Якість дистанційного навчання залежить від дотримання певних педагогічних вимог, а саме:

1. Заохочення контактів між студентами й викладачами. Ці контакти — найважливіший чинник пізнавальної мотивації. Спілкування з різноманітними викладачами збільшує інтелектуальні здібності студентів і змушує їх замислюватися над своїми цінностями й планами.

Сучасні комунікації полегшують спілкування професорсько-викладацького складу, дають змогу об´єднувати зусилля при розв´язанні різноманітних проблем. Особливо це влаштовує сором´язливих студентів — їм легше ставити запитання в письмовій формі й конфіденційно. Велику роль при цьому відіграє асинхронний зв´язок, що дає змогу організувати ефективну бесіду навіть при невисокому рівні володіння мовою, якою здійснюється навчання.

2. Розвиток співробітництва студентів. Навчання в колективі значно ефективніше, ніж самостійне. Не секрет, що робота в колективі збільшує захопленість навчанням, а розподіл ідей поліпшує процес мислення. Спільне навчання, розв´язання про­блем, їх обговорення посилюється існуючими системами комунікацій. Електронна пошта уможливлює спілкування студентів у будь-який час, навіть якщо вони розділені простором.

3. Використання активних засобів навчання. Студенти повинні обговорювати матеріал, що вивчається, обмірковувати, пов´язувати його зі своїм життєвим досвідом.

Діапазон технологій, що використовуються, дуже великий. Усі вони включають три компоненти: програмні засоби, навчальні матеріали й бесіди в реальному масштабі часу. Нині сучасні засоби комунікації можуть їх підтримувати.

4.Швидкий зворотний зв´язок. При вивченні матеріалу студенти потребують допомоги. Це оцінка їхніх знань, консультації під час виконання самостійних завдань. Вони повинні знати, про що їм треба ще дізнатися і як оцінити свої знання. Нині таких можливостей багато. Це електронна пошта, відеоконференцзв´язок. Комп´ютери накопичують інформацію про роботу студента, а це дає можливість аналізувати його досягнення.

5.Ефективне використання часу. Час, помножений на енергію, є основою навчання. Ефективне використання часу важливе і для студентів, і для викладачів. Успішний розподіл часу забезпечує ефективне учіння та ефективне викладання.

6.Висока мотивація. Мотивація потрібна кожному: і тому, хто недостатньо підготовлений або не хоче виявляти себе, і тому, хто здібний та активний. Нові технології істотно підвищують мотивацію навчання. При використанні Інтернету, не лише опановується інформація, а й активізуються пізнавальні вміння студента аналізувати, узагальнювати й оцінювати. Потужним мотивом є подання закінченої студентської роботи в Інтернет.

7.Урахування здібностей студентів і шляхів навчання. До вивчення веде безліч шляхів. Урахування здібностей студентів збагачує, урізноманітнює й індивідуалізує їхню навчальну роботу. Студенти мають показати свої здібності в оволодінні методами навчання, а технологічні ресурси якраз і дають змогу забезпечити різноманітні засоби навчання, використовуючи допомогу викладачів, лабораторні роботи, задачі тощо.

22. Проаналізуйте сутність різних видів контролю знань, умінь та навичок студентів.

Контроль – це дидактичний засіб управління навчанням спрямований на забезпечення ефективності формування знань, умінь і навичок, використання їх на практиці, стимулювання навчальної діяльності студентів, формування у них прагнення до самоосвіти.

Складовими контролю за навчальною діяльністю сту­дентів є:

• перевірка (виявлення рівня знань, умінь і нави­чок);

• оцінювання (вимірювання рівня знань, умінь і на­вичок);

• облік (фіксація результатів у вигляді оцінок у журналі, заліковій книжці, екзаменаційній відомості).

Головною метою контролю у вищій школі є: визначення якості засвоєння студентами навчального матеріалу, ступеня відповідності умінь і навичок цілям і завданням навчального процесу.

Відповідно до місця у навчально-пізнавальній діяль­ності студентів виокремлюють такі види контролю:

• міжсесійний контроль:

• попередній;

• поточний ;

• модульний;

• підсумковий контроль:

• семестровий;

• державна атестація.

Міжсесійний контроль полягає у контролюванні навчального процесу в період між сесіями.

По­передня (вхідна перевірка) передбачає перевірку базовий знань з предмета, отриманих у процесі навчання на іншому освітньому рівні (ОР) чи освітньо-кваліфікаційному рівні (ОКР).

Поточна перевірка передбачає контроль навчальних досягнень студентів у процесі поточного вивчення предмета у процесі різних навчальних занять (семінарів, практичних та лабораторних).

Тематична (модульна) перевірка передбачає перевірку знань, умінь студентів з теми чи блоку тем (змістового модуля).

Підсумковий контроль має на меті перевірку рів­ня засвоєння знань, умінь і навичок студентів за тривалий період навчання – семестр, рік, на час завершення курсу навчання і спрямований на виявлення системи і структури знань студентів.

Виокремлюють семестровий підсумковий контроль і державну атестацію.

Семестровий контроль згідно з Положенням про ор­ганізацію навчального процесу у вищих навчальних зак­ладах може проводитись як:

• семестровий іспит (форма підсум­кового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за семестр);

• диференційований залік (форма підсумково­го контролю, що полягає в оцінюванні засвоєння студен­том навчального матеріалу з певної дисципліни на під­ставі результатів виконання теоретичних та практичних завдань (розрахункових, графічних тощо);

• семестровий залік (форма підсумкового контролю, що полягає в оцінюван­ні засвоєння студентом навчального матеріалу на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних, семінарських або лабораторних заняттях; планується за відсутності модульного контролю та іспи­ту і не передбачає обов'язкової присутності студентів).

Студента допускають до семестрового контролю з кон­кретної навчальної дисципліни, якщо він виконав усі види робіт, передбачені навчальним планом на семестр з цієї дисципліни.

Відповідно до кредитно-модульної системи підсумкова (загальна) оцінка з навчальної дисципліни є сумою рейтингових оцінок (балів), одержаних за окремі оцінювані форми навчальної діяльності:

• поточне та підсумкове тестування рівня засвоєння теоретичного матеріалу під час аудиторних занять та самостійної роботи (модульний кон­троль); оцінку (бали) за виконання лабораторних дослі­джень;

• за практичну діяльність під час практик;

• за ІНДЗ, за курсову роботу, за участь у наукових конференціях, олімпіадах, за наукові публікації.

Державна атестація студента проводиться у вигляді:

• державного іспиту;

• захисту наукової роботи.

Особливістю даного контролю є затвердження на рівні ВНЗ державної екзаменаційної комісії з числа провідних фахівців кафедри та голови, якого запрошують як представника іншого ВНЗ чи фахівця даної галузі.

Для ефективної перевірки рівня засвоєння студентами знань, умінь та навичок з навчальної дисципліни викорис­товують різні форми і методи контролю.

До форм контролю належать:

• усний контроль;

• письмовий контроль;

• індивідуальний;

• фронтальний.

Найпоширенішими методами кон­тролю є:

• усне опитування;

• письмове опитування;

• тестове опитування;

• виконання графічних завдань;

• програмований контроль;

• виконання практичних робіт (завдань);

• виконання лабораторних (завдань);

• експрес-опитування;

• метод «мозкового штурму»;

• термінологічний диктант;

• складання опорних схем;

• метод «гарячий стілець»;

• метод асоціацій;

• методи самоконтролю і самооцінки.