижується твердість. Рекомендується при термічній обробці ресор, пружин і деяких штампів. Забезпечує міцність, пластичність та пружність виробу.
38. Високе відпускання. Температура проведення, перетворення в структурі, кінцева структура і її механічні властивості.
Високе відпускання проводять при температурі 500 – 650оС. Таке відпускання приводить до значного зниження гартувальних напружень і твердості загартованої сталі. Структура – сорбіт відпускання. Ця структура забезпечує хороше поєднання властивостей – достатню міцність, в’язкість і пластичність. Гартування з наступним високим відпусканням на сорбіт носить назву поліпшення. Поліпшення рекомендується для деталей із середньовуглецевих конструкційних сталей, які несуть знакоперемінні навантаження (вали, вісі, шатуни, шестерні).
