11. Методи фінансування інвестиційних проектів

1. Повне самофінансування передбачає фінансування інвестиційного проекту виключно за рахунок власних фінансових ресурсів, сформованих з внутрішніх джерел. Цей метод фінансування використовується, в основному, для реалізації невеликих реальних інвестиційних проектів.

2. Акціонування як метод фінансування використовується, зазвичай, для реалізації великомасштабних реальних інвестиційних проектів при галузевій або регіональній диверсифікації інвестиційної діяльності.

3. Кредитне фінансування застосовується, як правило, для реалізації невеликих короткострокових інвестиційних проектів з високою нормою рентабельності інвестицій.

4. Лізинг або селенг використовуються при недостатності власних фінансових коштів або при високій вартості фінансового кредиту для реалізації інвестиційних проектів, пов'язаних з модернізацією або реконструкцією підприємства

5. Змішане (пайове) фінансування базується на різних комбінаціях перелічених вище схем і може бути використано для реалізації всіх видів інвестиційних проектів за всіма формами реального інвестування

12. Методика оцінки інвестиційної привабливості підприємства

Для оцінки інвестиційної привабливості підприємства можуть бути використані різні фінансово-економічні показники функціонування підприємства протягом певного періоду.

Оцінка інвестиційної привабливості повинна здійснюватися у два етапи:

— перший етап: розрахунок інтегрального показника за кожним підприємством окремо на підставі фінансової та бухгалтерської звітності;

— другий етап: визначення оцінки інвестиційної привабливості підприємства шляхом корегування інтегрального показника, розрахованого на першому етапі з урахуванням привабливості на мезоекономічному рівні, впливу результатів фінансово-господарської діяльності та ризиків діяльності підприємства..

13. Моделі сприйняття ризику підприємцем

Підпр-ці віддають перевагу меншому ризику перед більшим за умови однакової доходності – вони не схильні до ризику. Таке положення є найкращим прикладом, що ілюструє важливу концепцію корисності або субїєктивного задоволення. У загальному вип. під-ць вбачає меншу корисність від отримання доданкової 1000 грн., ніж у вип., коли йому вдається запобігти втрати 1000 грн. Це твердження базується на концепції спадаючої гран. корисності, яка говорить про те, що при зростанні багатства, гран. кор-ть зменшується з більшим пок-ком.

Функція корисності для осіб, що схильні до ризику, вигнута вгору. До тих пір, поки є можливість визначити функцію кор-ті для особи, що приймає рішення, цей підхід може використ. при прийнятті інв. ріш.

Не дивлячись на те, що прийняття рішення на основі показника очік. кор-ті є концептуально правильним підходом, цей підхід має прак. недоліки. Особа, що прийм. ріш., може зрозуміти, шо вона по своїй природі не має схильності до ризику, але і не в змозі визначитися з потрібною точністю стосовно форми кривої функції кор-ті. Отже, хоча аналіз кор-ті і заб-чує розвяз. проблеми ризику, але він не в змозі надати робочі правила для прийняття ріш.