Розподіл загальновиробничих витрат

№ п.п.	Показник	Разом	На одиницю потужності	Включення в
				Витрати виробництва	Собівартість реалізації
1	Нормальна потужність, одиниць	1000
2	Загальновиробничі витрати при нормальній потужності: Змінні Постійні	16000 12000 4000	12 4
3	Фактична потужність, одиниць: в першому періоді в другому періоді	1200 800
4	Фактична сума загальновиробничих витрат, з них:	13000
5	Змінні: в першому періоді в другому періоді	13800 9600	(13800/1200) 11,5 12	13800 9600
6	Постійні: в першому періоді в другому періоді з них:	4200 3400	18000	13800
6а	Розподілені: в першому періоді 4*1200=4800>4200 в другому періоді 4*800=3200<3400	4200 3200	3.5 4	4200 3200
6б	Нерозподілені: в першому періоді в другому періоді	- 200			200
	Разом		15/16

Розподіл загальновиробничих витратздійснюється в такому порядку:

1. Групування витрат на постійні і змінні.

2. Вибір бази розподілу загальновиробничих витрат. За базу розподілу можна прийняти зарплату (для підприємств з однаковим рівнем механізації і автоматизації), витрати на переробку, обсяг виготовленої продукції.

3. Визначення нормальної потужності підприємства.

4. Визначення суми постійних і змінних загальновиробничих витрат при нормальній потужності.

5. Розрахунок питомих постійних і змінних загальновиробничих витрат на одиницю потужності при нормальному рівні.

6. Визначення фактичної потужності звітного періоду.

7. Визначення фактичної суми постійних і змінних загальновиробничих витрат звітного періоду.

8. Розрахунок постійних розподілених загальновиробничих витрат.

9. Відображення відповідних витрат на рахунках БО.

В результаті розрахунку може виникнути ситуація:

1. Фактична поужність більша за нормальну. В цьому випадку сума розподілених витрат буде більша за фактичну. Всі загальновиробничі витрати розподіляються і включаються у виробничу собівартість.

2. Фатична потужність дорівнює нормальній. Всі загальновиробничі витрати включаються у виробничу собівартість.

3. Фактична собівартість менша за нормальну. В цьому випадку частина постійних загальновиробничих витрат не підлягаєрозподілу і включається у собівартість реалізації.

До непрямих належать також адміністративні витрати, які обслуговують на рахунку 92.

До складу адміністративних витрат включають:

• Загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення різних зборів, представницькі витрати);

• Витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського апарату;

• Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна аренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

• Винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна);

• Витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс);

• Амортизація нематеріальних активів загальногосподарського призначення;

• Витрати на врегулювання спорів у судових органах;

• Недоїмки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків та зборів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

• Плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банку;

• Інші витрати загальногосподарського призначення.

На відміну від загальновиробничих витрат, адміністративні витрати не включаються до складу виробничої собівартості. Впродовж звітноо періоду вони збираються на рахунку 92, а вкінці періоду списуються на фінансовий результат.

В залежності від переліку рахунків, які використовуються для обліку процесу виробництва продукції, підприємство може обрати одну із таких схем:

1. З використанням рахунків 8-го класу (рис.2*). При використанні цієї схеми всі витрати збираються відповідно до економічних елементів на рахунках 8 класу, а в кінці звітного періоду списуються на фінансовий результат. Витрати за видами діяльності у даному випадку визначаються довідково. Якщо підприємство виготовляє декілька видів продукції, доцільно при такій схемі застосувати рахунок 23. Тоді витрати, зібрані на рахунках 8 класу, списуються таким чином:

• Прямі і загальновиробничі – на рахунок 23.

• Адміністративні – на рахунок 79.

2. З використанням рахунків 9 класу і рахунка 23 (рис.3). Дана схема може використовуватись на будь-якому підприємстві. Прямі витрати на виробництво продукції збираються на рахунку 23, загальновиробничі – на рахунку 91, а в кінці місяця розподіляються за видами пропорційно до певної бази і включаються до виробничої собівартості, тобто списуються на рахунок 23. Адміністративні витрати впродовж поточного періоду збираються на рахунку 92, а в кінці періоду визначається їх загальна сума і списується на фінансовий результат (рахунок 79) без розподілу. Витрати за елементами в даному випадку для заповнення звіту про фінансові результати визначаються довідково.

3. З використанням рахунків 8, 9 класу і рахунку 23 (рис.4). Дана схема може використовуватись на будь-якому підприємстві (рекомендується для великих підприємств). В цьому випадку всі витрати з рахунків обліку активів і зобов’язань враховуються на рахунках 8 класу для накопичення інформації про витрати за економічними елементами і складання звіту про фінансовий результат. Потім здійснюється перегрупування витрат за функціональними ознаками (прямі, загальновиробничі, адміністративні) і списання їх у такому періоді:

• Прямі – на рахунок 23.

• Загальновиробничі – на рахунок 91.

• Адміністративні – на рахунок 92.

Таким чином, рахунки 8 класу є транзитними і призначені тільки для одержання інфо для звіту про фінансові результати. В кінці місяця загальновиробничі витрати розподіляються і включаються у виробничу собівартість (рахунок 23) або собівартість реалізації (на рахунок 90). Адміністративні витрати списуються без розподілу на рахунок 79.

* - дана схема може використовуватисьлише малими підприємствами та неприбутковими організаціями.

Оскільки загальновиробничі витрати включаються у виробничу собівартість в кінці звітного періоду, в момент випуску з виробництва виготовлена продукція відображається за плановою собівартістю: Дт 26…Кт 23.

Фактична собівартість визначається в кінці місяця і співставляється з плановю, в результаті чого виявляється відхилення. Якщо фактична собівартість перевищує планову – виникає перевитрати, якщо фактична собівартість менша за планову – економія.

На суму перевирати здійснюється запис: Дт 26…Кт 23,

А на суму економії: Дт 26…Кт 23.

Таким чином, на рахунку 26 відображається фактична собівартість готової продукції, яка зберігаться на складі.