27. Урок як основна форма організації навчальної діяльності школярів. Сучасні вимоги до уроку.
26.Поняття про організаційні форми навчання , історія їх виникнення і розвитку.
Історія виникнення:
у школах Давнього світу панувала система індивідуального навчання-вчитель навчав кожного учня окремо.
У Середньовічних школах домінувала індивідуально-групова система н.- вчитель займався з групою учнів,проте як і раніше індивідуально.в одній групі збирали учнів різного віку з різним рівнем підготовки,заняття провод. без усталеного розкладу,дітей приймали до школи впродовж року,закінчували навчання в будь-яку пору року.
В епоху Відродження виникає групова форма навчання. Так у 16-17 ст у братських школах України й Білорусії виникла нова форма організації навч занять,яка передбачала певні елементи класно-урочної системи н.(учитель працював фронтально з усім класом за певним розкладом)використовувались такі методи: бесіда, пояснення,с.р,диспут,взаємне навчання.
В 18 ст у Зах Європі,Америці робилися спроби відмовитись від класно-урочної системи,стала розвив. Белл-ланкастерська система(взаємне навчання)- старшу учні які добре навчались були помічниками вчителів і під їх керівництвом навчали решту учнів.
На поч. 20 ст у США, Англії стали впров. Системи індив навчання, серед яких найпош був даль тон план,(від міста Дальтон у США)
Вже у 2 пол 20-х років у дещо зміненому вігляді даль тон- план намагався перенестись до рад. Школи; основні його ідеї було втілено в лабораторно-бригадній організації навчання-замість класів створ лабораторії,учні под. на групи-бригади по 5-7 осіб),вчилися за спец підручниками,виконували складені вчителем денні тижневі, місячні «роб завдання» з кожного навч предмета(ця система знижувала керівну роль вчителя,не заб опанування системат і міцними знаннями)
У сучасній вітчизняній шк. Вик. Класно-урочну систему н.незважаючи на те,що її основні положення були обґрунтовані ще 400 р тому,вона продовжує залишатись основною завдяки своїм перевагам:чіткій організаційній структурі та економічності(недолік:орієнтація на середнього учня).
25. Сутність та специфіка використання окремих методів навчання в сучасній школі(дидактична гра,метод програмованого навчання)
Великі можливості щодо організації творчого розвитку молодших школярів має дидактична гра. Дидактична гра – творчий засіб навчання, виховання і розвитку здібностей, що спрямовані на розвиток спостережливості, уваги, пам'яті, мислення, мовлення, сенсорної орієнтації, кмітливості і винахідливості, а тому їх можна використовувати під час викладання будь-якого предмета у початковій школі. Дидакти високо оцінюють дидактичну гру та її роль в системі навчання: "Дидактичні ігри, ігрові завдання та прийоми дозволяють підвищити сприйнятливість дітей, урізноманітити навчальну діяльність дитини, приносять цікавість, розвивають дитячу творчість Організація і керівництво дидактичними іграми передбачає роботу вчителя щодо підготовки до гри, проведення її, аналізу гри та її результатів. Готуючись до проведення дидактичних ігор, вчитель повинен дібрати її відповідно до програмних вимог виховання і навчання дітей певної вікової групи; визначити оптимальний час її проведення; підготувати необхідний дидактичний матеріал; вивчити й осмислити гру; продумати методи і прийоми керівництва нею; збагатити дітей знаннями й уявленнями, необхідними для розв'язання ігрового завдання. Ознайомленню дітей зі змістом дидактичної гри сприяють демонстрування предметів, ілюстрацій, короткі бесіди, під час яких уточнюються їхні знання й уявлення. Розкриваючи хід і правила гри, вчитель повинен налаштувати дітей на дотримання її правил, спільно з ними з'ясувати найраціональніші способи досягнення передбачуваного результату. Безпосередня його участь залежить від віку, рівня підготовки дітей, складності дидактичного завдання, ігрових правил. При ознайомленні з новою дидактичною грою дітей молодшого шкільного віку вчитель враховує їхній досвід, актуальні для них навчально-виховні завдання. Здебільшого він пояснює кілька суттєвих правил, а решту правил і окремих ігрових дій уточнює під час гри. Аналіз гри передбачає з'ясування ефективності її підготовки і проведення, індивідуальних особливостей дітей, збагачення майбутніх ігрових задумів новим матеріалом. Цілком доречною й ефективною є самостійна участь учнів у дидактичних іграх. Важливо тільки, щоб завдання і правила були доступними для дітей. Спочатку дітей доцільно залучати до простих ігор. Педагог повинен продумано добирати ігри, враховуючи зміст виховної роботи в групі на конкретний період, інтерес дітей до ігор, їхнє особисте прагнення до взаємодії, створювати ігровий настрій, замінювати окремі ігри новими, урізноманітнювати ігрові дії тощо.