2. Знос основних виробничих фондів

Основні фонди, що знаходяться довгий час у процесі виробництва піддаються фізичному (матеріальному) та моральному зносу.

Фізичний знос фондів – втрата ними своїх первинних техніко-експлуатаційних характеристик (споживаної вартості) внаслідок їх використання у виробничому процесі чи бездіяльності.

На швидкість та розмір фізичного зносу впливають:

1. якість фондів (довговічність, надійність, гарантійний строк служби);

2. рівень екстенсивного (довготривалого) та інтенсивного (посиленого) використання;

3. особливості технологічний процесів;

4. якість обслуговування, у тому числі ремонту;

5. рівень кваліфікації робітників та інші організаційно-технологічні чинники.

Ступінь фізичного зносу можна визначити двома способами:

1. по строку служби об’єкта:

З_ф1=С_ф/С_н·(100-В_л),

де З_ф1 – фізичний знос за першою стадією по строку служби,

С_ф – строк служби фактичний,

С_н – строк служби нормативний,

В_л – ліквідаційна вартість, відсоток від балансової вартості фондів (первинної чи ліквідаційної)

б) за даними обстеження технічного стану об'єкту:

З_ф2= (Σ В_іе·З_іє)/В_б

Вартість і-го конструктивного елементу даного виду знаряддя праці у гривнях помножити на знос і-го конструктивного елементу у %. У знаменнику – балансова вартість у гривнях всього об’єкту.

Моральний знос фондів – їх знецінення до досягнення фізичного зносу під впливом НТП. В залежності від причин виникнення, виділяють 2 форми морального зносу:

1. часткове знецінення об’єктів внаслідок здешевлення їх відновлення під впливом росту продуктивності праці:

З_м1=1-(В_в/В_п),

де В_в – відновлена вартість,

В_п – первинна вартість.

2. часткова чи повна правка первинної цінності, економічної ефективності використання старих об’єктів внаслідок створення нових знарядь, більш ефективних в результаті росту потужності об’єкту. Внаслідок цього виникає необхідність заміни технічно застарілих засобів праці до завершення їх фізичного строку служби.

Коефіцієнт морального зносу визначається за формулою:

З_м2=1-(П_с/П_н),

де П_с – продуктивність, потужність старого обладнання,

П_н – продуктивність, потужність нового обладнання.

3. сумарний моральний знос:

З_м=[1-(В_в·П_с)]/(В_п·П_н)

2. Амортизація фондів

Амортизація фондів – це процес поступового переносу трудом працівників вартості фондів по мірі зносу засобів праці з метою відшкодування вартості фондів при виробництві хімічної продукції (ХП). Тобто погашення вартості придбаних фондів. По досягненні певного часу вартість придбання основних фондів повертається підприємству у грошові формі повністю.

Для відшкодування зношеної частини основних фондів підприємство здійснює амортизаційні відрахування відповідно до

розмірів зносу. Ці відрахування поступово включаються у собівартість ХП, після реалізації яких поступово накопичується у вигляді амортизаційного фонду, який призначений для відновлення основних фондів.

Амортизаційні відрахування здійснюються за встановленими нормами амортизації, які передбачають собою річний розмір амортизаційних відрахувань у % до балансової вартості основних фондів і встановлюється для повного відновлення (реновації) основних фондів та на капітальний ремонт і модернізацію за формулами:

Н_р=(В_б-В_л)/(В_б·С),

де Н_р - норма амортизації на відновлення,

С – нормативний строк служби об’єкта,

В_б, В_л - вартість балансова і ліквідаційна.

Н_к=(В_к+В_м)/(В_б·С_п) 100%,

де Н_к – норма амортизації на капітальний ремонт,

В_к, В_м – вартість капітального ремонту, модернізації.

Н=Н_р+Н_к [%] – це загальна сума норми амортизації.

Амортизаційні відрахування на капітальний ремонт підприємством також використовується на придбання деталей (вузлі, агрегатів), заміни зношених частин. Якщо економічно доцільно, то підприємство може замість капітального ремонту придбати нове обладнання за рахунок амортизаційних відрахувань на капітальний ремонт. Основним методом нарахування амортизації є рівномірний чи пропорційний метод, згідно за ким вартість фондів розподіляється рівномірними частинами на весь нормативний строк служби об’єкту. Але підприємство має право використовувати і інші методи – нерівномірного розподілу амортизаційних відрахувань.

Найбільш високі рівні амортизації на реновацію, встановлюються на обладнання, що швидко зношуються (наприклад, перфоратори) і становий ≈ 50%. Найнижчі норми для споруд вікової міцності ≈ 1%.

Погашення вартості обладнання не зупиняється під час знаходження його у поточному ремонті, при монтажі, демонтажі, під час простою та при перевозці з одного місця роботи на інше. Також не враховується сезонність роботи.

На обладнання ті транспорт, що знаходиться в резерві амортизації, нараховується амортизація на реновацію. Амортизація не відшкодовує зруйнування чи втрачені фонди в результаті стихійних лих. Ці втрати записуються у збитки.

Отже, правила нарахування амортизації прогресивно впливають на використання основних фондів, оскільки стимулюють своєчасне проведення ремонтів і максимальне зменшення зносу. Збереження та відновлення фондів забезпечується застосуванням системи планово – попереджувального ремонту, яка складається з профілактичного обслуговування, передбачає систематичний нагляд і догляд за обладнанням між плановими ремонтам, незалежно від технічного стану. технічний догляд проводиться кожну зміну.