57. Оснвні зміни в українській літературній мові в новітню добу. Нормалізація мови.

Після 1991 року

Листівка акції на підтримку української мови «Займіться ділом, а не язиком!» (стор. 1)[36] проти ухвалення законопроекту «Про мови в Україні» № 1015-3.

Листівка акції на підтримку української мови «Займіться ділом, а не язиком!» (стор. 2)[36] проти ухвалення законопроекту «Про мови в Україні» № 1015-3.

7 жовтня 1991 р. — Президія Національної академії наук України заснувала на базі трьох відділів Інституту мовознавства ім. О. Потебні Інститут української мови. Перший директор — О. Тараненко, 1998—2008 р.р.— В. Німчук, від 2008 р.— П. Гриценко[37].

11 вересня 1992 р. — у Київський університет ім. Т. Шевченка (КУ) відкрито перший в світі лінгвістичний музей. Засновник і збирач фонду — К. Тищенко.

22-25 вересня 1992 р. — у Львові проведено «Першу міжнародну конференція Проблеми української науково-технічної термінології», що стала регулярною. У вересні 2002 року відбулася сьома конференція.

1993 р. — Наукове товариство ім. Шевченка у Львові почало перевидавати гаслову «Енциклопедію українознавства» (ЕУ-2). Останній 11 том («Доповнення і виправлення») видано 2003 р.

У Києві вийшов друком перший англійсько-український термінологічний словник — «Англо-український математичний словник» Р. Воронки, М. Кратка, Є. Мейнаровича та В. Павленка (близько 10 000 термінів).

Видано четверте, виправлене і доповнене, видання «Українського правопису», головним досягненням якого є виправлення помічених помилок третього видання й оновлення ілюстративного матеріалу. Потребу єдиного українського правопису воно не задовольняє. Голова Орфографічної комісії АН України — В. Русанівський.

1994 р. — Видано «Орфографічний словник української мови» (120 000 слів). Словник є спробою допасувати словника 1975 р. до вимог третього видання правопису.

У Києві перевидано тритомну «Енциклопедію українознавства» (ЕУ-1).

8 червня 1994 р. — Кабінет Міністрів України своєю постановою затвердив склад Національної правописної комісії.

19 липня 1994 р. — інавгураційна промова президента Л. Кучми: «Ближчим часом я маю намір запропонувати зміни до чинного законодавства з метою надання російській мові офіційного статусу при збереженні за українською мовою державного статусу». Це речення спричинило вибухову активізацію сил, що протидіяли запровадженню та виконанню закону «Про мову в Українській РСР», і різкий відкат у вживанні української мови в державних установах та освітніх закладах.

1996 р. — у Києві видано двотомний «Англо-український словник» Миколи Балли (близько 120 000 слів).

28 червня 1996 р. — Верховна Рада України прийняла Конституцію України. Мовну політику держави визначає стаття 10, згідно з якою українська мова в Україні є державною.

осінь 1999 р. — надруковано проект найновішої редакції «Українського правопису», керівник авторського колективу — В. Німчук, наклад — 100 прим.

2000 р. — У Києві видано «Енциклопедію української мови».

Українське біблійне товариство (засновано у червні 1991 р.) видало «Новий Заповіт». Це — частина нового повного перекладу Біблії.

2001 р. — у Києві видано «Великий тлумачний словник сучасної української мови» за ред. В. Бусла (170 000 гасел).

січень — лютий 2001 р. — «Правописне божевілля», масований наступ ЗМІ (переважно російськомовних) проти проекту «Найновішої редакції українського правопису», що його мала розглядати «Національна правописна комісія» на засіданні, призначеному на 14 лютого. Обговорення припинено після того, як президент оголосив річний мораторій на прийняття нового правопису.

24-27 червня 2001 р. — апостольський візит Папи Римського Івана Павла II в Україну. Протягом візиту в літургійних відправах, проповідях, благословеннях та виступах, трансльованих з Києва та Львова у понад 100 країн світу, першоієрарх Католицької церкви звертався до громадян України українською мовою.

19 лютого 2002 р. — Кабінет міністрів України прийняв постанову № 198 «Про українську національну комісію з питань правопису», відповідно до якої зі складу комісії виведено багатьох відомих мовознавців, зокрема більшість авторів «Проекту найновішої редакції» та всіх закордонних членів комісії. Натомість до комісії залучено функціонерів високого рангу (немовознавців) та мовознавців, відомих своїм негативним ставленням до реформи правопису. Постанову не надруковано, інформація про неї є лише на сайті Кабінету міністрів.

2003 р. — видано «Український правопис, проект», керівник авторського колективу — В. Русанівський. Наклад — 75 примірників.

15 лютого 2010 р. — президент України В. Ющенко підписав указ № 161/2010, яким затвердив концепцію державної мовної політики. Своїм указом В. Ющенко доручив Кабінету Міністрів до 15 травня 2010 р. розробити і затвердити державну програму розвитку і функціонування української мови та мов національних меншин на 2011—2015 роки[38]. Крім розробки програми розвитку української мови, доручено також удосконалити законодавство про мови, забезпечити розширення застосування української мови в засобах масової інформації, сфері культури, освіти і науки. Метою Концепції є визначення стратегічних пріоритетів та орієнтирів у подоланні деформацій національного мовно-культурного та мовно-інформаційного простору, забезпеченні мовних прав громадян та єдності України. Згідно з концепцією, пріоритетом державної мовної політики має бути утвердження і розвиток української мови, а також забезпечення її функціонування в усіх сферах суспільного життя. Пріоритетним у реалізації державної мовної політики, зокрема, має бути забезпечення прав громадян на отримання інформації українською мовою, у тому числі через друковані ЗМІ, рекламу, а також на перегляд іноземних фільмів, дубльованих чи озвучених українською мовою. Серед пріоритетів також розвиток українського сегменту інтернету та комп'ютерного забезпечення українською, поліпшення якості українського мовлення на вітчизняному теле-і радіоканалах, створення системи чинного контролю за дотриманням законодавства про мови та механізми його здійснення, розробка механізмів захисту української мови і мов нацменшин від будь-яких проявів публічного приниження чи зневажання[39].

7 вересня 2010 р. — реєстрація головою фракції Партії регіонів у Верховній Раді О. Єфремовим, головою фракції Комуністичної партії України П. Симоненком та членом фракції Блоку Литвина С. Гриневецьким нового законопроекту № 1015-3 «Про мови в Україні», що має на меті підвищити статус російської мови, витіснивши українську з деяких сфер функціонування[40][41][42][43]. За результатами опитувань соціологічної групи «Рейтинг», у вересні 2010 р. 47% громадян України виступають проти надання російській мові статусу державної, 45% підтримують надання такого статусу[44].

Віце-прем'єр-міністр України з питань підготовки «Євро-2012» Б. Колесніков у ході 7-мої «Ялтинської щорічної зустрічі Україна та Світ — переосмислення перспектив» в Ялті[45] заявив, що для популяризації української мови в країні потрібні значні інвестиції, не менше декількох мільярдів доларів: «Потрібно розробити маркетингову програму, щоб зробити українську мову модною і популярною»[46].

11 жовтня 2010 р. — розпорядженням Кабінету Міністрів № 1988 з держбюджету виділено 85,6 млн грн. на програму «Виробництво телерадіопрограм для державних потреб», а саме на створення україномовної версії каналу «Euronews»[47].

18 жовтня 2010 р. — пікетування представниками громадських організацій Верховної Ради та обласних державних адміністрацій по всій Україні з вимогою не приймати законопроект № 1015-3 «Про мови в Україні» під гаслом «Займіться ділом, а не язиком!». Організаторами акції є громадянський рух «Відсіч», громадська кампанія «Новий Громадянин», рух добровольців «Простір свободи», серед учасників акції — письменники брати Віталій і Дмитро Капранови[48][49].

21 жовтня 2010 р. — прокуратура Запорізької області внесла протест на рішення сесії обласної ради від 8 вересня 2010 року про присвоєння російській мові статусу регіональної. Обласній раді запропоновано самостійно відмінити своє рішення.