2.3. Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту

Ефективність управління фінансовою діяльністю підприємства значною мірою залежить від якості його інформаційного забезпечення. Вичерпна, достовірна, своєчасна і зрозуміла інформація є запорукою прийняття оптимальних фінансових рішень, спрямованих на зменшення витрат фінансових ресурсів, зростання прибутку і ринкової вартості підприємства.

Інформаційна база фінансового менеджменту формується за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел.

До зовнішніх джерел інформації відносять:

• показники, що характеризують макроекономічний розвиток країни і розвиток галузі, в якій працює підприємство;

• показники, що характеризують кон'юнктуру фондового і грошового ринків;

53

Розділ 2

• показники, що характеризують діяльність контрагентів (банків, страхових компаній, постачальників і покупців продукції) і конкурентів.

За рахунок внутрішніх джерел інформації формуються дві основні групи показників:

1. Показники фінансового обліку підприємства. Складають основу інформаційної бази фінансового менеджменту, на підставі якої здійснюється аналіз, прогнозування, планування і прийнят тя оперативних рішень з усіх напрямків фінансової діяльності.

До цієї групи показників відносять показники існуючих форм звітності:

• балансу підприємства (форма 1);

• звіту про фінансові результати (форма 2);

• звіту про рух грошових коштів (форма 3);

• звіту про власний капітал (форма 4);

• примітки до фінансової звітності.

2. Показники управлінського обліку є комерційною таємни цею підприємства і використовуються фінансовими менеджера ми для контролю поточної фінансової діяльності та оцінюваня її ефективності, формування фінансової стратегії і політики з окре мих аспектів фінансового розвитку підприємства.

У процесі організації управлінського обліку згідно з міжнародними стандартами формуються блоки показників окремих видатків і фінансових результатів у розрізі:

• сфер діяльності;

• видів продукції;

• регіонів діяльності;

• окремих структурних одиниць і підрозділів підприємства.

Користувачами фінансової звітності підприємства є юридичні та фізичні особи, що потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень. Користувачів звітності можна розділити на внутрішніх і зовнішніх, безпосередньо й опосередковано зацікавлених у результатах фінансово-господарської діяльності підприємств. Класифікацію користувачів фінансової звітності за цими ознаками наведено на рис 2.4.

54

Система забезпечення фінансового менеджменту

Рис. 2.4. Класифікація користувачів фінансової звітності підприємства

Як видно з представленої схеми, до основних користувачів фінансової звітності підприємства належать:

1. Адміністрація підприємства, що потребує інформації для визначення потреби у фінансових ресурсах та оцінювання ефективності прийнятих управлінських рішень.

2. Кредитори, які надають підприємству тимчасову позику і зацікавлені у фінансовій звітності для обґрунтування доцільності надання або подовження кредиту, визначення схеми його повер-

55

Розділ 2

нення, встановлення розміру процентів залежно від кредитного ризику.

3. Засновники та інвестори, що вкладають у підприємство капітал з певним ризиком з метою отримати прибуток у майбутньому. Інвесторам потрібна фінансова звітність для обґрунтування управлінських рішень про доцільність вкладення грошей в цінні папери підприємства. Крім того, інформація про фінансовий стан цікавить власників засобів підприємства, яким необхідно визначити, збільшилася чи зменшилася частка їхнього власного капіталу.

4. Постачальники зацікавлені у фінансовій звітності, щоб визначити, наскільки вчасно буде погашена заборгованість підприємства перед ними. Чим більше постачальник залежить від підприємства як клієнта, тим уважніше він стежитиме за його фінансовими результатами для того, щоб оцінити ступінь надійності збуту своєї продукції.

5. Покупці, що залежать від підприємства як постачальника необхідних їм товарів та послуг, і зацікавлені у стабільності поставок. Чим більша залежність клієнтів від постачальника, тим більше вони зацікавлені в його фінансовій звітності для прогнозування динаміки цін та фінансової стабільності.

6. Податкові органи потребують фінансової звітності для контролю за правильністю нарахування податків та інших обов'язкових платежів, своєчасністю їх справляння.

7. Працівники підприємства та їх профспілки зацікавлені в отриманні вичерпної фінансової інформації про стабільність і прибутковість діяльності підприємства-роботодавця та його здатність своєчасно виплачувати заробітну плату і забезпечувати працевлаштування у майбутньому.

8. Преса та населення регіону, в якому діє підприємство, зацікавлені в отриманні достовірної інформації про його фінансовий стан і тенденції його зміни, оскільки від цього залежать:

• зайнятість в регіоні;

• орієнтація на місцевих постачальників; —'користування послугами місцевих банків;

• вкладення коштів у соціально-економічний розвиток регіону.

Крім того, опосередковано зацікавлені у результатах фінансової діяльності підприємств біржі цінних паперів, консультанти, експерти, юристи і та ін.

56

Система забезпечення фінансового менеджменту

Незалежно від групи, до якої належать користувачі фінансової інформації, всі вони зацікавленні в її повноті, правдивості, неупередженості та своєчасності надання. Для того щоб відповідати цим вимогам користувачів, наведена у фінансовій звітності інформація має:

• бути дохідливою і однозначно тлумачитися користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації;

• містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу оцінити минулі, нинішні та майбутні події, підтвердити та скорегувати їхні дані у минулому;

• бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів цієї звітності.

Саме такі засади формування фінансової звітності покладено в основу національної системи бухгалтерського обліку згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99. Головною метою введення національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (скорочено П(С)БО) є узгодження системи фінансового обліку в Україні з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (МСБО), розробленими Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Приєднання нашої країни до міжнародної системи бухгалтерського обліку не є самоціллю. Однак світовий досвід свідчить, що викладені в міжнародних стандартах принципи, з одного боку, найбільшою мірою відповідають інтересам потенційних користувачів фінансової інформації, а з іншого — дають змогу уніфікувати фінансову звітність і зробити її зручною в користуванні.

Слід зазначити, що застосування нових принципів бухгалтерського обліку значно розширює функціональні можливості фінансових менеджерів та підвищує їхню роль в управлінні фінансовими процесами підприємств.

Важливою перевагою нових засад інформаційного забезпечення фінансового менеджменту є контроль показників фінансової звітності підсистемного управлінського обліку та контролю, що

57

Розділ 2

гарантує систематичний та повний облік активів, зобов'язань та капіталу підприємств. У результаті забезпечується більш достовірна оцінка ринкової вартості підприємства і відповідно підвищується його рейтинг на ринку капіталу, зростає курс випущених ним в обіг цінних паперів.

У поєднанні з ефективним внутрішнім контролем нова система фінансової звітності має працювати на підвищення рівня рентабельності господарських операцій і створювати передумови для широкомасштабного застосування методів і важелів фінансового менеджменту.

До основних переваг нової системи інформаційного забезпечення управлінських рішень слід віднести:

• підвищення якості представленої у формах звітності фінансової інформації, забезпечення її реальності і більшої придатності для економічного обґрунтування рішень і попередження ризику у виробничо-господарській та фінансовій діяльності підприємства;

• можливість самостійного вибору облікової політики підприємства і представлення інформації у найбільш зручному для користувачів вигляді;

• адаптацію системи звітності України до міжнародних стандартів, створення передумов для інтеграції України в систему міжнародного розподілу праці;

• можливість представлення інформації про результати фінансово-господарської діяльності підприємств та напрями їх розвитку не тільки національним, а й іноземним інвесторам з метою залучення додаткових інвестицій.

ч

Належна організація фінансового та управлінського обліку відповідно до міжнародних стандартів дає змогу здійснювати ефективний моніторинг фінансової діяльності підприємства. Взагалі, моніторинг фінансової діяльності підприємства полягає у забезпеченні постійного контролю за найважливішими поточними результатами цієї діяльності в умовах зміни ринкової кон'юнктури.

• Основна мета розробки системи моніторингу фінансової діяльності підприємства полягає у своєчасному виявленні відхилень фактичних результатів від заплано-

58

Система забезпечення фінансового менеджменту

ваних, встановленні причин та розробці пропозицій щодо нормалізації фінансової діяльності підприємства і підвищення її ефективності.

• Посилення контрольної функції фінансового менеджменту на стадії оперативного управління поточними господарськими операціями сприятиме підвищенню ефективності фінансової діяльності та вчасному запобіганню небажаним сценаріям розвитку економічних процесів на підприємстві.

У систематизованому вигляді етапи побудови системи моніторингу фінансової діяльності підприємства показано на рис. 2.5.

2.4. Організація внутрішнього фінансового контролю на підприємстві

Внутрішній фінансовий контроль організовується самим підприємством з метою перевірки рівня виконання управлінських рішень у сфері управління його фінансами. Комплексна система внутрішнього фінансового контролю за діяльністю фірми в країнах з ринковою економікою дістала назву фінансового контро-лінгу. Його впровадження є досить актуальним і для вітчизняних підприємств.

Фінансовий контролінг можна визначити як саморегулівну систему методів і інструментів, спрямовану на функціональну підтримку фінансового менеджменту на підприємстві шляхом концентрації контролюючих дій за основними напрямками управління його фінансами, виявлення відхилень фактичних значень контрольних показників від нормативних (планових) і вжиття оперативних заходів для нормалізації процесу управління фінансами.

Таким чином, фінансовий контролінг є невід'ємною підсистемою фінансового менеджменту. Його основні функції відображено на рис. 2.6.

Побудова фінансового контролінгу здійснюється на таких принципах:

59

Розділ 2

Рис. 2.5. Послідовність розробки системи фінансового моніторингу

Система забезпечення фінансового менеджменту

Рис. 2.6. Основні функції фінансового контролінгу

• узгодженість цілей і завдань фінансового контролінгу із фінансовою стратегією підприємства;

• орієнтованість системи фінансового контролінгу на майбутній розвиток підприємства в конкурентному середовищі;

• необхідність координації окремих параметрів фінансової діяльності підприємствам його функціональних систем;

• відповідність методів фінансового контролінгу специфіці методів фінансового аналізу і фінансового планування, орієнтація на кількісні показники;

• гнучкість побудови системи фінансового контролінгу;

• підвищення ефективності функціонування системи раннього попередження та реагування з метою уникнення небажаних явищ в розвитку підприємства.

На рис. 2.7 наведено основні методи фінансового контролінгу, а в табл. 2.2 розкрито основний зміст окремих специфічних методів, їх використання дасть можливість фінансовим менеджерам вчасно виявити та ліквідувати "вузькі місця" на підприємстві,

61

Розділ 2

оперативно реагувати на появу нових шансів і можливостей розвитку, забезпечити постійний аналіз та контроль ризиків у фінансово-господарській діяльності.

Впровадження системи фінансового контролінгу на підприємстві дає змогу значно підвищити ефективність його фінансового менеджменту.

62

Рис. 2.7. Основні методи фінансового контролінгу

Система забезпечення фінансового менеджменту

Таблиця 2.2. Зміст основних специфічних методів фінансового контролінгу

Назва методу	Зміст методу фінансового контролінгу
Бенчмаркінг	Безперервний процес порівняння фінансових параметрів досліджуваного підприємства (структурного підрозділу) з аналогічними параметрами інших підприємств чи структурних підрозділів
Вартісний аналіз	Дослідження функціональних та вартісних параметрів продукції та виробничих процесів з метою виявлення резервів зменшення її собівартості
Факторний аналіз відхилень	Визначення та оцінювання основних причин відхилень фактичних показників витрат від нормативних (планових)
Аналіз точки беззбитковості	Визначення мінімального обсягу реалізації продукції, який забезпечує беззбиткову діяльність підприємства в короткостроковому періоді
Портфельний аналіз	Оцінювання оптимальності інвестиційного портфеля або портфеля продукції з погляду комбінації ризику та прибутку
Опитування (анкетування)	Опитування працівників усіх структурних підрозділів та керівництва підприємства з метою виявлення причин небажаних відхилень та пошуку шляхів удосконалення фінансової діяльності
СОФТ-аналіз	Виявлення та оцінювання сильних і слабких сторін фінансової діяльності підприємства, аналіз наявних шансів і ризиків
АВС-аналіз	Виявлення та оцінка кількісних значень небагатьох величин, частка яких у загальній сукупності вартісних показників найбільша, з метою пошуку резервів зниження собівартості за окремими центрами витрат, інвестиційних проектів чи видів продукції
Нуль-базис бю-джетування	Аналіз усіх статей витрат і визначення резервів їх економії, визначення оптимального рівня валових витрат підприємства, а також пріоритетних напрямів використання обмежених фінансових ресурсів

Розділ 2

2.5. Вплив облікової політики

на результати управлінських рішень

Управління фінансовою діяльністю підприємства базується на використанні різноманітних методів і прийомів обґрунтування фінансових рішень.

Важливою методологічною основою фінансового менеджменту є його облікова політика, тобто сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються у процесі складання фінансової звітності. Облікова політика суттєво впливає на фінансові результати діяльності підприємства, і чим менше зарегламентована діяльність його облікових служб у виборі методів бухгалтерського обліку, тим більше можливостей у фінансових менеджерів для маневру під час розробки фінансових рішень.

Принципове значення в обґрунтуванні фінансових рішень мають методи оцінки активів, списання матеріальних ресурсів на собівартість виготовленої продукції, розподілу накладних постійних витрат на продукцію, нарахування амортизації та ін.

Так, згідно із принципом визначення затрат для постановки активів на облік, як правило, використовується метод фактич них затрат (придбання за початковою вартістю). В подальшому під час переоцінки вартості активів можна використовувати інші методи:

• метод поточної або остаточної вартості. Передбачає переоцінку вартості активів з урахуванням фактичного рівня і ступеня зносу;

• метод чистої (ринкової) вартості реалізації. Базується на оцінюванні реальної виручки від реалізації активів у поточний момент;

• метод затрат на заміну. Базується на оцінюванні витрат на придбання (або будівництво) аналогічних активів за поточними ринковими цінами;

• метод ліквідаційної вартості. Використовується для оцінювання потенційної виручки від розпродажу активів збанкрутілого підприємства.

64

Система забезпечення фінансового менеджменту

У випадку, коли активи надійшли на підприємство як частина пайового внеску, вони можуть оцінюватися методом ринкової вартості або методом визначення дисконтованого потенційного доходу від використання активів.

У разі придбання активів у кредит допускається їх оцінювання методом ринкової вартості або методом визначення теперішньої вартості майбутніх виплат та погашення боргових зобов'язань, пов'язаних із купівлею активів.

Механізм застосування перелічених методів більш детально розглянуто у розділі 7.

Довгострокові фінансові інвестиції підприємства можуть оцінюватися двома методами:

• методом участі у капіталі, якщо певне підприємство є асо-ційовим підприємством для емітента;

• методом нижчої з двох оцінок (собівартість придбання або ринкова вартість).

Розглянемо механізм застосування цих методів обліку та їх вплив на результати фінансової діяльності на конкретному прикладі.

Приклад

ВАТ "Деснянські зорі" придбало 2 січня пакет з 10000 акцій ВАТ "Аріадна" на суму 54 тис. грн. За результатами звітного року ВАТ "Аріадна" отримало Чистий прибуток у розмірі 84 тис. грн, з них 64 тис. грн виділено для виплати дивідендів. Ринкова ціна придбаного пакету акцій на кінець року становила 52 тис. грн.

Яким чином це інвестиційне рішення вплине на величину довгострокових фінансових інвестицій у балансі ВАТ "Деснянські зорі" станом на ЗІ грудня, якщо:

а) ВАТ "Деснянські зорі" є асоційованим підприємством для ВАТ "Аріадна", володіє ЗО відсотковим пакетом його акцій і для обліку фінансових інвестицій використовує метод участі у ка піталі;

б) ВАТ "Деснянські зорі" не має суттєвого впливу на ВАТ "Аріадна" і для обліку ринкових акцій використовує нижчу з оцінок (собівартість придбання або ринкова вартість).

5 — 5-1329 65

Розділ 2

Вирішення:

а) Згідно з П(С)БО № 12 фінансові інвестиції за методом участі в капіталі на дату балансу відображаються за вар тістю, яка визначається з урахуванням усіх змін у власному капіталі об'єкта інвестування, тобто збільшується (зменшу ється) на суму, що є часткою інвестора в чистому прибутку (збитку) об'єкта інвестування за звітний період, і водночас зменшується на суму отриманих дивідендів від об'єкта інве стування. У нашому випадку балансова вартість довгостроко вих інвестицій в асоційоване підприємство на 31 грудня дорівню ватиме:

54 + (84 • 0,30) - (64 • 0,30) - 60 тис. грн. Дохід від участі у капіталі становить: 64 • 0,30 = 19,2 тис. грн.

б) За методом найнижчої з оцінок у балансі ВАТ "Деснянські зорі" станом на 31 грудня ці інвестиції будуть відображені у сумі 52 тис. грн, що є їхньою справедливою вартістю.

Значний вплив на фінансову звітність справляють методи списання використаних матеріалів на собівартість виготовленої продукції. Для цього можуть використовуватися три основні способи:

• метод середньозваженої ціни — списання матеріалів за середньою собівартістю;

• метод "ФІФО" — списання товарно-матеріальних цінностей за собівартістю найперших із закуплених партій сировини;

• метод "ЛІФО" — списання запасів за собівартістю останніх з придбаних партій сировини.

При використанні методу "ЛІФО" завищується собівартість продукції, занижуються залишки матеріалів у балансі й відповідно занижується прибуток. І навпаки, при методі "ФІФО" за рахунок зниження собівартості й завищення залишків матеріалів прибуток завищується.

66

Система забезпечення фінансового менеджменту

У практиці світового фінансового менеджменту, як правило, розмежовується сфера застосування згаданих методів. Так, метод "ЛІФО" застосовується в управлінському обліку для внутрішнього фінансового аналізу, планування і прогнозування. Цей метод допомагає визначати реальну ціну продукції і дає змогу виробникам краще адаптуватись до інфляції. Метод "ФІФО" використовується у фінансовому обліку для зовнішньої фінансової звітності, у тому числі при визначенні розміру оподаткованого прибутку.

Слід зауважити, що в країнах з ринковою економікою метод "ЛІФО", незважаючи на податкові переваги в умовах інфляції, не отримав широкого поширення у зовнішній фінансовій звітності, оскільки його застосування призводить до зменшення чистого прибутку в розрахунку на одну акцію, тобто до зниження ринкової вартості цінних паперів підприємства і зменшення інвестиційної привабливості підприємства.

Вплив перелічених методів обліку запасів на собівартість виготовленої підприємством продукції на конкретному прикладі розглянуто в розділі 5.

У процесі обґрунтування фінансових рішень слід враховувати діючий на підприємстві порядок розподілу загальних або накладних постійних витрат. До основних методів розподілу накладних постійних витрат на продукцію відносять такі:

• повний розподіл накладних постійних витрат на всю продукцію пропорційно прямій заробітній платі, вартості всіх прямих витрат, розміру виручки від реалізації або іншим способом;

• розподіл накладних постійних витрат лише на рентабельні види продукції;

• включення до собівартості продукції лише змінних витрат і відшкодування накладних постійних витрат за рахунок прибутку.

Діючий порядок розподілу загальних витрат визначає цінову політику підприємства і складає його комерційну таємницю.

5*

67

Розділ 2