Омпс. Для чого використовують діаграму прецедентів?

Діаграма прецедентів – це узагальнене представлення функціонального призначення системи, яке має відповідати на головне питання моделювання: що робить система у зовнішньому світі?

На діаграмі прецедентів застосовують два типи базових сутностей: варіанти використання (прецеденти) і діючі особи (актори), між якими встановлюють такі типи відношень:

− асоціація між актором та прецедентом;

− узагальнення між акторами;

− узагальнення між прецедентами;

− залежності чи асоціації (різних типів) між прецедентами.

Під час задання прецедентів акцентують увагу на поводженні системи стосовно заданого актора. Прецеденти допомагають визначити можливості та межі системи. Нотація для прецеденту досить скромна – це текст (наказова дієслівна форма), який, залежно від

Case-засобу, розташований в овалі або під овалом (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Приклад найпростішої діаграми прецедентів

Прецеденти визначають за специфікацією вимог до системи.

Актором може бути будь-який взаємодіючий із системою зовнішній суб’єкт: фізична особа (наприклад, торговий агент), зовнішня програмна система (скажімо, програма підготовки і роздруку рахунків) чи пристрій (наприклад, датчик температури). Усі процеси взаємодії між діючими суб’єктами і системою розглядають як прецеденти.

Діаграми прецедентів відображають статичні аспекти системи з позиції користувачів. Ця позиція охоплює, здебільшого, поведінку системи, тобто видимі ззовні сервіси, які надає система.

На початкових стадіях моделювання статичних аспектів системи діаграми прецедентів застосовують двома способами:

• для моделювання контексту системи: умовно відмежовують систему і виявляють діючих осіб, що перебувають за цією межею і взаємодіють із системою (діаграми прецедентів потрібні на цьому етапі для ідентифікації акторів і семантики їхніх ролей);

• для моделювання вимог до системи: визначають те, що система повинна робити з позиції зовнішнього користувача, незалежно від того, як вона повинна це робити (діаграми прецедентів потрібні на цьому етапі для ідентифікації бажаної поведінки системи, яка слугує тут “чорною скринькою”).

Омпс. Дайте визначення стану дії.

Елементи діаграми діяльності: стани видів діяльності (асtivity), стани дій (асtion state, чи state), переходи (transition), точки прийняття рішення або галуження (decision), вертикальна/горизонтальна смуги синхронізації (synchronization) і доріжки (swimlanes).

Дія є атомарною, тобто її перервати не можна. Стан дії не може мати внутрішніх переходів, оскільки він є елементарним. Звичне використання станів дії полягає в моделюванні одного кроку виконання алгоритму (процедури) або потоку керування. Водночас вид діяльності моделює блок, процедуру чи потік керування як єдине ціле.

Дія може бути записана на природній мові, на деякому псевдокоді або мові програмування. Жодних додаткових або неявних обмежень під час запису дій не накладається. Рекомендується для назви простої дії використовувати дієслово зі словами пояснень.

Якщо ж дію можна представити в деякому формальному вигляді, то доцільно записати її на тій мові програмування, на якій передбачено реалізацію конкретного проекту.

У мові UML вид діяльності та стан дії позначають однаково:

прямокутником з вигнутими назовні бічними сторонами (для виду діяльності ця випуклість є більшою порівняно з дією). Різниця між видом діяльності та станом дії є очевидною за контекстом.