- •Закономірності в атомних спектрах.
- •Досліди по розсіянню -часток, ядерна модель атома.
- •4. Планетарна модель атома
- •5.Теорія атома водню по Бору
- •8. Еліптичні орбіти в атомі водню і їх квантування
- •9. Просторове квантування
- •10. Магнетон Бора
- •11.Принцип відповідності. Переваги і недоліки теорії Бора.
- •2.1.Атомний за лишок, поляризуємість багатоелектронних атомів
- •Спін електрона
- •3.3. Векторна модель атома
- •3.4.Ефект Зеемана.
- •3.5. Поняття про аномальний ефект Зеємана
- •3.6. Періодична система елементів Менделєєва і принцип Паулі.
- •3.7. Спектри рентгеновських променів.
- •3.8. Ефект Комптона (амер. 1892 – 1962)
- •Тема 4. Фізичні основи квантової теорії.
- •4.1. Хвильова природа частинок.
- •Рівняння Шредінга (1887 – 1961, (австр. Фізик)
- •Фізика атомного ядра і елементарних частинок
- •2. Характеристики атомного ядра.
- •Маса і енергія зв’язку ядра.
- •Ядерні сили, механізм сильної взаємодії.
- •6. Закон радіоактивного перетворення.
- •7. Рівняння Дірка, механізм виникнення позітрона.
- •8. Поділ ядер.
- •9. Типи фундаментальних взаємодій та класи елементарних часток.
- •10. Нейтрино і його спостереження.
- •11. Поняття кварків.
Спін електрона
Так як кожна поправка p, d, f … має два близьких значення, то відповідно, енергія в цих станах буде відповідати виразам:
і
(3.5)
Але у Е1 і Е2 головне квантове число n і азімутальні квантові числа n=k однакові, це означає, що різниця в енергії може бути викликана тільки різницею в якомусь третьому квантовому числі. Що це за число?
Пояснення було дано Гаудсмітом і Уленбеком (амер. вчені) у 1925 р., які висунули гіпотезу про обертання електрона навколо власної вісі. Тоді він повинен мати власний механічний момент, кількість руху Ps, але так як це заряджена частинка,то і деякий магнітний момент s “спін” (обертання). За квантовою теорією
,
а s=Б
s=ms·Б. (3.6)
Магнітне поле орбітального руху електрона Норб створює переважний напрямок, по відношенню до якого вектор момента кількості руху спіна електрона може розташовуватися під (2|S|+1) дискретними кутами.
Маємо аналог магнітного диполя в неоднорідному магнітноиу полі (електрон з магнітним дипольним моментом в магнітному полі орбітального руху). Тоді електрон повинен мати магнітну енергію sНсos. Різні значення цієї енергії викликає розщеплення ліній на (2|S|+1) рівнів. Експериментально визначено, якщо розщеплення =2, тоді величині спінового квантового числа треба приписати значення ½, тобто прийняти, що
(3.7)
і припустити можливість лише двоякої орієнтації спіна відносно нормалі до площини орбіти: паралельна і антипаралельна.
Але S-рівні не розщеплюються, тому Уленбек і Гаудсміт припустили, що механічний і магнітний моменти орбітального руху пропорційні не азімутальному числу k, а числу l на одиницю менше k: l=0,1,2… орбітальне квантове число. Тоді у S-рівня k=1, відповідно l=0 і pl і l нема , додаткової магнітної енергії нема , розщеплення нема.
Як наслідок, гіпотеза Гаудсміта і Улембека, що пояснює дублети в спектрах лужних металів складається з трьох гіпотез:
Припущення про наявность у електрона власних механічного і магнітного моментів pS, S (спін електрона).
Припущення, що величина механічного момента
,
тобто половина елементарного момента
руху.Припущення про заміну азимутального квантового числа k, як міри механічного і магнітного моментів орбіт руху електрона, на орбітальне квантове число l= k-1.
Тоді
магнітне квантове число m,
що характеризує проекцію орбітального
механічного момента на переважний
напрямок дії зовнішньої сили може
приймати значення від l
до –l,
тобто
.
Таким чином, враховуючи спін електрона, стан атомів лужних металів необхілно хатактеризувати 3-ма квантовими числами: n, l, s(1/2) ( при відсутності зовнішньої дії).
3.3. Векторна модель атома
Наявність спіна електрона
і введення орбітального квантового
числа приводять до ускладнення моделі
атома. Спеціфічний рух електрона (по
орбіті і власне обертання) можна описати
двома моментами кількості руху :
орбітальним
і власним механічним рухом електрона
.
Але кожне з цих рухів має і відповідний
механічний момент, взаємодія цих
магнітних моментів приводить до
визначеної орієнтації механічних
моментів
і
в просторі, утворенню загального
механічного момента
і прецесії навколо даного момента. При
цьому, число можливих проекцій моментів
і
по
відношенню до загального момента
визначається через відповідні магнітні
квантові числа (орбітальне ml
і спінове mS):
і
.
Тоді загальний момент (повний момент є вектор) буде
,
і
для квантових чисел у вигляді векторів
маємо
,
(3.8)
де j внутрішнє квантове число, що характеризує повний механічний момент електрона в атомі (атом одноелектронний). Правило відбору для даного квантового числа
(3.9)
Тепер
в символічних позначеннях квантових
станів атомів недостатньо вказати
тільки на n
головне квантове число і орбітальне
квантове число
l.
Внутрішнє квантове число вказують
зправа внизу і значення його згідно
(3.8)
.
Рівень |
l (орбіт. кв. число) |
Позначення |
S |
0 |
nS1/2 |
P |
1 |
nP3/2 i nP1/2 |
D |
2 |
nD5/2 i nD3/2 |
З врахуванням правила відбору j=0,1, у Na для дифузної серії mD÷3P (m=3,4…) замість квартетів маємо триплети.
Гіпотеза Гаудсміта і Уленбека повністю пояснює дослід Штерна і Герлаха: атоми срібла знаходяться в S-стані (l=0), це означає, що орбітальний механічний момент кількості руху Pl і магнітний момент l дорівнюють нулю, але повний магнітний момент Pj0, а дорівнює спіновому магнітному моменту, який може орієнтуватися паралельно або антипаралельно до зовнішнього поля, відповідно пучок розщеплюється на два, а не на три. Крім того, в досліді було показано, що відхилення пучка відповідає значенню магнітного момента рівному одному магнетону Бора Б, тобто спіновий магнітний момент електрона дорвнює магнетону Бора
;
а спіновий механічний момент кількості руху .
Тоді
(гіромагнітне
відношення). (3.10)
Для
відношення орбітальних моментів
, тобто
,
(3.11)
де
і
.
З (3.11) випливає, що відношення власного
моменту в 2 раза більше ніж для орбітального.
