- •Юний друже!
- •Розділ 1. Методика виконання науково-дослідницької роботи
- •1.1. Поняття про методологію досліджень, види та функції науково-методичного дослідження.
- •1. 2. Основні етапи виконання наукової роботи.
- •Підготовчий етап роботи над дослідженням Вибір теми роботи
- •Визначення мети, завдань, предмета, об’єкта дослідження.
- •Складання плану наукової роботи.
- •1.2.2. Робота над змістом наукової роботи.
- •1.2.3. Заключний етап
- •Розділ 2. Методичні вказівки щодо оформлення науково-дослідницьКої роБоТи учнів-слухачів ман
- •2.1. Загальні вимоги щодо оформлення наукової роботи
- •2.2. Нумерація
- •2.3. Ілюстрації
- •2.4. Таблиці
- •Приклад побудови таблиці
- •2.5. Формули
- •2.6. Правила цитування та посилання на використані джерела
- •2.7. Оформлення списку використаних джерел
- •2.8. Вимоги до оформлення додатків.
- •Розділ 3. Підготовка до захисту наукової роботи
- •3.1. Як писати тези?
- •3.2.Культура публічного виступу.
- •3.2.1. Підготовка до виступу.
- •3.2.2. Принципи публічного виступу.
- •3.2.3. Рухи, поза, жести й міміка. Інтонація.
- •3.2.4. Власне виступ.
- •Розділ 4. Умови проведення всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-слухачів ман
- •4.1. Основні положення конкурсу.
- •4.1.1. Програма конкурсу.
- •Програмою іі етапу конкурсу передбачено:
- •4.1.2. Учасники іі етапу конкурсу.
- •4.1.3. Документація II етапу конкурсу.
- •4.1.4. Умови визначення результатів конкурсу.
- •Захист науково-дослідницьких робіт.
- •4.1.5. Визначення переможців і нагородження учасників.
- •4.2. Правила написання, оформлення і представлення роботи на конкурсі.
- •Додатки
- •Тест для визначення нереалізованого інтелектуального потенціалу учнів
- •Диференціально-діагностичний опитувальник (ддо)
- •Орієнтовні теми наукових робіт з археології
- •Орієнтовні теми наукових робіт з біології
- •Орієнтовні теми наукових робіт з географії
- •Орієнтовні теми наукових робіт з екології
- •Орієнтовні теми наукових робіт з економіки
- •Орієнтовні теми наукових робіт з економіки
- •Орієнтовні теми наукових робіт з історії
- •Орієнтовні теми наукових робіт з менеджменту
- •Орієнтовні теми наукових робіт з програмування
- •Орієнтовні теми наукових робіт з мистецтвознавства
- •Орієнтовні теми наукових робіт з української літератури
- •Орієнтовні теми наукових робіт з української мови
- •Орієнтовні теми наукових робіт з фізики
- •Орієнтовні теми наукових робіт з хімії
- •Тест-методи визначення концентрації нітрит-іонів у природних водах Кіровограда
- •Кіровоград - 2012
- •25006, М. Кіровоград, вул. Леніна, 7
2.5. Формули
Формули в науковій роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).При використанні формул необхідно дотримуватися певних правил.
Найбільші, а також довгі й громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі й нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова „де” без двокрапки.
Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище й нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=), або після знаків плюс (+), мінус (-), множення.
Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.
Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формулу взято в рамку, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.
2.6. Правила цитування та посилання на використані джерела
При написанні наукової роботи учень повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена наукова робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал не включений до останнього видання.
Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в науковій роботі.
Посилання в тексті наукової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, „... у працях [1 – 7]…”
Посилання на формули наукової роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад „…у формулі (2.1)”.
На всі таблиці наукової роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово “таблиця” в тексті пишуть скорочено наприклад: “…у табл. 1.2”.
У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово „дивись”, наприклад: „див. табл. 1.3”.
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.
Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. В цих випадках використовується вираз „так званий”;
б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться в будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;
г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;
д) якщо необхідно виявити ставлення автора наукової праці до окремих слів або думок із цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.
