2. Методи збору соціологічної інформації.

Опитування — метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередковано (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога респондента шляхом реєстрації відповідей респондентів на сформульовані запитання. За допомогою опитування можна одержати інформацію, яка не завжди відображена в документальних джерел чи доступна прямому спостереженню. До опитування вдаються, коли необхідним, а часто і єдиним, джерелом інформації є людина безпосередній учасник, представник, носій досліджуваних явища процесу. На користь цьому методу служить і його універсальність оскільки під час опитування реєструють мотиви діяльності індивідів результати цієї діяльності. Інформація, одержана від респондентів з допомогою опитування, відображає реальність тільки в тому аспекті в якому вона існує в свідомості опитуваних. Тому завжди слід враховувати можливе спотворення інформації при застосуванні опитування, що пов'язано з особливостями процесу відображення різних аспектів соціальної практики у свідомості людей.

Ступінь незалежності інформації від впливу випадкових чинників, тобто її стійкість, називається надійністю інформації. Вона залежить від здатності суб'єкта давати одні й ті ж відповіді на одні й ті самі запитання, визначається незмінністю цих запитань і варіантів відповідей на них для всієї обраної сукупності респондентів або кожної з її груп.

Для одержання достовірної інформації необхідно, щоб опитуваний:

1. сприйняв потрібну інформацію;

2. правильно зрозумів її;

3. зміг згадати, за необхідності, події минулого;

4. обрав достеменну відповідь на поставлене запитання; зміг адекватно висловитися. Якість первинної соціологічної інформації значною мірою . залежить від вимірювального

інструменту — соціологічного питальника (бланк інтерв'ю, анкета). Критеріями їх оцінки є стійкість і обґрунтованість.

Стійкість інструменту вимірювання — ступінь відтворення результатів вимірювання за повторного використання цього інструменту на одній і тій самій групі і за тих самих умов.

Обгрунтованість інструменту вимірювання — ступінь відповідності зареєстрованих у процесі вимірювання характеристик і характеристик, які планувалося виміряти.

Кожне опитування починається з:

• фази адаптації, під час якої у респондента створюють мотивацію до відповіді на запитання і готують його до дослідження. Основне завдання — встановити контакт з респондентом, "зав'язати розмову";

• фази збору основної інформації, необхідної для вирішення сформульованих завдань, коли використовують функціонально-психологічні питання, що несуть смислові навантаження, становлять певний інтерес, знімають втому і підвищують мотивацію опитуваних;

• фази завершення опитування, де вміщують функціонально-психологічні «легкі» запитання, які знімають напруження у респондента і дають змогу йому виявити свої почуття.

Опитування класифікують за різними критеріями. За характером взаємозв'язків соціолога і респондента їх поділяють на заочні (анкетні) та очні (інтерв'ю), кожен з яких має свої різновиди; за ступенем формалізації - стандартизовані і не стандартизовані (вільні); за частотою проведення — одноразові й багаторазові; за охопленням об'єкта — суцільні й вибіркові. Специфічними видами є опитування експертів, соціометрія.

Одним з найпоширеніших видів опитування є анкетування, яке передбачає самостійне заповнення анкети респондентом. Використовуючи роздаткову, поштову чи надруковану у пресі анкету, дослідник з мінімальною технічною допомогою за короткий час може зібрати первинну інформацію від сотень респондентів. Забезпечуючи повну анонімність, метод анкетування дає змогу ефективніше досліджувати морально-етичні проблеми.

Анкета — тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов'язаних між собою за встановленими правилами.

Розрізняють такі види анкетування: індивідуальне, групове, поштове, пресове (у ЗМІ), експертне.

Основні етапи анкетування:

• підготовчий (розробка програми опитування, складання і тиражування анкет);

• оперативний (безпосереднє анкетування респондентів);

- підсумковий (обробка і аналіз анкетування).

У практиці соціологічних опитувань рідше, ніж анкетування використовують метод інтерв'ю, що зумовлено дефіцитом спеціально підготовлених інтерв'юерів.

Соціологічне інтерв'ю — метод збору соціальної інформації, що ґрунтується на вербальній соціально-психологічній взаємодії між інтерв'юером і респондентом з метою одержання даних, які цікавлять дослідника.

Якість одержаної під час інтерв'ю інформації залежить від особливостей основних компонентів процесу спілкування: питальника, інтерв'юера, респондента, обставин інтерв'ю. За технікою проведення розрізняють: —

• вільне інтерв'ю (тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації запитань);

• формалізоване (стандартизоване) інтерв'ю (спілкування інтерв'юера респондента регламентовано детально розробленим питальником та інструкцією інтерв'юера, який зобов'язаний точно дотримуватись

сформульованих запитань та їх послідовності);

- напівстандартизоване інтерв'ю, яке поєднує в собі особливості двох попередніх видів. Метод інтерв'ю дає змогу одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення

респондентів. Суттєвою його особливістю є здебільшого зацікавленість респондента опитуванням, яка забезпечується особистим контактом учасників інтерв'ю. Однак організація і проведення інтерв'ю наштовхуються на певні труднощі, пов'язані з пошуком психологічного контакту з респондентом; значними матеріальними й часовими затратами; трудомісткістю підготовки інтерв'юерів; забезпеченням анонімності інтерв'ю.

Метод експертних оцінок дозволяє одержати інформацію від компетентних осіб — експертів, які мають глибокі знання про предмет чи об'єкт дослідження. До основних функцій методу експертної оцінки в соціологічному дослідженні належать:

• прогноз тенденцій розвитку різних явищ і процесів соціальної дійсності;

• оцінка рівня достовірності даних, одержаних з допомогою масових опитувань;

- атестація колективу (його членів) за рівнем професіоналізму, трудової активності тощо. Основний інструментарій експертних опитувань (анкета, бланк - інтерв'ю) розроблений за

спеціальною програмою. На відміну від масового опитування, програма опитування експертів не так деталізована і має переважно концептуальний характер. Останнім часом використовують і такий різновид методу експертної оцінки, як атестація, коли експертами є керівники закладу, колективу чи спеціальна атестаційна комісія. Структура атестацій ного листа, який заповнюють експерти колективно, зумовлена системою показників, за якими оцінюють члена колективу чи колектив загалом.

Метод експертної оцінки поширений у розвідувальних і проблемних дослідженнях для одержання попередніх відомостей про об'єкт, предмет аналізу, для уточнення гіпотез і завдань основного дослідження, для визначення умов експерименту, а також при оцінюванні його ефективності.

Соціометричний метод опитування — один з різновидів опитування, який використовують для вивчення внутріколективних зв'язків з'ясуванням стосунків між членами колективу. Його застосовують для дослідження міжособистісних і між групових стосунків з метою їх поліпшення. Він дає змогу соціологові вивчити склад малих соціальних груп, особливо у розрізі неофіційних стосунків, одержуючи соціологічну інформацію, яку іншим шляхом здобути майже неможливо.

Термін "соціометрія" (лат. societas — спільність, суспільство і metria — вимірювання) означає вимірювання міжособистісних взаємин у групі. У суспільних науках його почали використовувати наприкінці XIX ст. у зв'язку зі спробами застосування при вивченні соціальних явищ математичних методів. Основна заслуга у створенні методології соціометричних досліджень, сукупності вимірювальних процедур і математичних методів обробки первинної інформації належить американському соціопсихологу Джекову Морено (1892-1974).

У процедурному аспекті соціометрія є поєднанням методики опитування та алгоритмів для спеціального математичного обчислення первинних вимірювань. Взаємини між членами колективу з'ясовують на основі таких процедур:

• вибір (виражене бажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом);

• відхилення - негативний вибір (небажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом);

• нехтування (залишення одним індивідом іншого поза власною увагою).

Результати опитування заносять у соціоматрицю, яка компактно подає первинну інформацію і спрощує математичне опрацювання зібраних даних.

Соціоматриця - таблиця, в якій у рядках розміщують відповіді кожного з членів групи. Приклад соціоматриці:

№ п/п	Хто обирає		Кого обирають				(Кількість обраних)
		1	2	3	4	5	+	-	всього
1	Іваненко	X	-	+		-	2	2	4
2	Петров	0	X	0	+	+	2	0	2
3	Сидоренко	+	-	X	0	+	2	1	3
4	Михайлов	0	-	+	X	0	1	1	2
5	Бабич	+	+	+	0	X	3	0	3
Кількість +		2	1	3	2	2	10
обрань -		0	3	0	0	1		4
	Всього	2	4	3	2	3			14

Однак жоден з методів опитування не можна вважати універсальним. Перед вибором їх передусім з'ясовують, який метод найкраще відповідає програмним цілям дослідження.