Структура психіки

Від народження людина має всі необхідні для існування якості, які взаємопов’язані між собою і мають свої характеристики. Ці якості називаються психічними ознаками. Кожна з них займає певне місце у структурі психіки, визначаючи суть людини і дозволяє їй бути органічно зв’язаною з природою, дієздатною для виживання у будь-яких умовах, і вирішувати поставлені перед нею завдання. У людини достатньо волі, щоб втриматися, не схибити у важку хвилину. Здатність володіти своїм як фізичним, так і психічним станом проявляється в тому, щоб вміти в потрібний момент виявляти й оперувати тією частиною психіки, яка найкраще здійснюватиме аналіз, знаходитиме найоптимальніші рішення в ситуації. Психіка має сильні сторони – основні, і слабкі – допоміжні. Тому й потрібно знати свій соціонічний тип, щоб орієнтуватися, які психічні ознаки є основними, а які лише допоміжними, і правильно реагувати в усіх життєвих ситуаціях, задіюючи лише сильні свої сторони, а до слабких ставитися уважно, накопичувати необхідну інформацію для нароблення нормативу поведінки.

Кожна психічна ознака є часткою структури психіки. Короткі їх описи подаються окремо.

Раціональність та ірраціональність – це два різних способи дій і дві різні реакції на зміни в навколишньому середовищі.

Екстравертність та інтровертність – це два різних способи сприйняття та обробки інформації з навколишнього середовища і відповідно дві різні реакції на однакові обставини.

Ці 4 ознаки утворюють стрижень, основу.

Логічність та етичність, сенсорність та інтуїтивність - створюють каркас психічної структури людини, є індивідуальними характерними якостями, результатом прояву яких є настрій, особливості мислення (усвідомлення).

Набір певних психічних ознак визначає в людині соціонічний тип.

Невід’ємною частиною кожного соціонічного типу є темперамент і самооцінка, які також природжені і незмінні. Такі психічні процеси, як: емоційні, вольові, пізнавальні (сприйняття, уява, спосіб запам’ятовування), формуються залежно від соціонічного типу. Психічний стан (активність, пасивність, втомлюваність, збудженість, роздратованість, гнів, злість, радість тощо) залежать від середовища, в якому знаходиться людина.

Відображена психікою інформація про внутрішній стан і зовнішній світ обробляється мозком через процес мислення завдяки розумінню, поняттю, судженню, висновку. Мозок сприймає, розшифровує інформацію із зовнішнього середовища, співпоставляє з внутрішньою програмою психіки залежно від соціонічного типу. Отриманий результат повертається до психіки. Таким чином відбувається процес, який можна порівняти з роботою оператора на комп’ютері: психіка - оператор, мозок - комп’ютер.

Темперамент

Коли говорять про темперамент, то мають на увазі багато психічних розходжень між людьми - розходження по глибині, інтенсивності, стійкості емоцій, емоційної вразливості, темпу, енергійності дій і інші динамічні, індивідуально-стійкі особливості психічного життя, поводження і діяльності. Проте темперамент і сьогодні залишається багато в чому спірною і невирішеною проблемою. Однак при всім різноманітті підходів до проблеми, вчені і практики визнають, що темперамент - біологічний фундамент, на якому формується особистість як соціальна істота.

Темперамент відбиває динамічні аспекти поводження, переважно уродженого характеру, тому властивості темпераменту найбільш стійкі і постійні в порівнянні з іншими психічним особливостями людини. Найбільш специфічна особливість темпераменту полягає в тім, що різні властивості темпераменту даної людини не випадково сполучаться один з одним, а закономірно зв'язані між собою, утворити визначену організацію, структуру, що характеризує 3 темпераменти.

Отже, під темпераментом варто розуміти індивідуально своєрідні властивості психіки, що визначають динаміку психічної діяльності людини, що однаково виявляючись у різноманітній діяльності незалежно від її змісту. цілей, мотивів, залишаються постійними в зрілому віці і у взаємозв'язку характеризують тип темпераменту [3, с. 62].

До властивостей темпераменту відносяться індивідуальні особливості, що:

1. регулюють динаміку психічної діяльності в цілому;

2. характеризують особливості динаміки окремих психічних процесів;

3. мають стійкий і постійний характер і зберігаються в розвитку протягом тривалого відрізка часу;

4. знаходяться в строго закономірному співвідношенні, що характеризує тип темпераменту;

5. однозначно обумовлені загальним типом нервової системи.

Користуючись визначеними ознаками, можна з достатньою визначеністю відрізнити властивості темпераменту від всіх інших психічних властивостей особистості.

Аналіз внутрішньої структури темпераменту представляє значних труднощів, обумовлені відсутністю в темпераменту (у його звичайних психологічних характеристиках) єдиного змісту і єдиної системи зовнішніх проявів. Спроби такого аналізу приводять до виділення трьох головних, ведучих, компонентів темпераменту, що відносяться до сфер загальної активності індивіда, його моторики і його емоційності. Кожний з цих компонентів, у свою чергу, має досить складну багатомірну будівлю і різні форми психологічного прояву