1.2. Заказники

Заказники — природоохоронні об'єкти. На відміну від  заповідників можуть бути постійними або тимчасовими; у заказниках можливе часткове використання тварин, рослин та інших природних ресурсів.

Залежно від харак­теру, мети організації і необхідності режиму охорони заказники поділяють на:

• ландшафтні

• лісові

• ботанічні

• загальнозоологічні

• орнітологічні

• ентомологічні

• іхтіологічні

• гідрологічні

• загальногеологічні

• палеонтологічні

• карстово-спелеологічні.

На території заказників об­межена або заборонена діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про них. Господарська, наукова та інша діяльність, що не супере­чить меті і завданням заказників, проводять із дотриман­ням загальних вимог до охорони навколишнього природного се­редовища.

Власники або користувачі земельних діля­нок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказниками, зобов'язуються забезпечити режим їх охоро­ни та збереження. Наприклад:

Зоологічний заказник «Брище» розташований у Березнівському районі на площі 100 га. Створений у 1964 році з метою охорони бобрів. Рослинний покрив заказника типовий для Західного Полісся. Переважають заплавні рослини.[9]

Заказники становлять 37% від загального природного фонду України. Всього їх кількість становить 2632 заказники.

1.3 Національні парки

Національний або природний парк — територія, звичайно визначена у законі та у державній власності, що охороняється від більшості типів людської діяльності та забруднення. Національний парк є природоохоронною територією категорії II згідно визначенню МСОП. На відміну від заповідників та природних резервів, де заборонена майже будь-яка діяльність людини, однією з цілей створення національних парків є відпочинок, тому вони дозволяють відвідування туристів та перебування на своїй території за певними умовами.

Національні парки зазвичай розташовані в місцях, які були в значній мірі нерозвинені, і часто зберігають області з рідними тваринами, рослинами і екосистемами (особливо тими, що знаходяться у небезпеці), біологічною різноманітностю або незвичайними геологічними особливостями. Іноді, національні парки створюються в розвинутих областях з метою повернення деяких територій якомога близько до їх оригінального стану.

Національні парки грають подвійну роль, і як притулок для живої природи, так і як популярні туристичні райони. Потрібно зберігати баланс між цими двома напрямками, які, проте, часто пов'язані - наприклад, туристи часто приносять паркам дохід, якій може витрачатися на проекти збереження природи.

Парки також служать резервом істотних природних ресурсів, наприклад  лісоматеріалів, мінералів та інших цінних продуктів. Баланс між витрачанням цих ресурсів та їх збереженням також важливий для управління парків. Інколи національні парки стають місцем незаконної забудови та іншого використання, часто через політичну корупцію. Дослідимо парк.

Мезинський національний парк знаходиться в Коропському районі Чернігівщини площею 31тис.га. У 2006 році згідно з Указом Президента України В. Ющенка було засновано саме Мезинський національний природний парк. На території парка знаходяться старовинні озера Десни. Найбільше з них – Хотинь (50 га). Твариний світ представлений 149 видами хребетних також є 25 видів риб, 9 видів земноводних, 93 видів птахів, 19 видів земноводних.[6]