56. Академічна успішність студентів, критерії та умови її ефективності. Причини неуспішності та їх подолання.

Академічна успішність студентів – це підсумковий показник, який характеризує багатогранну діяльність вищого навчального закладу з підготовки фахівців, що відповідають вимогам державних освітніх стандартів та конкурентоспроможні на ринку праці. З цією метою створення ефективної системи управління навчальною діяльністю застосовується факторний аналіз академічної успішності.

Академічна успішність студентів, при забезпеченні об’єктивних умов для її формування, є: найважливішим показником відповідності рівня підготовки фахівців вимогам державних освітніх стандартів; в умовах ринку праці одним з показників, що визначає рівень конкурентоспроможності фахівця. Аналіз академічної успішності здійснюється на трьох рівнях: кафедральному, факультетському, загально-академічному. Він охоплює часовий період кожного семестру і включає результати поточного і підсумкового контролю засвоєння студентами теоретичного і практичного програмного матеріалу.

Аналіз академічної успішності студентів на всіх рівнях підготовки фахівців є неодмінною умовою, своєрідним живильним середовищем для ефективного функціонування системи керування навчальним процесом

Успішність студентів визначається не лише рівнем організації навчального процесу у вищій школі, а й наявністю сформованих у студентів необхідних навчальних дій і операцій. До причин неуспішності студентів можна додати такі:

• недооцінка значущості теоретичних знань;

• неволодіння раціональними методами пізнання;

• несформованість операцій мислення;

• прагматична спрямованість на близьку мету (отримати залік, скласти іспит тощо).

Усе це шкодить розвитку творчих здібностей студента, знижує рівень засвоєння наукового змісту вищої освіти. Звідси в частини студентів формальне ставлення до оволодіння науковими методами навчальної роботи. У засвоєнні наукової інформації в них переважає репродуктивна, короткочасна пам’ять (із пропуском суттєвої інформації). Знижується факт прирощування знань до індивідуального досвіду, що є показником псевдоосвіти.

Серед психологічних причин неуспішності студентів є такі їхні особистісні якості: низький самоконтроль і недостатня довільність психічних функцій; недисциплінованість і неорганізованість; несистематична самостійна робота, що знижує її ефективність; лінощі, пасування перед труднощами; емоційна нестабільність і високий рівень тривожності; відсутність самоідентифікації з роллю «студент»; наявність прогалин у знаннях; надання переваги відпочинку, веселощам тощо.

Причинами неуспішності студентів можуть бути ще й такі: Нейрофізіологічні: загальна ослабленість організму (перевтома, неякісне харчування, несприятливі екологічні умови, недостатня рухова активність та ін.), слабкий тип ВИД, порушення зору, слуху та артикуляції, мікропошкодження кори головного мозку. Педагогічні причини: низька інтенсивність навчально-професійної діяльності («від сесії до сесії»), низька її ефективність (невміння вчитися самостійно), пропуски занять, відсутність індивідуального, диференційованого підходу і контролю з боку викладачів, незадовільні побутові умови проживання, важкий матеріальний стан, відсутність допомоги й підтримки від батьків.

Шляхи усунення причин неуспішності студентів:

І) Перевести опанування знаннями у процес самостійної пізнавальної діяльності студентів. Підвищувати результативність організації самостійної навчальної роботи систематичним педагогічним контролем і оцінкою її результатів.

2) Виховувати культуру мислення студентів.