2. Розрахунок кількості та вибір устаткування

Кількість устаткування ВАТ АТП розраховують залежно від потужності підприємства, виробничої програми, типу й кількості рухомого складу, кількості змін роботи зон ТО і ремонту та їхньої тривалості, трудомісткості виконуваних робіт, кількості робочих постів, прийнятого методу ТО авто­мобілів, кількості виконавців робіт, запасу матеріалу та інших факторів. З ура­хуванням усього цього складені каталоги і табелі технологічного устаткуван­ня, якими користуються при доборі устаткування для оснащення технічних підрозділів ВАТ АТП. У них наводиться диференційовано за типами й розмірами ВАТ АТП орієнтовна кількість приладів і пристроїв періодичної дії виконання ТО і ремонту автомобілів.

Залежно від кількості робочих постів, прийнятого методу ТО автомобі вибирають підйомно-оглядове устаткування зон ТО-1 і ТО-2 (з урахуванням п правки на кількість робітників, зайнятих одночасно на посту обслуговування

Кількість устаткування зон щоденного обслуговування і технічного діаг стування визначають залежно від кількості автомобілів, прийнятого мето виконання робіт, кількості робочих постів, режиму роботи зон ЩО, діагностики та інших факторів.

Ремонтні підрозділи оснащують в основному устаткуванням постійної дії. Кількість такого устаткування (Х_ус) визначають виходячи з річної трудомісткості даної групи робіт:

Де

Т_гр — річна трудомісткість даної групи робіт, люд.-год (наприклад, для слюсарно-механічного цеху Т_гр має дорівнювати трудомісткості механічних робіт, для агрегатного цеху — трудомісткості розбірно-складальних робіт цього цеху і т. д.);

D -0р_об — кількість робочих днів устаткування в році;

n_гр — кількість змін роботи устаткування;

t_гр — тривалість зміни роботи устаткування, год;

_гр — коефіцієнти використання устаткування за часом (_гр — 0,6—0,9);

Р — кількість виконавців, зайнятих одночасно обслуговуванням одиниці устат­кування.

Кількість устаткування, що використовується протягом усієї зміни (вер­стаки, шафи, робочий інструмент та ін.), беруть за кількістю виконавців робіт.

Кількість складського устаткування (Хус) залежить від запасу матеріалу (З), що зберігається, місткості одиниці устаткування (У_ус) і розраховуються за формулою:

3. Показники використання устаткування.

Рівень використання устаткування ВАТ АТП визначається частковими й узагальнюючими показниками.

Часткові показники характеризують деякі сторони використання устат­кування. До них належать такі, які показують кількість і балансову вартість устаткування, що працює, використання в часі, а також віддачу устаткування за одну годину роботи.

Узагальнюючі показники характеризують результативність використан­ня устаткування в цілому за період, що аналізується, інтегрують усі часткові показники використання устаткування за цей період. Узагальнюючі показни­ки обчислюють за рік, за п'ятиріччя і за термін служби устаткування.

Часткові й узагальнюючі показники можуть бути абсолютними й віднос­ними Розглянемо деякі часткові показники використання устаткування. Показник використання парку устаткування відображає частку устат­кування (У_п), яке працювало протягом періоду, що аналізується, в загальному парку устаткування (У_заг):

Показник К_п розраховують у натуральному і вартісному вираженні. За інших однакових умов чим більший К_п, тим вища фондовіддача.

Далі визначають абсолютні і відносні показники невикористаного протя­гом року устаткування — зайвого, резервного, яке перебуває в консервації, чекає ремонту, непридатного до експлуатації внаслідок фізичного спрацювання.

Для розрахування частки зайвого устаткування потребу машинного часу за кожним типом устаткування для виконання річної програми порівнюють з плановим фондом часу роботи наявного устаткування даного типу.

Збільшити К_п можна за рахунок реалізації зайвого устаткування, своєчас­ного ремонту і ліквідації фізично спрацьованих одиниць.

Використання устаткування в часі характеризується такими показни­ками: часом роботи верстата, стенда, установки тощо протягом зміни, доби, місяця, року, п'ятирічки, терміну служби; коефіцієнтом змінності роботи устат­кування (К₃); коефіцієнтом використання змінного, наявного, режимного, но­мінального, календарного фонду часу роботи устаткування (К_вч)

Номінальний фонд часу становить:

Де t_к — календарний фонд часу; t_в — час святкових і вихідних днів.

Режимний фонд часу визначають за формулою

Де

t_неp — час неробочих змін.

Наявний (дійсний) фонд часу розраховують за формулою

де

t₀ — час, потрібний для ремонту, модернізації, профілактики і налагоджен­ня устаткування.

Зведену кількість годин роботи устаткування, що має привод від елек­тродвигунів, можна визначити, поділивши кількість спожитої двигунами елек­троенергії (Q_сп) на сумарну потужність електродвигунів (Qe)

Коефіцієнт змінності роботи устаткування обчислюють як резудьтат ділення загальної кількості відпрацьованих за добу верстато-змін на кількість установленого устаткування:

Коефіцієнт змінності не досить повно характеризує використання устат­кування в часі, оскільки при його обчисленні не враховується ступінь заванта­женості верстата, стенда і т. ін. протягом зміни (при розрахунку К₃ верстат, який працював протягом зміни більш як 15 хв, вважають таким, що відпрацю­вав верстато-зміну).

Значно повніше використання устаткування в часі характеризують коефі­цієнти (відсотки) використання змінного (К_взф), наявного (дійсного) (К_вдф), ре­жимного (К_врф) номінального (К_в._ном._ф) календарного (К_вкф) фонду часу.

Коефіцієнт -Квкф показує ступінь максимального завантаження устаткування в часі:

Де

tф — фактично відпрацьований устаткуванням час за рік;

t_к — календарний фонд часу одиниці устаткування (8760 год за рік);

Q_пр — кількість одиниць устаткування, що відпрацювали в даному році.

На ВАТ АТП, СТО навіть при напружених планах завантаження перед­бачається значно нижчим від максимально можливого (що відповідає кален­дарному фонду часу). Це характерно для підприємств із переривистим вироб­ництвом. Тому, щоб виявити реальні резерви збільшення завантаження в часі, треба визначити коефіцієнти (відсотки) використання номінального, режим­ного і наявного (дійсного) фонду часу:

Нерідко ВАТ АТП і СТО під виглядом оновлення списують у брухт устат­кування, вік якого набагато менший від нормативних термінів служби. Тому устаткування використовується не досить повно. Іноді воно експлуатується із значним перевищенням нормативної довговічності. Таке використання також не можна вважати ефективним.

У зв'язку з цим заслуговує на увагу ще один показник, який характеризує використання устаткування в часі, — відношення фактичних термінів служ­би ліквідованого устаткування до нормативних термінів.

До часткових показників використання устаткування можна також віднес­ти випуск продукції (в натуральному і вартісному вираженні) за 1 год роботи. Чим більший за досліджуваний період середньогодинний виробіток, тим більша віддача устаткування. Проте цей показник не дає уявлення про використання потенційних можливостей устаткування.

Для визначення ступеня використання потенційних можливостей і виявлен­ня резервів збільшення віддачі обчислюють коефіцієнт використання паспорт­ної продуктивності устаткування:

Де .

q _ф.год — фактична продуктивність устаткування (одиниці устаткування) за 1 год роботи; q_п — паспортна продуктивність устаткування (одиниці устат­кування).

Величина узагальнюючих показників, що характеризують використання устаткування, залежать від названих вище часткових показників. Наприклад, віддача встановленого на підприємстві устаткування за рік залежить від кількості використовуваного устаткування (G_р), часу його роботи (t_ф) і серед­ньої годинної продуктивності (qф._ГОд) за відпрацьований час:

На ВАТ АТП, СТО найчастіше продукція ремонтно-обслуговуючі роботи виконуються за допомогою різномодельного устаткування. У цих випадках уза­гальнюючим показником П_фУ може бути випуск продукції В_ф у розрахунку на 1 грн середньорічної вартості устаткування:

Цей показник вигідно відрізняється від попередніх тим, що характеризує сукупні результати використання устаткування різних видів і, крім того, дає змогу співвіднести віддачу устаткування з його вартістю.

Віддачу устаткування можна визначити, використовуючи не тільки абсо­лютні, а й відносні часткові показники, за формулою

Приклад. На СТО 20 одиниць устаткування для ТО і ремонту автомобілів. їх балан­сова вартість 158 тис. грн. Із 20 одиниць устаткування протягом року працювало 18, у середньому кожна була в роботі 2628 год, середня годинна продуктивність — 10 грн, а за паспортом — 11 грн.

Розв'язання. Річна віддача устаткування дорівнює:

=18 • 2628 • 10 = 473 тис. грн.

Якщо устаткування однієї моделі, то віддача одиниці устаткування становить:

= 0,473/200 = 2,365 тис. грн.

Випуск продукції у розрахунку на 1 грн середньорічної вартості устаткування до­рівнює

= 473000/158000 = 3 грн.

Визначимо коефіцієнти використання парку устаткування, календарного фонду часу ї використання паспортної продуктивності:

К_р = 180/200 = 0,9;

К_вкф = 2628/(265 • 24) = 2628/8760 = 0,3;

К_впр =10/11 = 0,91.

Тоді

= 20 ■ 0,9 ■ 9760 • 0,3 • 11 • 0,91 = 473 тис. грн.

Максимально можлива віддача цього устаткування на СТО доріванює:

В_мах = 20 • 8760 ■ 11 = 1921 тис. грн.

Отже, фактична віддача устаткування становить 24,5 % максимально можливої.

Аналогічно можна визначити співвідношення між фактичною і плановою віддачею устаткування. Планову віддачу устаткування обчислюють, виходя­чи з планової кількості працюючого устаткування, планового фонду часу і пла­нової продуктивності устаткування.